Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 15Следующая ⇒

Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний(тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.

Словесний наголос це наголос яким виділяють такт. Як правило такт збігаєтьс зі словом. Він може також включати: проклітики – короткі ненаголошені, переважно службові слова перед основним наголошеним словом (зі мною, як стріла), енклітики – ненаголошені службові слова, які стоять після наголошеного слова (ходив би, хотів же).

Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним.

- динамічний – виділення одного із складів слова більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря (характерний для української, англійської, чеської, італійської французької мов).

- Музикальний – виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону (характерний для норвезької, шведської, литовської, сербської, хорватської мов).

- Кількісний – виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де немає розрізнення довгих і коротких голосних (новогрецька мова).

Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі (Коли я вийшов на вулицю, / зустів давнього друга).

Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні (Ліки приймати до їди, чи після?).

Емфатичний наголос – емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків (Він чудо-о-ова людина!).

Інтонація та її складові.

Інтонація (лат. "голосно вимовляю") — рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.

Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

Мелодика мовлення – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно).

Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

Пауза – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту.

Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе – швидше.

Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвилюване, веселе, сумне, грайливе). Тембр мовлення не слід сплутувати з тембром голосу.

Усі елементи інтонації взаємоповязані і становлять єдність.

Загалом інтонація виконує такі функції:

розрізняє комунікативні типи висловлювання (розповідь, запитання, спонукання), частини висловлювання за їх смисловою важливістю, ормлює висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи;

виражає конкретні емоції;

розкриває підтекст висловлювання;

характеризує мовця і ситуацію спілкування.

Позиційні зміни звуків.

До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза.

Редукція голосних (від лат. повернення, відведення назад") — ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання. Наприклад, у словах кленок і клинок [е] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и]до [е], так що ці слова звучать однаково: [клеинок].

Редукція голосних буває кількісною та якісною.

КІЛЬКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр. Так, якщо порівняти звучання голосного [у] в словах дуб, дубок, дубовик, то він у другому слові є слабшим та к оротшим, а в третьому — ще слабшим і коротшим.

ЯКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

Позиційні зміни приголосних зумовлені їх положенням в кінці слова. У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі приголосні оглушуються. Такий процес спостерігається в російській, білоруській, польській,

та інших мовах: рос. дед [д'эт], дуб [дуп], друг [друк].

Для української та англійської мов цей процес не характерний. Виняток становлять деякі західноукраїнські говірки, в яких дзвінкі приголосні оглушуються, але це суперечить нормам літературної мови.

Протеза (rp. prothesis "додання, приєднання") — поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.

Наприклад: острый — гострий, улиця — вулиця.

Оскільки протеза — поява приголосного перед голосним, а не перед будь-яким звуком, то її можна розглядати і як комбінаторну зміну.

Комбінаторні зміни звуків.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов