Обов’язки заступника командира взводу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 7Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Заступник командира взводу в мирний і воєнний час відповідає за навчання, виховання й військову дис­ципліну особового складу взводу, внутрішній порядок у взводі, правильне несення служби та зовнішній виг­ляд рядових і сержантів взводу.

Заступник командира взводу підпорядковується командирові взводу, а з питань підтримання внутріш­нього порядку — старшині роти і є прямим начальником рядового і сержантського складу взводу.

Заступник командира взводу зобов'язаний:

• навчати й виховувати особовий склад взводу та осо­бисто проводити заняття за вказівкою командира взводу;

• знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, рік народження, особисті якості, рід занять перед військовою службою, родинний стан, успіхи й недоліки в бойовій підготовці;

• знати тактику дій взводу в різних видах бою, доско­нало і вміло володіти всіма видами зброї й техніки взводу;

• стежити за додержанням військової дисципліни і правильним несенням служби командирами відділень та особовим складом взводу;

• утримувати в належному стані озброєння, техніку, спорядження та інше майно взводу, суворо стежити за їх наявністю;

• дбати про чистоту приміщень, встановлювати черго­вість їх прибирання; вимагати від підлеглих охайного утримання постелі, обмундирування і взуття; стежити за своєчасністю дрібного ремонту речового майна особо­вим складом взводу;

• проводити ранковий огляд особового складу взводу;

• дбати про підлеглих і знати їх потреби;

• доповідати командирові взводу про всі прохання під­леглих, заохочення, провини й накладені стягнення;

• призначати рядовий склад у наряди на службу, вести лист нарядів взводу, облік особового складу, озброєння та інших матеріальних засобів взводу;

• постійно знати наявність особового складу, місце його перебування та чим він займається;

• залишаючись за командира взводу чи старшину ро­ти, виконувати їх обов'язки.

Обов’язки командира відділення

Командир відділення в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням бойових завдань, навчання, виховання, військову дисципліну, мо­рально-психологічний стан, стройову підготовку й фізичну витривалість, охайний вигляд підлеглих, правиль­ну експлуатацію, зберігання озброєння, техніки, споряд­ження та за утримання їх у належному стані.

Командир відділення підпорядковується командирові взводу та його заступникові і є безпосереднім начальни­ком особового складу відділення.

Командир відділення зобов'язаний:

• підтримувати особовий склад, озброєння, техніку в постійній готовності до бойового застосування;

• навчати й виховувати особовий склад відділення, про­водити тренування, спрямовані на поліпшення стройової виправки та посилення фізичної витривалості;

• знати тактику дій відділення в різних видах бою, вміло командувати під час виконання бойових завдань;

• досконало знати й вміло володіти зброєю і технікою відділення, забезпечувати їх правильне зберігання й експлуатацію;

• постійно вдосконалювати знання за фахом і методич­ні навички, своєю поведінкою та старанністю подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку;

• дбати про підлеглих, ставитися до них з повагою, знати їх потреби, вимагати від них додержання військової дисципліни;

• знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, день народження, віросповідання, особисті якості й захоплення, рід занять перед військо­вою службою, родинний стан, успіхи й недоліки у службі;

• виховувати особовий склад відділення в дусі поваги до служби і свого фаху, бережливого ставлення до озброєння, техніки та майна;

• проводити райковий огляд особового складу відді­лення;

• стежити за виконанням розпорядку дня, чистотою і внутрішнім порядком у відділенні, охайністю, справ­ністю обмундирування і взуття підлеглих, їх своєчасним ремонтом і просушуванням, правильним припасуванням спорядження, додержанням підлеглими правил особистої гігієни і носіння військової форми одягу, правил безпеки під час користування зброєю і технікою, її обслугову­вання і бойового застосування;

• перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у під­леглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, ви­бухових речовин;

• щоденно оглядати та постійно утримувати в порядку та справності озброєння, техніку і майно відділення, стежити за їх наявністю;

• своєчасно доповідати заступникові командира взводу про захворювання, скарги й прохання підлеглих, заохо­чення та провини, а також про накладені стягнення та випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів;

• постійно знати, де перебувають і що роблять під­леглі.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Тактичні дії – організовані дії підрозділів і військових частин під час виконання поставлених завдань. Основними формами тактичних дій військових частин і підрозділів у загальновійськовому бою є бій, удар і маневр.

Бій - основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним, морським.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Удар – складовий елемент бойових дій, бою, що полягає в одночасному ураженні противника потужною дією на нього зброєю або військами. Залежно від сил і засобів, що застосовуються, удари можуть бути: удари військами (силами) та вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні). За масштабом удари військами (силами) можуть бути оперативними або тактичними, а вогневі (за кількістю залучених засобів) – зосереджені, групові, поодинокі, у тому числі високоточні.

Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї (озброєння) для знищення, подавлення, виснаження і руйнування. Вогонь розрізняють за:

тактичними завданнями, які вирішуються, – на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання), освітлення тощо;

видами зброї – зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів) (далі – БМП (БТР), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів (далі – ПТРК), зенітних ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітних артилерійських комплексів (бойових машин, установок) тощо;

способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

напруженістю – короткочасний (поодинокими пострілами, короткими або довгими чергами), безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий тощо;

напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний;

способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.;

видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний тощо.

Маневр – складова частина бою, своєчасне і правильне проведення якого дозволяє перехопити та утримувати ініціативу, зірвати замисли противника та успішно вести бойові дії в обстановці, яка швидко змінюється. Маневр проводиться частинами і підрозділами, а також ударами авіації і вогнем. Маневр повинен бути простим за замислом, проводиться швидко, приховано і раптово.

Маневр здійснюється з метою своєчасного виходу у визначений район (на об’єкт), зайняття вигідного положення відносно противника, нарощування (зміни) напрямку, району (об’єкту) зосередження основних зусиль, створення (підсилення) угруповання сил і засобів для виконання визначених завдань, виведення військ (сил) з-під ударів противника.

Основними видами маневру частинами і підрозділами є: охоплення, охоплення повітрям, обхід і відхід.

Охоплення – маневр у фланг противника, який здійснюється у тактичній і вогневій взаємодії з військами (підрозділами), що діють з фронту. Підрозділи, які здійснюють охоплення, підтримуються з фронту вогневими засобами, що є у розпорядженні старшого командира (начальника).

Обхід – більш глибокий маневр у фланг і тил противника. Він здійснюється в тактичній взаємодії з підрозділами, що наступають з фронту, за відсутності вогневого зв’язку з ними.

Охоплення повітрям – маневр, який проводиться висадкою (викиданням) повітряних десантів, веденням десантно-штурмових дій у тилу противника. Підрозділи, що здійснюють охоплення повітрям, діють, як правило, у взаємодії з військами, що діють з фронту та при підтримці вогневих засобів командира, який застосовує десант.

Найбільшого успіху можливо досягнути в разі охоплення або обходу обох флангів і виходу (висадки десантів) у тил противника.

Відхід – маневр, що застосовується для виведення своїх військ з-під ударів сил противника, що переважають, виграшу часу та зайнятті більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр ударами авіації та вогнем полягає в одночасному або послідовному масуванні (зосередженні) вогню по найважливіших об’єктах противника в короткі терміни або в розподілі (розосередженні) для одночасного або послідовного ураження декількох об’єктів, а також у пере націлюванні їх на нові об’єкти без зміни вогневих позицій та аеродромів.

Десант – війська, спеціально підготовлені та висаджені (викинуті) з літаків (вертольотів) або морських суден, а також призначені для висадки (викидання) на територію противника для вирішення бойових завдань. Десанти за способами і засобами перекидання розрізняють як повітряний, морський (річковий, озерний), корабельний і танковий.

Повітряний десант – десантується в тил противника авіацією парашутним, посадочним або комбінованим способом.

Залежно від складу десанту, характеру завдань і глибини десантування десанти можуть бути: оперативно-стратегічними (не менше трьох військових частин, 250км і більше); оперативними (до двох військових частин, до 150км); оперативно-тактичними (до однієї військової частини, до 70км); тактичними (до батальйону, до 30км); спеціального призначення (для виконання спеціальних завдань) і демонстраційними (для введення противника в оману).

Десантно-штурмові дії – форма дій ВДВ, змістом яких є штурмові дії військових частин і підрозділів високо мобільних десантних військ і ударні дії приданих або штатних військових підрозділів авіації Сухопутних військ у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Рейдові дії – форма дій ВДВ, являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданням, місцем і часом дій військових частин і підрозділів у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом з метою послідовного захоплення та знищення (виведення з ладу) раніш визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації його управління військами, зброєю і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами. Рейд у тилу противника організується та проводиться, як правило, тільки у випадках, коли необхідно знищити (вивести з ладу) або захопити важливі об’єкти противника і неможливо десантувати частини (підрозділи) в район їх розташування.

Аеромобільні дії – форма дій високо мобільних десантних військ у ході проведення спеціальних, антитерористичних і миротворчих операцій, змістом яких є дії військових частин та підрозділів високо мобільних десантних військ і дії приданих або штатних військових частин і підрозділів авіації Сухопутних військ, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.

Специфічні дії – форма застосування військ (сил) під час участі в антитерористичних операціях (АТО) і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру.

Міжнародні миротворчі операції – це міжнародні дії або заходи (у тому числі дії багатонаціональних сил), які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які є відповідальними у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями Статуту ООН.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров