Державні гарантії інноваційної діяльності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 42 из 45Следующая ⇒

Відповідно до ст. 329 ГКУ держава гарантує суб'єктам ін-

новаційної діяльності:

· підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на

реалізацію економічної та соціальної політики держави;

· підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури

інноваційної діяльності;

· охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від

недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

· вільний доступ до інформації про пріоритети державної еко-

номічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та

результати науково-технічної діяльності, крім випадків, пе-

редбачених законом;

· підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення ква-

ліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Відповідно до ст. 330 ГКУ інноваційні проекти, що інвесту-

ються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бю-

джетів, а також проекти, замовниками яких є органи державної

влади чи органи місцевого самоврядування, підлягають обов'яз-

ковій державній експертизі відповідно до законодавства. Іннова-

ційні проекти, що інвестуються за рахунок інших джерел, підля-

гають обов'язковій державній експертизі з питань додержання

екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог.

У разі необхідності експертиза окремих інноваційних проек-

тів, що мають важливе народногосподарське значення, може здій-

снюватися за рішенням Кабінету Міністрів України.

Договір на створення

І передачу науково-технічної продукції

У ст. 331 ГКУ зазначається, що за договором на створення і

передання науково-технічної продукції одна сторона (виконавець)

зобов'язується виконати обумовлені завданням другої сторони

(замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські робо-

ти (НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані ро-

боти (продукцію) і оплатити їх.

Предметом договору на передання науково-технічної продук-

ції може бути модифікована науково-технічна продукція.

Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні,

проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, ство-

рення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для здійс-

нення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками,

що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науко-

во-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими

і технологічними установами, організаціями, а також науково-

дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, уста-

нов, організацій тощо).

Договір може укладатися на виконання всього комплексу ро-

біт -- від дослідження до впровадження у виробництво науково-

технічної продукції, а також на її подальше технічне супрово-

дження (обслуговування).

Якщо науково-технічна продукція є результатом ініціатив-

них робіт, договір укладається на її передання, включаючи на-

дання послуг на її впровадження та освоєння.

Договори на створення і передання науково-технічної продук-

ції для державних потреб та за участю іноземних суб'єктів гос-

подарювання укладаються і виконуються в порядку, встановле-

ному Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Глава 39. Особливості правового регулювання

Фінансової діяльності

Фінанси і банківська діяльність

Як зазначено у ст. 333 ГКУ, фінанси суб'єктів господарюван-

ня є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної сис-

теми з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує по-

криття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержан-

ня прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає гро-

шове та інше фінансове посередництво, страхування, а також

допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отри-

манням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків,

передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійсню-

ється установами банків та іншими фінансово-кредитними орга-

нізаціями.

Страхування у сфері господарювання -- це діяльність, спря-

мована на покриття довго- та короткострокових ризиків суб'єк-

тів господарювання з використанням заощаджень через кредит-

но-фінансову систему або без такого використання.

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування вва-

жається недержавне управління фінансовими ринками, біржові

операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посеред-

ництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, по-

в'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оціню-

вання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної ді-

яльності).

Правовий статус банків

Банківська система України складається з Національного ба-

нку України та інших банків (державних і недержавних), що

створені й діють на території України відповідно до закону.

Банки -- це фінансові установи, у функції яких входить за-

лучення до вкладів грошових коштів громадян і юридичних осіб

та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних

умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських

рахунків громадян та юридичних осіб. Банки є юридичними осо-

бами. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спе-

ціалізовані -- ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клі-

рингові).

Посадовим особам органів державної влади та органів місце-

вого самоврядування забороняється брати участь в органах управ-

ління банків, якщо інше не передбачено законом.

Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава

не відповідає за зобов'язаннями банків, крім випадків, передба-

чених законом і якщо держава відповідно до закону бере на себе

таку відповідальність.

Банки у своїй діяльності керуються ГКУ, законом про банки і

банківську діяльність, іншими законодавчими актами України.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві викорис-

товувати слово "банк" без реєстрації цього суб'єкта як банку в

Національному банку України, крім випадків, передбачених за-

коном (ст. 334 ГКУ).

Національний банк України є центральним банком держави,

основна функція якого -- забезпечувати стабільність грошової

одиниці України -- гривні (ст. 335 ГКУ). Правовий статус На-

ціонального банку України визначається законом про Націона-

льний банк України.

Розробку основних засад грошово-кредитної політики та кон-

троль за її виконанням здійснює Рада Національного банку Укра-

їни. Правовий статус Ради Національного банку України визна-

чається законом.

Організаційно-правові форми банків

Відповідно до ст. 336 ГКУ банки створюються у формі акціо-

нерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю

або кооперативного банку.

Учасниками банку можуть бути юридичні особи і громадяни,

резиденти і нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міні-

стрів України або уповноважених ним органів. Учасниками бан-

ку не можуть бути юридичні особи, в яких банк бере істотну

участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Забороняється використовувати для формування статутного

фонду банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше

цільове призначення, кошти, що одержані у кредит та під заста-

ву, а також збільшувати статутний фонд банку для покриття

збитків.

Банки мають право створювати банківські об'єднання, види

яких визначаються законом, а також бути учасниками промис-

лово-фінансових груп. Банк може бути учасником лише одного

банківського об'єднання.

Умови і порядок створення, державної реєстрації, ліцензуван-

ня діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, фор-

мування статутного та інших фондів, а також здійснення функ-

цій банків встановлюються законом про банки та банківську

діяльність. Законодавство про господарські товариства та про

кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить

ГКУ та зазначеному закону.

Державні банки

Державним є банк, створений за рішенням Кабінету Мініст-

рів України на основі державної власності.

Статут державного банку затверджується постановою Кабіне-

ту Міністрів України.

Найменування державного банку повинно містити слово "дер-

жавний".

Держава здійснює повноваження власника щодо акцій (паїв),

які належать їй у статутному фонді державного банку, через

органи управління державного банку.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження

державою належних їй акцій (паїв) державного банку цей банк

втрачає статус державного (ст. 337 ГКУ).

Кооперативні банки

Кооперативним є банк, створений суб'єктами господарювання,

а також іншими особами за принципом територіальності на заса-

дах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для

спільної грошово-кредитної діяльності. Відповідно до закону мо-

жуть створюватися місцеві та центральний кооперативні банки.

Статутний фонд кооперативного банку поділяється на паї.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від його

участі (паю) у статутному фонді банку має право одного голосу

(ст. 338 ГКУ).

Фінансове посередництво здійснюється банками у формі бан-

ківських операцій. До основних належать такі банківські опера-

ції:

· депозитні;

· розрахункові;

· кредитні;

· факторингові;

· лізингові.

Перелік банківських операцій визначається законом про бан-

ки та банківську діяльність.

Банківські операції здійснюються в порядку, встановленому

Національним банком України (ст. 339 ГКУ).

Депозитні операції банків

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у

вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Де-

позити утворюються за рахунок коштів у готівковій або в безго-

тівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені

юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахун-

ках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання

або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладни-

ку відповідно до законодавства та умов договору. Договір бан-

ківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі

(ст. 340 ГКУ).

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов