В яких ділянках сучасної світової культури зберігаються традиційні культури, вияви яких передаються етноспецифічною лексикою національних мов ?

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 24Следующая ⇒

Як називається безеквівалентна лексика, в якій національно-культурна сема належить рівню інтенсіонала значення?

Які класифікації мовних реалій вам відомі?

Наведіть приклади відмінності вираження в різних мовах реалій, що збігаються у двох культурах?

Які семантичні трансформації можуть зазнавати мовні реалії?

Як називаються лінгвокультурореми, в яких національно-культурний компонент належить рівню жорсткого імплікаціонала?

8. Дайте характеристику національно-забарвленої лексики з національно-культурним інформаційним компонентом „фонові знання“.

9. Чи пам'ятаєте ви різновиди сем „фонові знання“?

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПЕРІОДУ ІСНУВАННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

План лекции:

Основні відомості з історії французької мови. Галльський субстрат. Франкський суперстрат.

Місце французької мови серед мов світу в минулому і в сучасному світі.

3. Історія внормування французької мови. Академічна французька літературна норма. „Кризис французької мови“ кінця ХІХ – початку ХХ ст. і його подолання в сучасній мові. перехідна норма le francais standard. Поняття „розумної норми“.

4. „Французька ясність“. Національна самобутність французької норми.

5. Вплив англійської мови (передусім її американського варіанта) на сучасну французьку мову і його регулювання суспільством. Термінологічні декрети. Оптимізація запозичення з англійської мови у сучасній французькій мові.

Сучасна французька мовна ситуація. Французька мова і мови національних меншин Франції.

Франкофонія в сучасному світі. Географія франкофонії.

Основні відомості з історії французької мови.

За генеалогічною класифікацією мов французька мова відноситься до романської групи. Крім французької до романських мов відносяться: італійська, іспанська, румунська, португальська, молдавська, ретороманська (з 1938р.віна визнана однією з чотирьох державних мов Швейцарії), провансальська (мова національної меншості південно-східної Франції), каталанська (розповсюджена на сході Іспанії), сардинська (на острові Сардинія).

Французька мова розвинулася з латинської, точніше, з народної латини Північної Галлії (Народна латинь Південної Галлії, як відомо, дала початок провансальській мові). Часом утворення французької мови як нової мови, відмінності від латини, вважається 9 століття. До цього часу відноситься перша писемна пам'ятка французької мови «Страсбургські клятви» («Serments de Strasbourg»), яка датується 842р. Вона являє собою договір онуків Карла Великого (Карла Лисого і Людовика Німецького), спрямований проти їхнього брата Лотаря. Він був вимовлений одночасно на французькій і німецькій мовах.

Галльський субстрат у французькій мові.

Галльська мова (le ga u lois), кельтська за походженням, залишила у французькій мові лише кілька десятків слів:

Onno “fleuve”: La Garonne, Divonne (une divinite des eaux)

Avallo “pommier”: Avallon (Yonne), Avalogile (Cantal) “clairiere de pommiers”

Brio “pont”: Brive

Nanto “Vallee”: Nantes, Nantua, Dinan

Char (m), carriole (f) “ дв о колка ”, carrosse (m), charrue (f)

Alouette (f) “ жа й воронок ”

Ambassade (f) “ посольство ”

Cervoise (f) “ячм і нне пиво”

Франкський (німецький) суперстрат у французькій мові.

До кінця 6 століття створюється франкська держава. Протягом 4-ох століть (до 9-го ст.) продовжувався період двомовності – німецькі діалекти le francique (une langue germanique) співіснували з народною латинню Галлії, тобто мовою галло-римського населення. Тривалий період двомовності (5-6 століття) закінчився перемогою народної латини Галлії. Мова франків, як і інших німецьких племен, поступово зникла зовсім, бо франки асимілювали мову галло-римського племені, що стала їхньою рідною мовою.

Франкський суперстрат стосується переважно назв лісової флори (le vocabulaire relatif a la for e t: houx (m) “падуб, остролист”, gui (m) “ o мела”, osier (m) “верба”, saule (m) “верба”, aulne (m) “вільха”, h e tre (m) “бук”) і військової справи (le vocabulaire relatif aux armes; hache (f) “сокира”, e pier (m) “рогатина”, e peron (m) “шпора, острога”).

Італійський вплив.

У 15-16 століттях, завдячуючи італійському Відродженню, у французьку мову проникають італійські запозичення:

• військові терміни: alarme (f), alerte (f) “тривога”, accaparer (vt) “захоплювати, загарбувати”;

• морські терміни: fr e gate (f), gondole (f), corsaire (m) “корсар, морський разбійник, пират”;

• модні терміни: courtiser (vt) “услуговувати, упадати,догоджати”, douche (f), travestir (vt) “переодлягати, костюмувати, вбирати”; figurine (f) “фігурка, статуетка”, mont - de - pi e t e (m) “ломбард”, mascarade (f), r e colte (f) “урожай, збирання врожаю”, politesse (f) “ввічливість”.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры