Алгоритм 6.10. Тактика раціонального застосування антиподагричних засобів при різному перебігу подагри

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 178 из 200Следующая ⇒

При легкому перебігу подагри (кризи виникають 1-2 рази на рік, відсут­ність тофусів, нефропатії) і невисокій гіперурикемії (не вище 0,5 ммоль/л) призначають:

• дієту № 6, лужні мінеральні води до 2 л/добу;

• курсове лікування менш активними антииодагричними препаратами (оротова кислота, етамід)

При середньоважкому та важкому перебігу подагри (наявний рівень гіперурикемії при метаболічному типі гіперурикемії з високим рівнем сечової кислоти) застосовують урикодепресанти (алопуринол, тіопуринол, аллома-рон); при нирковому типі гіперурекемії з недостатнім виділенням сечовини з сечею (менше 3,5 ммоль/добу), але при відсутності ХНН, нирковокам'яної хвороби, захворювань печінки, шлунково-кишкового тракту застосовують тільки урикодепресанти (алопуринол)

При змішаному типі гіперурикемії (висока гіперурикемія і зменшен­ня виділення сечової кислоти нирками — менше 3,56 ммоль/добу) проводять лікування алломароном чи комбінацією урикодепресантів і урикоелімінаторів в оптимальних дозах у залежності від кількості сечової кислоти в крові та в до­бовій сечі

При розвитку подагричного суглобового кризу застосовують колхіцин чи інші протизапальні препарати на тлі лікування основного захворювання. У хворих з частими та важкими кризами проводять тривалі курси лікування колхіцином

Критерії ефективності лікування подагри [35]:

1. Нормалізація чи зниження клініко-лабораторних показників активнос­ті захворювання.

2. Нормалізація чи зниження рівня сечової кислоти в крові.

3. Зниження частоти подагричних атак, які призводять до втрати праце­здатності.

4. Зниження потреби в застосуванні НПЗП, колхіцину та глюкокортико-стероїдів.

Прогноз у цілому при подагричному артриті сприятливий, але в 20-50% хворих виникає уролітіаз. Причиною смерті в 18-25%) хворих на подагру є ХНН. Профілактика подагри передбачає наступні заходи:

1) обстеження членів сім'ї хворого на виключення латентної гіперурикемії;

2) при гіперурикемії — обмеження вживання алкоголю, жирної та білко­вої їжі та раціональне лікування урикодепресивними та урикозуричними за­собами;

3) малокалорійна та низьковуглеводна дієта з включенням поліненасиче-них жирних кислот призводить до зниження рівня сечової кислоти;

4) заняття фізкультурою та спортом, що сприяє видаленню уратів із орга­нізму.

5) для профілактики гострого нападу при подагрі застосовують колхіцин у малих дозах або НПЗП.

6.6. СИСТЕМНИЙ ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК

Визначення. Системний червоний вовчак — це хронічне рецидивуюче системне захворювання сполучної тканини та судин, що характеризується утворенням багатьох антитіл до власних клітин і їх компонентів і розвитком аутоімунного та імунно-комплексного запалення з ураженням різних органів і систем [24].

Системний червоний вовчак зустрічається в 70% випадків в осіб віком 14-60 років, пік захворюваності припадає на 14-25 років; хворіють частіше жін­ки, ніж чоловіки (8:1; 10:1). У Європі на системний червоний вовчак хворіють 500 тис, в США — 250 тис. людей.

Етіологія захворювання невідома. Основну етіологічну роль мають на­ступні фактори:

1) хронічна вірусна інфекція (РНК-віруси та повільні ретровіруси);

2) генетичний фактор (часто зустрічаються HLA, Bg, DR₂, DR₃ гени).

Патогенез. Встановлено, що при Т-супресорній функції лімфоцитів відбу­вається продукція великої кількості антитіл, серед яких найбільше значення мають антитіла до нативної ДНК, що з'єднуються з нДНК і утворюють імунні комплекси. Вони відкладаються в базальних мембранах різних внутрішніх ор­ганів і шкіри, викликають їх запалення та ураження. Поряд з цим підвищуєть­ся проникливість лізосом, виділяються медіатори запалення, активується кіні-нова система. Провокуючими факторами захворювання є непереносимість лі­ків, вакцин, сироваток, ультрафіолетове опромінення, вагітність, пологи, ви­кидні, фотосенсибілізація тощо [8].

Таблиця 6.33

Робоча класифікація клінічних варіантів системного червоного вовчака [21, 22]

Таблиця 6.34

Класифікація системного червоного вовчака (СЧВ) за важкістю клінічних проявів |С»иі.чиі()гіо ¥., 1997 з корективами]

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов