Цивільне та цивільно-процесуальне законодавство

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 58 из 64Следующая ⇒

УРСР 1960–1980-х рр.

1. Цивільний кодекс 1963 р.

2. Цивільно-процесуальний кодекс 1963р.

Відповідно до закону 1957 року про кодифікацію галузей права, українська кодифікаційна комісія у 1962 році завершила роботу над новими цивільними кодексами і 18 червня 1963 року Верховна Рада затвердила Цивільний кодекс УРСР. Він складався з восьми розділів: загальні положення; право власності; зобов’язальне право; авторське право; право на відкриття; винахідницьке право; спадкове право; правоздатність іноземців і осіб без громадянства, застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів та угод. Назви розділів відповідали змісту норм, які регулювали відповідні правовідносини. Провідними засадами Кодексу та наступного цивільно-правового законодавства означеного періоду можна вважати:

- забезпечення всебічного зміцнення державної та суспільної власності, приниження індивідуальної власності громадян як споживацької, як аномалії;

- контроль за особистою власністю, аби вона не давала нетрудові доходи і не використовувалася на шкоду суспільству (здача в оренду житла, автотранспорту, перевезення пасажирів тощо);

- поширення сфери цивільно-правового регулювання на захист і охорону особистих немайнових прав громадян (честь і гідність) – до цього подібні делікти регулювалися кримінальним правом;

- основна увага зосереджувалася на регулюванні зобов’язальних відносин, особливо щодо виконання державних планів, договорів, поставок тощо. Стосовно цивільно-господарського законодавства, то знаменно, що у 1970 році українські кодифікатори ухвалили Земельний кодекс УРСР, 1972 р., Водний кодекс УРСР, 1983 р., Житловий кодекс УРСР.

На підставі загальносоюзних “Основ” в Україні розроблено та прийнято у липні 1963 р. Цивільно-процесуальний кодекс. За розділами він містив загальні положення цивільного судочинства, впроваджував норми про осіб, котрі брали участь у справі, регулював їхні права та обов’язки, встановлював порядок провадження справ у судах першої інстанції, в касаційній та наглядовій інстанціях, визначав порядок виконання судових рішень та врегульовував відповідними нормами цивільно-правові стосунки з іноземними громадянами, особами без громадянства та з державами на підставі міжнародно-правових угод. Основні засади і принципи ЦПК 1963 р. можна звести до зазначеного далі: 1) прерогатива державних інтересів над інтересами громадян; 2) визнання правосуддя лише через суд на підставі рівності всіх громадян перед законом незалежно від їхньої статі, національності, раси, віри, майнового та службового стану; 3) правильний і швидкий розгляд справ з метою захисту інтересів держави та прав і свобод громадян.

Зі змінами і доповненнями ЦК і ЦПК 1963 р. продовжували діяти і до початку 2003 р., що засвідчило їхню правову життєздатність.

цивільне право, процесуальне право, кодифікація, законодавство, засади, принципи, делікти.

червень –липень 1963 р. – введення в дію Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів УРСР.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии