Фонетичні зміни ХІ-ХІІІст. у давньоруській мові

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 14Следующая ⇒

До фонетичних змін у давньоруській мові пізнішого періоду (ХІ-ХІІІст.) належать зміни у вимові африкат (дж < дй втратила проривний елемент д: *мєдйа®меджа®межа); часткове порушення найдавніших явищ палаталізації приголосних (з’являються м’які задньоязикові приголосні г¢, к¢, х¢: воскh, дъскh, пасхh); змiна сполучень гы, кы, хы в ги, ки, хи (велыкыи®великии, Кы~въ®Ки~въ); занепад слабких редукованих ъ, ь та вокалізація їх у сильній позиції.

Це явище слід найкраще зрозуміти і усвідомити студентам, тому що з ним пов’язані всі подальші фонетичні та морфологічні процеси в історії української мови.

Редуковані звуки ъ, ь давньоруська мова успадкувала від мови спільнослов’янської: даръ, соль, домъ, медъ. Редуковані голосні ъ (єр) і ь (єрь) звучали, як короткі [o],[e]. Вони ніколи не пропускалися у вимові, але сила звучання їх залежала від позиції: у сильній позиції [ъ₊] вони були довшими, ніж у слабкій [ъ_{_}], тому й вимовлялися більш виразно. Історію редукованих можна зобразити так:

* ĭ ® ь [ĕ] ® e

* ǔ ® ъ [o] ® o

Надкороткий [e], що позначався буквою ь, походить із праслов’янського короткого [ĭ], а в сильній позиції він вокалізувався у звук [e]. Надкороткий [o], що позначався буквою ъ, походить із праслов’янського короткого [ǔ], а в сильній позиції він вокалізувався у звук [o].

Слід добре засвоїти умови слабкої і сильної позиції. Від цього залежить можливість реконструкції старих форм і визначення сучасних форм слів.

Слабка позиція:

а) в абсолютному кінці слова: дом ь, сол ъ, нос ъ;

б) перед складом з голосним повного творення: прав ь да, м ь ного;

в) перед складом із сильним голосним зредукованим: ж ь ньц ь

Сильна позиція:

а) перед складом із слабким зредукованим:

шьвь₊ць, съ₊нь, дьнь₊;

б) перед сонорними л, р: въ₊лна, гъ₊рбъ, шь₊лкъ;

в) під наголосом: ть₊ща, съ₊хнути, пъ₊лныи.

Занепад слабких редукованих викликав ряд змін у фонетичній структурі мови. Передусім перестав діяти закон відкритого складу (утворилися закриті склади). Букви ъ, ь після зникнення редукованих перестали позначати звуки, а вживалися тільки для позначення твердості або м’якості приголосних.

Зникнення слабких редукованих ъ, ь у слабкій позиції викликав вокалізацію сильних ъ, ь. Зникнення слабких ъ, ь і вокалізація їх у сильній позиції – це взаємопов’язані процеси. Вони розглядаються як причина і наслідок.

Втрата складу внаслідок зникнення слабкого ъ або ь поповнювалася тим, що голосний звук у попередньому складі подовжувався. Отже, сильний ъ або ь, що стояв у складі перед слабким редукованим, подовжувався і переходив у звичайний голосний повного творення: ъ ® о, ь ® е. Це теорія замінного подовження, яку висунув Франц Міклошич.

Пам’ятки ХІІст. фіксують вокалізацію редукованих у сильній позиції: сладо₊къ, коне₊ць, гриве₊нъ.

Процес занепаду редукованих ъ, ь у слабкій позиції і заміна їх в о, е у сильній відбувався послідно: съ₊н ъ ® сон; дь₊н ь ® ден¢.

Окремі відхилення, що виявлялися в тих чи інших діалектах давньоруської мови, зумовлювалися дією граматичної аналогії.

д – р лъ₊б ъ – л ъ ба; укр. лоб – лоба; рос. лоб – лба

д – р лъ₊в ъ – л ъ ва; укр. лев – лева; рос. лев – льва

Замінним подовженням зумовлюється також вокалізація ъ, ь у сполученні з сонорними. Сонорні р, л в давньоруській мові втрачали складотворчий характер, внаслідок цього слово зменшувало кількість складів. Компенсувалася втрата складу тим, що ъ, ь, які стояли перед сонорними, подовжувались, переходили в голосні о, е:

зьрно ® зерно, кърмити ® кормити, дьржати ® держати.

Іноді в пам’ятках ХІІ – ХІІІст. Замість звукосполучення –ор, -ол, -ер, -ел, що розвинулися з давніх –ър-, -ъл-, -ьр-, -ьл- між приголосними, виступають звукосполучення –оро-, -оло-, -ере-, -еле. Це так зване друге повноголосся (термін належить О.О.Потебні). Воно розвивалося тоді, коли сполучення [ър], [ъл], [ьр], [ьл] стояли перед приголосними, за якими йшов зредукований у слабкій позиції.

Це явище засвоїлось лише в деяких словах української і російської літературних мов:

д –р зълв ъ ка ® золовка; тьрн ъ ® терен

Редуковані, що стояли після сонорних, могли стояти в сильній чи слабкій позиції:

кръ₊в ь, кр ъ вав ъ, тр ь вога, гл ъ тати.

У сильній позиції редуковані ъ, ь після р, л вокалізувалися: кръ₊в ь ® кров, бръ₊вы ® брови, глъ₊т ъ ка – глотка.

У слабкій позиції ъ, ь після приголосних р, л зникали. Внаслідок цього сонорні р, л стали складотворними. Але у давньоруській мові складотворний характер сонорних не зберігається, тому в процесі втрати складотворного характеру сонорних після них виникає голосний звук:

тр ь вога ® трвога ® тривога;

кр ъ вавыи ® крвавыи ® кривавий

Так виникло чергування ро, ло // ри, ли:

кръ₊вь - кр ъ вавыи ® кров – кривавий

глъ₊тка – гл ъ тати ® глотка – глотати

Студентові необхідно вивчити умови сильної і слабкої позиції, правильно визначити їх. Тоді легко встановити нові, сучасні, форми слів і пояснити фонетичні процеси в українській мові.

Рекомендується опрацювати таку літературу:

1. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови.-К., 1962.- с.122-148.

2. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. -К.: Наукова думка. - 1979. – с.175-180.

3. Черных П.Я. Историческая граматика русского языка.-М., 1962.-с.107-135, 142-152.

Лекція № 5

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США