Futur I und Futur II Konjunktiv

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 12Следующая ⇒

Futur I Konjunktiv = „werden“ (Präsens Konj.)

+ Infinitiv I des sinntragendes Verbs

zum Beispiel:

i

Futur II Konjunktiv = „werden“ (Präsens Konj.)

+ Infinitiv II des sinntragendes Verbs

zum Beispiel:

§ 22. Konditionales I und Konditionales II

Der Imperativ

(Наказовий спосіб)

Наказовий спосіб (Der Imperativ) вживається, якщо особа яка говорить висловлює прохання, наказ, пораду, тобто своє волевиявлення.

Наказовий спосіб має 4 форми:

„du“ – Form (звертання на “ти”):

1. здебільшого відповідає формі Infinitiv, без закінчення -n або -en:

2. у дієслів, основа яких закінчується на d, -t, dm, tm, bn, chn, fn голосний -e залишається:

3. у дієслів з відокремлюваними префіксами префікс відокремлюється і ставиться в кінець речення:

4. у зворотніх дієслів відмінюється також зворотний займенник „sich“:

5. сильні дієслова з голосним в корені -e- змінюють його на - ie- [i:] або -i- [i]; і форма наказового способу на “ти” вживається без закінчення в Präsens Indikativ -st.

6. сильні дієслова з голосним -a- в корені не змінюють його в наказовому способі:

7. всі чотири форми наказового способу дієслова „sein“ слід запам’ятати:

„ihr“ – Form (звертання на „ви”):

співпадає з формою дійсного способу, але особовий займенник „ihr“ не називається.

„Sie“ – Form / Höfflingform (звертання на „Bи”):

„wir“ – Form (звертання на „ми”):

особивий займенник „wir“ стоїть одразу за дієсловом у формі Infinitiv:

Infinite Formen des Verbs.

(неособові / іменні) форми дієслова.

Дієслово (das Verb) має дві неособові форми: інфінітив (der Infinitiv, die Nennform) і дієприкметник (das Partizip, das Mittelwort). Вони мають властивості як дієслова, так і іменника або прикметника. Неособові форми дієслова виражають дію поза безпосереднім зв’язком з поняттям особи, числа й абсолютного часу. Неособові форми дієслова називаються ще неозначеними (infinite Verbformen).

Infinitiv

(інфінітив/ неозначена форма дієслова)

Інфінітив має властивості як дієслова, так і іменника, і тому він займає проміжне місце між дієсловом та іменником.

Як дієслово Infinitiv може: а) виражати дію, процес, або стан; б) вживатися для утворення часових форм: Präsens, Futur I, Futur II, Konditionalis I, Konditionalis II; в) мати граматичні категоріі часу і стану.

Неперехідні дієслова мають 2 форми інфінітива: Infinitiv I Aktiv, наприклад: stehen, kommen та Infinitiv II Aktiv, наприклад: gestanden haben, gekommen sein.

Перехідні дієслова мають чотири форми інфінітива:

два інфінітива в активному стані: Infinitiv I Aktiv та Infinitiv II Aktiv;

два інфінітива в пасивному стані Infinitiv I Passiv та Infinitiv II Passiv.

Infinitiv I Aktiv = Stamm des Verbs + Endung -(e)n

Infinitiv I Aktiv слабких дієслів утворюється з основи дієслова і закінчення -en, -n. Infinitiv I Aktiv сильних дієслів закінчується на -en. Тількі два сильних дієслова tun (робити) і sein (бути) мають в інфінітив закінчення -n.

• bauen «будувати», wählen «обирати», verändern «змінювати»,

Infinitiv II Aktiv = Partizip II des sinntragenden Verbs + „haben“/„sein“ im Infinitiv I

Infinitiv II Aktiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива І допоміжного дієслова „haben“ oder „sein“. Допоміжне дієслово вибирається за тими самими правилами, що й при утворенні перфекта і плюсквамперфекта.

Infinitiv I Passiv = Partizip II des sinntragenden Verbs + „werden“ im Infinitiv I

Infinitiv I Passiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива І допоміжного дієслова „werden“:

• gebaut werden «будуватись», «бути побудованим» (на момент мовлення),

• gewählt werden «обиратись», «бути обраним» (на момент мовлення),

• eingeladen werden «бути запрошеним» (на момент мовлення),

Infinitiv II Passiv = Partizip II des sinntragenden Verbs +

„werden“ im Infinitiv II

Infinitiv II Passiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива ІІ допоміжного дієслова „werden“, причому дієприкметник ІІ дієслова „werden“ вживається в старій короткій формі - „wоrden“.

Залежний інфінітив.

Інфінітив виконує в реченні функцію складової частини дієслівного присудка, а також функції деяких другорядних членів (додатка, обставини і означення), утворюючи з цим реченням лексико-граматичне ціле, інфінітивну конструкцію/ групу з дієсловами, іменниками і прикметниками.

Інфінітив із всіма словами, які до нього відносяться називається “залежним інфінітивом”. Усі слова, що відносяться до інфінітиву, стоять перед ним; сам інфінітив стоїть в кінці речення або інфінітивної групи.

Інфінітивна група може стояти в кінці речення, посередені його або перед ним. Поширена інфінітивна група відокремлюється комою, або комами.

• Diesen Weg mit Erfolg bestritten zu haben, ist das Verdienst eines Chemikers, der ein Schweißpulver zusammenstellte, das die Aluminiumoxyde beseitigte.

• Eine solche Analyse scheint bisher noch nicht ausgeführt worden zu sein.

§ 29. Вживання Infinitiv з часткою «zu» або без «zu»:

Інфінітив активного стану, що залежить від іншого дієслова “залежний інфінітив” вживається в реченні з часткою «zu», яка стоїть перед інфінітивом і пишеться окремо. Якщо дієслово в інфінітиві з відокремлюваним префіксом, то «zu» стоїть між префіксом і коренем.

zum Beispiel:

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen. – Я сподіваюсь побачити тебе ввечері.

• Ich habe vor, einige Prüfungen vorfristig abzulegen. – Я маю намір, здати деякі іспити достроково.

Без частки «zu» інфінітив вживається:

1. після модальних дієслів: müssen, sollen, wollen, mögen, möchten, können, dürfen ідієслова lassen;

• Nach dem Unfall mußten wir nach Hause zu Fuß gehen. - Після нещасного випадку ми були змушені йти додому пішки.

• Der Lehrer ließ uns den Text übersetzen. – Вчитель велів нам перекласти текст.

1. після дієслова bleiben у сполученні з локальними дієсловами: haften (приліпати, приставати), kleben, hängen, kauern (сидіти навпочіпки), liegen, sitzen, stecken, stehen, wohnen;

• Er blieb mit dem kranken Kind sitzen. – Він залишився сидіти із хворою дитиною.

1. після дієслів, що означають відчуття: fühlen, hören, spüren, sehen і після дієслів: bemerken, erblicken, finden, wissen.

• Niemals sah ich ihn lachen. – Я ніколи не бачив, як він сміється.

(Такі конструкціі за значенням близькі до підрядних додаткових речень, які вводяться сполучниками dass і wie, і перекладаються на українську мову підрядними реченнями із сполучниками що і як.)

1. після дієслів, що означають рух: fahren, fliegen, führen, gehen, kommen, laufen, reiten, schicken;

• Ich gehe frisches Brot kaufen. – Я іду купувати свіжий хліб.

1. після дієслів: lehren, lernen, helfen;

• Der Vater lehrt seine kleine Tochter lesen. – Батько вчить читати свою маленьку доньку.

1. після дієслів heißen, nennen і після дієслова haben в сталих словосполученнях;

• Heißt das nicht elend leben? – І це називається жити без нудьги?

• Du hast gut reden (lachen). – Тобі добре говорити (сміятися).

(Такі конструкції звичайно емоційно забарвлені.)

1. як підмет на початку речення, якщо він стоїсь на першому місці в реченні і не має при собі залежних слів; звичайно у висловлюваннях узагальнюючого характеру, у прислів’ях;

• Lesen ist nützlich. – Читати корисно.

• Probieren geht über Studieren. – Краще один раз побачити, ніж сім разів почути.

1. в односкладових реченнях, що означають наказ або побажання.

• Nur nicht weinen! – Тільки не плакати!

З часткою «zu» інфінітив вживається:

1. як складова частина дієслівного присудка після дієслів, що означають різні види дії, яка відбувається: beginnen, anfangen, aufhören, beabsichtigen, fortfahren, fortsetzen usw.

• Er beginnt den Brief zu lesen.

1. як додаток після багатьох об’єктних дієслів: bitten, versprechen, versuchen, hoffen, vermuten, erlauben, raten, vorhaben, wünschen usw.

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen.

1. як додаток після прикметників, прислівників та дієприслівників з дієсловом “sein“: glücklich, stolz, froh, überzeugt usw.

• Ich bin froh, Sie kennen zu lernen.

1. як означення після абстрактних іменників, наприклад: Absicht, Bitte, Freude, Glück, Gedanke, Möglichkeit, Wunsch, usw.

• Er hatte den Wunsch, nach Kaukasus zu fahren.

1. після прислівників з дієсловом “sein“ і неозначено-особовим займенником “es“:

• Es ist interessant, Deutsch zu lernen.

1. після дієслів haben, sein, brauchen, verstehen, wissen, scheinen, glauben, pflegen, які разом з інфінітивом набувають модального значення. (див. нижче)

Der Infinitivsatz

1. Якщо інфінітив із часткою «zu» стоїть окремо, то він може бути перед або позаду відокремлюваного префікса, дієприкметника ІІ або інфінітиву головного речення:

• Wir fangen an zu arbeiten. = Wir fangen zu arbeiten an.

• Wir haben angefangen zu arbeiten. = Wir haben zu arbeiten angefangen.

1. Якщо інфінітив із часткою «zu» має доповнення, то він стоїть із всіма доповненнями за головним реченням. Інфінітив з «zu» і доповнення відокремлюються від головного речення комою.

• Er hatte gehofft, Sie bald wiederzusehen.

• Der Reporter hat den Minister gebeten, ihm etwas über die Sitzung zu erzählen.

1. З підрядних додаткових речень із сполучником „dass“ можна побудувати речення із інфінітивом, якщо:

a) підмет в головному реченні та підмет у підряному реченні такий самий:

• Mein Freund hofft, dass er bald zu mir kommt. = Mein Freund hofft, bald zu mir zu kommen.

b) особовий додаток в знахідному відмінку в підрядному реченні і підмет в годовному реченні однакові:

• Mein Freund hofft, dass du mich morgen besuchst. = Ich bitte dich, mich morgen zu besuchen.

• Ich habe meinen Freund gebeten, dass er mir sein Buch gibt. = Ich habe meinen Freund gebeten, mir das Buch zu geben.

c) підметом в головному реченні і додатком в знахідному відмінку в підрядному реченні є неозначено-особовий займенник „man“ та безособовий займенник „es“:

• Es ist nicht erlaubt, dass man im Theater raucht. = Es ist nicht erlaubt im Theater zu rauchen.

Merken Sie sich! після дієслів: „wissen“, „sagen“, „hören“, sehen“ у підрядних додаткових реченнях із сполучником „dass“ інфінітивне реченняпобудувати не можна:

• Ich weiss, dass ich um 12 Uhr zu Hause sein muss.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?