Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Командир механізованого взводу, одержавши задачу на дію в ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ:

- з’ясовує отримане завдання;

- надає першочергові вказівки щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (як правило, всьому особовому складу);

- організує безпосередню охорону взводу;

- організовує взаємодію;

- організовує управління;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

- організовує підготовку особового складу, озброєння та техніки до маршу;

- перевіряє готовність до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає командиру роти про готовність взводу.

Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання;

вивчитипо карті маршрут руху і характер місцевості;

визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним;

у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору;

відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим.

"Розрахунок маршу".

В ході прийняття рішення і під час планування маршу розробляються, як правило, наступні розрахунки і визначаються (призначаються):

- загальна довжина маршруту (величина переходу);

- час, протягом якого здійснюється марш;

- ширина полоси руху і кількість маршрутів;

- величина добового переходу (добових переходів);

- рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження;

- кількість і час привалів, денних (нічних), добових відпочинків;

- час на подолання похідним порядком природних перешкод;

- середня швидкість руху;

- похідне шикування, глибина похідної колони;

- вихідний рубіж (пункт) і час його проходження;

- час на зосередження (втягування) у визначений район зосередження або розгортання військ на вказаному рубежі;

- час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту).

Якщо марш здійснюється в передбаченні зустрічі з противником, то виконують розрахунок часу і можливі рубежі зустрічі з ним.

Тактичні розрахунки на марш розглянемо на конкретній обстановці.

Механізованому батальйону необхідно здійснити марш з вихідного району в район зосередження. Протяжність маршруту – 100 км. Вихідний пункт пройти о 21.00 29.10. В районі зосередитись до 4.00 30.10.

Визначити:

1. Час початку руху (час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту);

2. Час на здійснення маршу;

3. Середню швидкість руху.

Для визначення часу початку руху необхідно користуватись наступною формулою:

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср

де:

t_пр – час початку руху похідної колони (год; хв);

Т_вп – час проходження вихідного пункту головою колони (год; хв);

Д – відстань вихідного пункту від вихідного району (км);

К – коефіцієнт збільшення довжини маршу;

60 – коефіцієнт переводу годин у хвилини;

V_ср – швидкість руху похідної колони при висуванні (км/год)

З формули, яка нам запропонована для розрахунку, нам невідомо Д; V_ср

Довжина маршруту Д_о – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Для визначення збільшення довжини маршруту відповідно до кривизни рельєфу необхідно застосувати коефіцієнти.

КОЕФІЦІЄНТИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОВЖИНИ МАРШУ

Застосовуючи формулу

Д = Д_о х М х К

розраховуємо Д,

де:

Д_о – відстань, що виміряна на карті;

К – коефіцієнт збільшення довжини маршруту;

М – масштаб карти.

Наприклад:

1. Д_о = 10 км;

2. Карта масштабу 1:100000

3. місцевість горбкувата.

Рішення:

Д = Д_о х К = 10 км х 1,1 = 11 км.

Визначаємо

V_{ср витягування}, як правило, дорівнює ¹/₂ або ²/₃ маршової швидкості.

Середня швидкість руху без врахування привалів може бути на БМП (БТР), танках – 20-25 км/год, тому ¹/_2, ²/₃ маршової швидкості буде складати 10-12,5 км/год або (15-18 км/год).

Після визначення всіх вихідних даних для проведення розрахунку початку руху командир визначає t_пр

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср = 21.00 – (10 х 1,1) х 60 /10;

Відповідь:

21.00 – 1.06 = 19 год 54 хв

Висновок:

Для своєчасного проходження головою колони вихідного пункту, необхідно почати рух о 19 год 54 хв подачею команди «ВПЕРЕД» (333).

Після визначення часу початку руху, необхідно перейти до розрахунку часу на здійснення маршу.

Визначення глибини похідного порядку.

Глибини похідного порядку визначається від голови похідної охорони до замикаючої машини (технічного замикання) включно. Для її розрахунку потрібно помножити кількість машин у колоні (без однієї) на величину встановленої дистанції між машинами, додавши віддалення похідної охорони і сумарну довжину всіх машин у колоні.

Формула розрахунку:

Г_пп =(N_м – 1) х d + N_м х L_м + L_охр;

де:

Г_пп - глибина похідного порядку;

N_м - кількість машин у колоні;

d - дистанції між машинами;

L_м - довжина машини;

L_охр - віддалення похідної охорони.

Таблиця для визначення глибини колони

Формула розрахунку для визначення глибини колони:

Г_к= (N_м – 1) х d + N_м х L_м

де:

Г_к - глибина похідної колони.

N_м - кількість машин у колоні;

d - дистанції між машинами;

L_м - довжина машини.

Довжина машини приймається:

- автомобіль, БТР, трактор - 5 м;

- танк, автомобіль з причепом (кухнею) - 10 м;

- автомобіль, тягач з гарматою на причепі - 15 м;

- тягач з танком на великовантажному причепі - 20 м.

Привали на денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння та військової техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу.

Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу.

Час повинен бути не менший часу на проведення контрольного огляду на привалах – 12-15 хв.

Таким чином, всього витрачено часу на рух 4 год 54 хв. на втягування 6 хв. Всього – 5 год.

Висновок:

Всього на марш дано 7 годин (21.00 до 4.00), час руху 5 год, залишилося 2 години. Таким чином: застосовуючи вимоги керівних документів до показників маршруту, можемо призначити привал тривалічтю до 1 години.

Місце проведення привалу визначається виходячи з часу, який затрачено на рух до нього і оцінки місцевості в районі майбутньої зупинки.

Тому, застосовуючи формулу S = V х t, розраховуємо місце знаходження голови колони через 3 години руху і визначимо район привалу:

S = Vх t = 22 км/год. х 3 год. = 66 км

Висновок:

Час на здійснення маршу.

Методика розрахунку призначена для визначення часу, необхідного на переміщення підрозділів з одного району в інший.

Вихідними даними для розрахунку служать довжина маршруту (від вихідного рубежу (пункту) до найближчої границі нового району), середня швидкість руху похідних колон, час на привали в ході руху і час на втягування в новий район зосередження, що розраховується в тому випадку, коли глибина району зосередження менше глибини похідного порядку.

Формула розрахунку:

t = D/V + t_п + t_вт,

де:

t – час на марш, години.;

D – довжина маршруту, км;

V – середня швидкість руху похідних колон;

t_п – загальний час на привали під час руху, годин;

t_п – час втягування в новий район зосередження.

Довжина маршруту

Довжина маршруту – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Командир механізованого взводу, одержавши задачу на дію в ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ:

- з’ясовує отримане завдання;

- надає першочергові вказівки щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (як правило, всьому особовому складу);

- організує безпосередню охорону взводу;

- організовує взаємодію;

- організовує управління;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

- організовує підготовку особового складу, озброєння та техніки до маршу;

- перевіряє готовність до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає командиру роти про готовність взводу.

Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання;

вивчитипо карті маршрут руху і характер місцевості;

визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним;

у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору;

відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим.

"Розрахунок маршу".

В ході прийняття рішення і під час планування маршу розробляються, як правило, наступні розрахунки і визначаються (призначаються):

- загальна довжина маршруту (величина переходу);

- час, протягом якого здійснюється марш;

- ширина полоси руху і кількість маршрутів;

- величина добового переходу (добових переходів);

- рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження;

- кількість і час привалів, денних (нічних), добових відпочинків;

- час на подолання похідним порядком природних перешкод;

- середня швидкість руху;

- похідне шикування, глибина похідної колони;

- вихідний рубіж (пункт) і час його проходження;

- час на зосередження (втягування) у визначений район зосередження або розгортання військ на вказаному рубежі;

- час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту).

Якщо марш здійснюється в передбаченні зустрічі з противником, то виконують розрахунок часу і можливі рубежі зустрічі з ним.

Тактичні розрахунки на марш розглянемо на конкретній обстановці.

Механізованому батальйону необхідно здійснити марш з вихідного району в район зосередження. Протяжність маршруту – 100 км. Вихідний пункт пройти о 21.00 29.10. В районі зосередитись до 4.00 30.10.

Визначити:

1. Час початку руху (час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту);

2. Час на здійснення маршу;

3. Середню швидкість руху.

Для визначення часу початку руху необхідно користуватись наступною формулою:

t_пр = Т_вп - Д х К х 60/V_ср

де:

t_пр – час початку руху похідної колони (год; хв);

Т_вп – час проходження вихідного пункту головою колони (год; хв);

Д – відстань вихідного пункту від вихідного району (км);

К – коефіцієнт збільшення довжини маршу;

60 – коефіцієнт переводу годин у хвилини;

V_ср – швидкість руху похідної колони при висуванні (км/год)

З формули, яка нам запропонована для розрахунку, нам невідомо Д; V_ср

Довжина маршруту Д_о – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1: 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1: 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Для визначення збільшення довжини маршруту відповідно до кривизни рельєфу необхідно застосувати коефіцієнти.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности