Розвиток і наступ міжлпгературності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

У перші роки після Другої світової війни намітилися er би сформулювати перспективні засади й прк порівняльного дослідження літератури. Ці поодинокі се базувалися на результатах, здобутих у ЗО роки -добу розквіт компаративістичної теорії.

У перше повоєнне десятиліття спостерігається пе праксеолопчно орієнтованих праць, що загалом розвивали поп редню компаративістичну програму, їхньою характерною ри був не лише історико-літературний фактографізм, але й метод логічний дуалізм, подвійність сприймання національ літературного та міжлітературного процесів. Сюди можна: хувати повоєнні порівняльні студії А.Мраза, у яких коми ний принцип внутрішньо організований ідеєю слов'янсь взаємності. Такою, зокрема, є його монографія "Сьогоя стан слов'янської взаємності у словаків" (DneSny stav slovansk vzâjomnosti и Slovâkov. -Martin, 1945), a також низка статей, свячених словацько-чеським і словацько-російсь літературним контактам: "Російські моменти в творчості Котара" (Ruské momenty v diele JânaKollâra. -Lipto\ MikuM, 1946), праця про русофільство Ваянського (Slov sbornflc, 1947. -N 3-4 - S. 162-176), про відгомін М.Гого| (Literârnohistoricky sbornüc, 1952. -N 3-4, -S. 130-137), зв'язки Ваянського з Бьорнсоном (Mraz A. Zo slovensk literarnej minulosti. -Brazislava. - 1953. -S. 302-311) та ін.

В інтенціях довоєнної доби пише свої порівняльні зау Р.Бртань. Відомим є редагований ним "Слов'янський збірні* (Slovansky sbornik, Martin, 1947), що приніс чимало вартісв матеріалів, котрі дозволили розпочати вивчення слов слов'янських літературних зв'язків цілеспрямовано та систе»

І и ч но. Не менш значущою видається і його монографічна студія

Пушкін в словацькій літературі" (Pvskin v slovenskej literature.

Martin, 1947), де було зосереджено численні відомості про ре-

иеііцію Пушкіна у словацькій літературі та вплив російського

поста на словацьку поезію.

Спеціально слід відзначити і студії Йозефа Банського з І ІІивацько-шмецьких літературних зв'язків (Див.: K poćiatkom \lovenskeho romantizmu v Halle II Literàrnohistoricky sbornik. -1¹M8. -N 3-4. -S. 179-185, Nemecke vplyvy na Sladkovicove Sovety '/ Studie o Sladkovicovi. -1950. -S. 97-103); словацько-українських і словацько-польських (Див.: Stefan Krcméry a ukrajinskâ literatura (spoluautor M.Molnar,t // Sovetskâ literatura. -1455. -S- 849-854; Desaf rokov pofskej literatury na Slovensku II Hiatislava. -1955. -N 7. -S. 16-17). До першого повоєнного пе­ріоду слід віднести й студії Яна Горецького "Елементи античної ріпки у "Сватоплуці" Голлого" (Prvky antickej epiky и Hellého Svatopluka II Literaria Historica Slovaca. -1946-1947); праці Яна ІІрезіни (Hviezdoslavova basnickà panychida na smrf Toistého. -Hiiitislava, 1952. -55 s.; Slovenskâ poézia v revolucnych rokoch lv/7-1921. -Bratislava, 1957. -198 s.), книжка Богуміла Га­ну пнського "Вожена Немцова і Словаччина" (Bożena Nemcovâ її Slovensko. -Bratislava, 1952. -341 s.), написані у традиційному

МЮЧІ.

Особливе місце посідає у цей час діяльність М.Пішута, тобливо його студії про словацько-чеські літературні зв'язки, >Іг спостерігається комплексний погляд на літературний процес з \ рахуванням компаративістичних підходів. Таку мотивацію має,

I Іиїжімо, праця "Розвиток словацької літературної історії і
'Мдо/я Ярослава Влчка" Vyvin slovenskej literarnej historie a

I1 \tupenie Jaroslava Vlcka //Literàrnohistoricky sbornfk. -1947. -N
l S. 1-26) низка порівняльних студій про А.їраска (Alojz
Ін osek a slovensky roman //Nové prûdy. -1946. -S- 16-17, S- 376-
І /7, Dielo Alojza Jiraska ajeho vyznam pré slovenskû literaturu //
Movenské pohFady. -1951. -N 7-8. -S- 507-515, Havlicek a Stur II
Nuvé prûdy. -1946. -N 14. -S. 315-317) та ін. Пішут у своїх ком-
н.Іративістичних побудовах завжди базувався на тезі про
и І.к мозалежність національно-літературного і міжлітературного
ми І текстів, цей історико-літературний монізм мав стимулюючий
пі І нив на розвиток словацької літературної компаративістики у
mulІупний період.

У добу творення передумов для вибудови історико-'Імсратурної компаративної моделі в словацькому ш сратурознавстві посутню роль відіграла цілеспрямована

діяльність по формулюванню принципів та настанов теоретик-* ного і методологічного характеру. Тут варто згадати передусім розлогу працю Карела Розенбаума „Зв'язки словацького літературного романтизму з німецьким літературним І\ класицизмом " (Vztah slovenského lliteràrneho romantizmu k Ą nemeckému literórnemu klasicizmy // Literarnobistoricky sbornik. -1945-1946. -S. 134-151; 1947. -N 1. -S. 27-41, N 2-3. -S. 116-138, N 4. - S. 205-221; 1948. -N 1. -S. 19-33, N 2. -S. 57-77) і студія І МБакоша ,Дітературна генеза Сладковичової строфи "J Literàrna geneza Slâdkovicovej strofy" II Studie o Sladkovicovi. -'• Bratislava, 1950. - S. 5-28). Варто відзначити тогочасне^ ставлення Розенбаума до поняття "вплив", котрий, на йопИ думку, не є узагальнюючим поняттям, оскільки "впливом можна виразити динамічність зв'язків, їхню продуктивність дієвий результат" (Literarnohistoricky sbornik, -1945-1946. =S."* 140). Розенбаум проголошує в дусі теорії Ф.Вольмана т. зв.; формалізований підхід, котрий уможливлює з'ясування процесі зв'язків структурні зміни і є досить широким, аби*! охопити як стильові, так і видові аспекти літератури.

Системність Розенбаумового викладу теорії літератури компаративістики найвиразніше виявляється у висвітл аспекту приймаючої національної літератури, що знайшло міс у його полеміці з Вольманом, котрий у принципі залишився; боці твору інонаціональної літератури і розглядав його з огл на художню вартість, а не з точки зору ситуації, що складалася 1 вітчизняній літературі. З цього ж погляду Розенбаум погоджується з "напрямком дослідження" у В.Жирмунськог оскільки той у книжці "Байрон і Пушкін" пропоя висвітлювати вплив Байрона на Пушкіна а не зв'язки Пушкіна ä Байрона. Автор тлумачить теоретичні засади дослідження з позиції національної літератури і з цих робить спробу проаналізувати значний матеріал словацького літературного романтизму з німець* літературним класицизмом.

Обидві ці праці, з'явившись невдовзі після війни, не мог узагальнити мало розвинутий історико-літературний Вони базувалися на попередніх еволюційних інтенціях І міжлітературних позицій в словацькому літературознавстві,*! тим водночас вказували шлях їх подальшого розвитку, f 4 факт, що наведеш праці, що своїми висновками пе тогочасний ступінь висвітлення даної проблематики, в були відсунуті в історіографічній "пам'яті" назад, є до мірі парадоксальним. Саме ці дві праці були покладені в

роки в основу нової теоретичної моделі компаративних досліджень.

Словацька компаративістична теорія та методологія вихо­дять у той період з безпосередніх і непрямих засад попередньої доби і з деяких засад літературного структуралізму. Слід підкреслити, що у ставленні словацької компаративістики до структуралізму переважає селекційний підхід, всупереч струк-Іуралістським тезам про непродуктивність компаративного дослідження. Особливі умови розвитку словацької літератури, порівняно з чеською, вимагали більшою мірою звернення до Інонаціональних явищ, причому не лише чеської чи угорської нігератури, але й інших європейських літератур. Окрім усього Іншого, саме цей факт зумовив появу цілеспрямованих зусиль шдля констатації порівняльних підходів у історії словацької Іптератури в ім'я історії словацької літератури, словацького Іптературно-наукового історизму. У цьому зв'язку варто згадати наукові дослідження М.Бакоша "Теорія літератури" (Teorie literatury. - Trnava, 1941); "Розвиток словацького вірша" (Vyvin \lovenskeho versa. - Bratislava, 1949); "Проблеми періодизації Іючвитку словацької літератури" (Problemy vyvinovej furiodizäcie slovenskej literatury. - Trnava, 1944) Ці праці ознаме­нували в словацьких умовах пошуки власного предмету ІІІІературознавством з власним специфічним науковим апара­ти. В галузі історії літератури це призвело врешті-решт до формулювання окремих теоретичних принципів при реконст­рукції еволюційної поступовості словацької літератури.

Фактографічність і широта. У другій половиш 50-х років в словацькій літературній компаративістиці спо-

I І ері гається значний кількісний злет, з'являється чимало
порівняльних досліджень, причому не випадкових, а спонтанно
миішиваючих з вирішення проблем історичної поступовості
Імцюнальнолітературного процесу, а також у працях програмове
компаративного спрямування. При цьому переважна більшість

I1 удій має фактографічний, у основі своїй екстерноконтактний
мрактер, що випливає передусім із широкого охоплення ма-
н-ріалу при викладі стосунків словацької літератури з
Інонаціональним процесом. У цей період переважають ней-
І рольні фактографічні дослідження, які стали підготовчим ета­
пом для справжнього розвитку літературної компаративістики.

Типовим результатом згадуваних тенденцій була, наприк­лад, книжка А.Мраза "Про російську літературу та її відгомони І І новаків " (Z ruskej literatury a jej ohlasov и Slovâkov. —Bratislava, l '»'iS. - 211 s.), монографія Я.Станіслава "Зросійсько-словацьких

культурних контактів часів Яна Готого і Людовіта Штура " ("Z rusko-slovenskych kuMrnych stykov v ćasoch Jâna Hollého a Ludavita Stura. -Bratislava, 1957. - 130 s.)- Сюди ж варто зараху­вати і збірник "Людовіт Штур" (Ludavit Stur. - Bratislava, 1956). У цей же період починається систематичне дослідження взаємодії чеського і словацького літературного контекстів, свідченням чого став збірник "Про взаємні стосунки чехів і сло­ваків" (О vzâjomnych vyf ahoch Cechov a Sloväkov. -Bratislava, 1956.-450 s.; тощо.

Наступною об'єктивною передумовою інтенсифікації
порівняльних аспектів вивчення історії словацької літератури
було те, що лави дослідників інононаціональних літератур уже •
не обмежувалися переважно істориками словацької літератури,
як це було у попередні часи, коли порівняльні праці виникали як
суміжний продукт емінентних словакістичних зацікавлень. У *
другій половині 50-х pp. поступово з'являються студії молодих •
фахівців з російської, української, інших слов'янських і не­
слов'янських літератур. Порівняльне вивчення словацької '
літератури уже перестає бути лише доповненням до історії сло- '
вацької літератури, а узаконюється як відносно самостійний 1
науковий напрям. Помітну роль відіграло в цьому процесі ство- S
рення Чехословацько-радянського інституту Словацької Ака- Ч
демії наук, де під орудою директора Я.Грозієнчика об'єдналися '^;
дослідники не лише російської та української літератури, а й '*
багатьох інших письменств. ³

Реалізації цього проекту сприяло й закладення видання 1 "Слов'янські студії", котрі протягом кількох років мобілізували й об'єднали фахівців-компаративістів не лише з Словаччини, але 1 й з Чехії, Росії, України, Польщі, Угорщини, Болгарії. Уже пер- ^J ший том Слов'янських студії "З історії чесько-словацько- *| українських зв'язків" (Z déjin cesko-slovensko-ukrajinskych & vzfahov. -Bratislava, 1957. -622 з.)під ред. ММольнара, що поба- * чив світ також і в українському варіанті, всупереч своїй методо- \ логічній екстенсивності та фактографізму, заклав засади фахо- ** вому та систематичному розвитку компаративних досліджень у ] словацькому літературознавстві. Органічним продовженням \ запланованої діяльності був другий том "Слов'янських студій" Ą "З історії чесъко-словацъко-слов"янсыаа зв 'язіда" (Z defin ćesko-"^, slovensko-slovanskych vzfahov. -Bratislava, 1959. -490 s.^ Цей гру- Ą бий збірник крім того, що об'єднував результати дослідницьких'«зацікавлень на теренах русистики, полоністики і болгаристики,*! реалізував також намагання створити теоретико-методологічну^ концепцію, реалізовану в статті Ф.Вольмана "Порівняльний м&М

mod у літературознавстві"(Sravnàvaci metoda v literami vede II І ам само. - С. 9-28).

Дальше поглиблення дослідницької компаративної програ­ми у Словаччині містить третій і четвертий томи "Слов'янських студій". Третій том "Матеріали до міжслов 'янських зв 'язків в чехословацькій історії" (Prispevky k medzislovanskym vzfahom v fuskoslovenskych dejinâch. - Bratislava, 1960. - 562 s.^ містить матеріали, присвячені різним аспектам словацько-російський і словацько-польських літературних зв'язків (СЛеснякова, ІШановрва, АЛопович, М.Федор, Т.Арістова, Ю.Богданов, ГБатовський, Й.Магнушевський та ін.). Четвертий том "З нідгуків про Л. М. Толстого у Словаччині" (Z ohlasov L N.Tolstého па Slovensku. - Bratislava, 1960, -342 s.) мав моноте-матичний характер, а його значення, окрім репрезентації розло-Іого фактичного матеріалу, полягало у з'ясуванні форм і наслідків сприйняття творчості Толстого у словацькій літературі І а культурі, а також у послідовному спрямуванні на вирішення конкретних і актуальних проблем історії словацько-Інонаціональних стосунків.

У цей період розвитку компаративістики непересічну роль мідіграв ГУ Міжнародний з'їзд славістів (Москва, 1958), де фак-І ично була підведена риска у дискусії стосовно продуктивності порівняльних аспектів. Відбулася повна реабілітація компара-Іивного підходу до вивчення літературного твору і процесу й пули відкинуті останні заборони та неясності у цій проблема-Іиці.

Наслідком дії цілого комплексу різних сприятливих обста-нин об'єктивного характеру стала поява кількох монографічних праць молодих словацьких компаративістів, що були результа-І ом їх кількарічної праці. Водночас вони сигналізували про не­розвиненість методологічно-методичного апарату компаратив­них досліджень. Ідеться, зокрема, про монографічні праці М.Мольнара "Зв"язки Івана Франка з чехами та словаками. Ібірник матеріалів та документів". (Братислава, 1957. -687 с.), Гарас Шевченко у чехів та словаків" (Пряшів, 1961. -284 с.); Словаки і українці. Причинки до словацько-українських ІІтературних взаємин з додатком документів" (Пряшів, 1965. -(99 с.), "До словацько-українських літературних зв"язків до 1945 р. " (К slovensko-ukrajinskym literârnym vzfahom do roku 1445. Bibliografia. - Martin, 1970. -41 s.), "Зустрічі культур" ( І Іряшів, 1980- 540 s.), книжка С.Леснякової Максим Горький в І ІІовацькій культурі" (Maxim Gorki/ v slovenskej kulturę. — Bratislava, 1961. -170 s.); монографія АЛоповича "Російська

література на Словаччині в 1863-1875 рр" (Ruska literatura па і
Slovensku v rokoch 1863 aż 1875. - Bratislava, 1961. - 151 s.); серія І
статей Е.Пановової, присвячена зв'язкам Янка Єсенського з 1
російською культурою, перші статті Д. Дюришина. Не можна J
оминути і праці болгарського словакіста Георгі Влчева, який І
працював в Словацькій академії наук (Див.: Bulhari a Slovensko і
//Słoweńska literatura. -1959. -N 4. -S. 495-498, Slavensko 1
bulharské vzfahy pätdesiatych a Sesfdesiatych rokov 19 st. Il Z dejfn 1
ceskoslovensko-slovanskych vzfahov. Slovänske Studie. -Bratislava, ' 1
1959. -S. 447-474 та ін.), котрі пізніше вилилися у монографію * |
"З історії словацько-болгарських зв 'язків до звільнення Болгарії в І
1878 р. " (U dejin slovensko-bulharskych vzf ahov do oslobodenia J
Bulharska r. 1878. -Martin, 1959. -109 s.). 1

Словацька, якщо можна так сказати, спеціалізована компа- і
ративістика розвивалася у тісному зв'язку з розробками |
літературних істориків-словакістів А.Мраза, котрий, окрім і
іншого, виявляв зацікавлення і українською проблематикою J
(Див.: Ivan Franko о Jânovi Kollârovi // Z dejin ceskoslovensko- * 1
ukrajinskych vzfahov. Slovänske Studie. -Bratislava, 1957. -S- 102- 'I
107, Uloha medzislovandkych vzt'ahov vo vyvine nivsej slovenskej 1
literatury if Ceskoslovenské prednaäky pro IV. Mezinarodni sjezd 'J
slavistu v Moskve. - Praha, 1958. -S. 345-356 та ін.), МЛішута 'j
(Див.: Jan Neruda a Slovensko // Z doby Nerudovi. - Praha, 1959. - ']
S. 36-44), Р.Бртаня (Див.: Sturovci a ruska literatura II Slovenské-¹!
pohFadz. -1956. -N 1-2. -S- 132-144, KJ.Erben a I.I.Sreznevskij //'Ą
F.Wollmanovi k sedmdesâtinam. - Praha, 1958. -S. 164-181 тощо); І
К.Розенбаума, відомого своїми україністичними зацікавленнями 1
(Див.: Slovensko-ukrajinské vzfahy v literature // Z dejfn ⁴І
ceskoslovensko-ukrajinskych vzfahov. Slovänske Studie. - Ч
Bratisklava, 1957. -S- 563-565, PJ.Safarik. -Bratislava, 1961. -179 1
s.) М.Бакоша (Див.: K otâzkam Specifiënosti vzfahov slovenskej a a
ćeskej literatury // Problemy literérnej vedy vcera a dnes. -4
Bratislava, 1964. -S. 336-363); СШматлака (Див.: Pokus o ozivenie ^f'\
ceskoslovenskej literàarnej vzajomnosti Heyduk - Hurban - Nitra "• J
// Slovenskâ literatura. -1962. -N 2. -S. 166-178, Kapitola z\
ceskoslovenskych literórnych vytahov II Slovenskâ literatura. -1962. l
-N 4.-S-385-406 тощо).. Ч

Поціновуючи здобутки цього періоду, слід зазначити, що «І
більшість словацьких фахівців молодої генерації віддавала пере- • J
вагу порівняльному підходові перед висвітленням історії тої чи 1
іншої інонаціональної літератури. Це явище не видається випадні
ковим, у нових ідейно-суспільних умовах... 4

У цей же період у Словаччині за ініціативи МЛішута було підготовлене унікальне на той час для соціалістичних країн ви­дання "Історія світової літератури" (Dejiny svetovej literatury. Bratislava, 1963. - Sv. 1. - 673 s., Sv. 2. - 521 s.;, котра стала адекватним завершенням компаративних тенденцій в словаць­кому літературознавстві, спрямованих передусім на досягнення надуваної вже фактографічності та широти при викладі міжлітературності в словацькому літературознавстві. Автори "Історії світової літератури" хоча поставили проблему міжлітературного процесу як мети дослідження та історико-нітературного узагальнення явищ, проте не довели її практичну реалізацію до кінця. 1964 р. було створено Інститут світової пітератури і мов під керівництвом відомого теоретика пітератури М.Бакоша.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры