Що зумовлюють господарські зобов'язання

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 45Следующая ⇒

У ст. 179 ГКУ визначається, що майново-господарські зобо-

в'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або

між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єкта-

ми -- юридичними особами на підставі господарських договорів,

є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи ви-

конавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарюван-

ня орієнтовні умови господарських договорів (примірні догово-

ри), а у визначених законом випадках затверджувати типові до-

говори.

Укладення господарського договору обов'язкове для сторін,

якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого

є обов'язком для суб'єкта господарювання у передбачених зако-

ном випадках, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язко-

вості укладення договору для певних категорій суб'єктів госпо-

дарювання чи органів державної влади або органів місцевого са-

моврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть ви-

значати зміст договору на основі:

· вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджу-

вати на власний розсуд будь-які умови договору, що не супе-

речать законодавству;

· примірного договору, рекомендованого органом управління

суб'єктам господарювання для використання при укладенні

ними договорів, коли сторони мають право за взаємною зго-

дою змінювати окремі умови, передбачені примірним догово-

ром, або доповнювати його зміст;

· типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів Украї-

ни, чи у передбачених законом випадках іншим органом дер-

жавної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту

типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

· договору приєднання, запропонованого однією стороною для

інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти в разі вступу в

договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замов-

лення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів елект-

роенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів

транспорту, а в передбачених законом випадках також інші су-

б'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої

продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обо-

в'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановле-

ними Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених ГКУ та нормативно-правовими актами щодо окре-

мих видів договорів.

Істотні умови господарського договору

Відповідно до ст. 180 ГКУ зміст господарського договору ста-

новлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямова-

ною на встановлення, зміну або припинення господарських зобо-

в'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними

як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сто-

ронами в передбачених законом порядку та формі досягнуто зго-

ди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані

такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а

також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути

досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в

будь-якому разі погодити предмет, ціну і строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна-

чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість про-

дукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо

якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язко-

вих для сторін нормативних документів, а в разі їх відсутнос-

ті -- у договірному порядку з додержанням умов, що забезпечу-

ють захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна в господарському договорі визначається в порядку, вста-

новленому ГКУ, законами та актами Кабінету Міністрів Украї-

ни. За згодою сторін у господарському договорі може бути перед-

бачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, по-

слуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки по-

рівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою,

що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодав-

ства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін змі-

ни умов договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого

існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі

цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укла-

дення ними господарського договору, не поширюються умови

укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. За-

кінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони

від відповідальності за його порушення, що мало місце під час

дії договору.

Загальний порядок укладення

Господарських договорів

У ст. 181 ГКУ визначається загальний порядок укладення

господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у

формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого

печатками. Допускається укладення господарських договорів у

спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограма-

ми, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом під-

твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом

не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладен-

ня цього виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сто-

рін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, він

надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його

умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГКУ

і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає

відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після

одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторо-

на, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжнос-

тей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцяти-

денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу

розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору,

зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же

строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою

стороною і включити в договір усі прийняті пропозиції, а ті роз-

біжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же

строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих

умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна

бути підтверджена в письмовій формі (протоколом узгодження

розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо

умов договору, заснованого на державному замовленні або такого,

укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону,

або сторона -- виконавець за договором, що в установленому

порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (ро-

біт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть

у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що за-

лишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вва-

жаються прийнятими.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов госпо-

дарського договору, такий договір вважається неукладеним (та-

ким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні

дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визнача-

ються нормами Цивільного кодексу України.

Особливості укладення

Деяких видів договорів

У ст. 182 ГКУ розглядаються особливості укладення поперед-

ніх договорів. Зокрема, визначається, що за попереднім догово-

ром суб'єкт господарювання зобов'язується в певний строк, але

не пізніше одного року з моменту укладення попереднього дого-

вору, укласти основний господарський договір на умовах, перед-

бачених попереднім договором. Попередній договір повинен міс-

тити умови, що дають змогу визначити предмет, а також інші

істотні умови основного договору. До укладення попередніх до-

говорів не застосовується загальний порядок укладення госпо-

дарських договорів. Якщо сторона, яка уклала попередній дого-

вір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється

від укладення основного договору, друга сторона має право ви-

магати укладення такого договору в судовому порядку. Передба-

чене попереднім договором зобов'язання укласти основний договір

припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають

укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект та-

кого договору другій стороні. Відносини щодо укладення поперед-

ніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з ураху-

ванням особливостей, передбачених ГКУ. Угода сторін про наміри

(протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором

і не породжує юридичних наслідків.

У ст. 183 ГКУ регламентується укладення господарських до-

говорів за державним замовленням. Договори за державним за-

мовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами

господарювання -- виконавцями державного замовлення та дер-

жавними замовниками, що уповноважені від імені держави укла-

дати договори (державні контракти), в яких визначаються гос-

подарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замов-

ника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобо-

в'язаннями державних замовників. Укладення сторонами договору

за державним замовленням (державного контракту) здійснюється

в порядку, передбаченому ст. 181 ГКУ (загальний порядок укла-

дення господарських договорів), з урахуванням особливостей,

передбачених законодавством. Державний контракт укладається

шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухиляння

від укладення договору за державним замовленням є порушен-

ням господарського законодавства і зумовлює відповідальність,

передбачену ГКУ та відповідними законами України. Спори, що

пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, у

тому числі при ухилянні від укладення договору однієї або обох

сторін, вирішуються в судовому порядку. Виконавець держав-

ного замовлення звільняється від обов'язку укладення держав-

ного контракту на умовах, визначених державним замовленням,

у разі визнання в судовому порядку державного замовлення не-

дійсним.

У ст. 184 ГКУ розглядаються особливості укладення госпо-

дарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, при-

мірних і типових договорів. При укладенні господарського дого-

вору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору

може бути розроблений з ініціативи будь-якої зі сторін у строки,

погоджені сторонами. Укладення договору на основі вільного

волевиявлення сторін може відбуватись у спрощений спосіб або

у формі єдиного документа з додержанням загального порядку

укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ. Укладення го-

сподарських договорів на основі примірних і типових договорів

повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179

ГКУ (загальні умови укладення договорів, що породжують гос-

подарські зобов'язання), не інакше як шляхом викладення до-

говору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимо-

гами ст. 181 ГКУ та відповідно до правил, встановлених норма-

тивно-правовими актами щодо застосування примірного або ти-

пового договору.

Щодо укладення господарських договорів на біржах, ярмар-

ках та публічних торгах застосовуються загальні правила укла-

дення договорів на основі вільного волевиявлення з урахуван-

ням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність

відповідних бірж, ярмарок та публічних торгів (ст. 185 ГКУ).

Порядок укладення організаційно-господарських договорів

висвітлено у ст. 186 ГКУ.

Договірне оформлення організаційно-господарських зобов'я-

зань може здійснюватись учасниками господарських відносин як

на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних

договорів, якщо укладення таких договорів передбачено відповід-

ними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладен-

ня організаційно-господарських договорів забороняється.

У ст. 187 ГКУ передбачається укладення господарських до-

говорів за рішенням суду. Спори, що виникають при укладенні

господарських договорів за державним замовленням або догово-

рів, укладення яких обов'язкове на підставі закону та в інших

встановлених законом випадках, розглядаються судом. Інші перед-

договірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це

передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані уклас-

ти певний господарський договір на підставі укладеного між ними

попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду,

яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається

днем укладення відповідного господарського договору, якщо рі-

шенням суду не визначено інше.

Порядок зміни і розірвання

Господарських договорів

Зміна і розірвання господарських договорів в односторонньому

порядку забороняються, якщо інше не передбачено законом або

договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розір-

вати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні

за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи ро-

зірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання про-

позиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) дого-

вору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з

урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має

право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, дого-

вір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чиннос-

ті цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не

встановлено за рішенням суду (ст. 188 ГКУ).

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте