Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Загальна характеристика стану екологічної небезпеки в Україні та її регіонах
Похожие статьи вашей тематики
Екологічна ситуація, яка склалася в нашій державі формувалася протягом тривалого періоду і характеризувалася такими негативними явищами, як забруднення складових довкілля, нераціональне використання природних ресурсів, структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.
Сьогодні в Україні сформувалася кризову екологічна ситуація.
Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.
Екологічний стан України поглиблюються великими регіональними кризами. Так, Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
Таким чином головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є проблеми у галузях економіки (табл.2.1.).
До найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 % загальної кількості забруднюючих речовин, можна віднести металургійну промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси.
Таблиця 2.1
Характеристика проблем галузей економіки
| №
пер.
| Проблеми
| | Промисловість
| |
| Застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріало-місткість, що перевищують у два – три рази відповідні показники розвинутих країн.
| |
| Високий рівень концентрації промислових об'єктів
| |
| Несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв.
| |
| Відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабез-печення тощо), незадовільний рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів.
| |
| Відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природо-охоронних систем.
| |
| Відсутність належного контролю за рівнем екологічної безпеки
|
продовження таблиці 2.1
| Енергетика і підприємства ядерної галузі
| |
| Підприємства теплоенергетики здійснюють близько 30% усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел.
| |
| В тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).
| |
| За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте - в Європі, що створює радіаційні ризики для населення.
| |
| У 30- кілометровій зоні ЧАЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах значна кількість радіоактивних в тому числі ядерної енергетики.
| |
| В Україні функціонують регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства. Ці підприємства також не мають установок для первинної переробки відходів.
| |
| Підприємства з видобування та переробки уранових руд становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.
| | Сільське господарство
| |
| Сільське господарство України - найбільш трудомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. У сільськогосподарському виробництві щороку використовуються понад 10,9 млрд. куб.м води. Якщо Україна в Європі займає 5,7% території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9%, а рілля - 26,9 %.
| |
| Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарське ставлення до землі, недосконалі техніка і технологія обробітку землі, повсюдне недотримання сівозмін і ін.
|
продовження таблиці 2.1
|
| Якісний стан земельного фонду погіршується, відбуваються деградаційні процеси в ґрунтовому покриві.
| | Транспорт
| |
| Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин.
| |
| Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% - оксидом вуглецю.
| |
| Основні забруднювачі залізничного транспорту - це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття.
| |
| Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою.
| | Житлово-комунальне господарство
| |
| В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є:
1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території;
2) несприятлива територіально-планувальна структура міст; 3) другорядність проблем містобудування;
4) руйнування природного середовища великих міст.
| |
| Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин: - водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття;
- понад 17% води не відповідають вимогам стандарту;
- не мають централізованих систем каналізації;- промислові підприємства скидають у водойми шкідливі речовини.
| | Промислові відходи
| продовження таблиці 2.1
|
| Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів.
| |
| Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів.
| |
| Існуючи рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля.
|
Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук.
У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких - токсичні.
Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що може статися у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.
Наслідками цього є деградаційні процеси, які відбуваються в довкіллі. Зокрема їх аналіз представлений у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Причини та наслідки забруднення складових довкілля
|
| Причини та наслідки забруднення
| |
|
| |
| Скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації.
| Продовження таблиці 2.2
|
|
| | Водні ресурси
| Надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь.
| | Ерозія ґрунтів на водозабірній площі.
| | Надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення само відтворюючих можливостей річок та виснаження водно ресурсного потенціалу.
| | Широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
| | Погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання.
| | Недосконалість економічного механізму водоко- ристування і реалізації водоохоронних заходів.
| | Недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління.
| | Відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного та Азовського морів, якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і
водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів.
| |
| Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування.
| |
| Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарських угідь.
| Продовження таблиці 2.2
|
|
| | ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
| Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності
з усіма екологічними наслідками.
| | З ґрунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень.
| | Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля.
| | Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. гектарів сільського господарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.
| | АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ
| Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містах країни свідчить про те, що незважаючи на посилення останнім часом уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи не досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршення стану довкілля.
| | З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільна
промисловість (23 відсотки).
| | Зростає рівень забруднення від пересувних джерел забруднення.
|
продовження таблиці 2.2
|
|
| | РОСЛИННИЙ СВІТ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ
| Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.
| | Екстенсивне лісокористування призвело до значного виснаження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду.
| | Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення вразливості насаджень.
| | За останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис.га лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи проти- пожежної безпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів.
|
З урахуванням вище проаналізованих причин та наслідків критичної екологічної ситуації, яка склалася в Україні, пріоритетними напрями наступного десятиліття, які покращать екоситуацію є: оптимізація структури природокористування; екологічно-орієнтована структурна перебудова економіки; створення системи державного моніторингу довкілля; створення системи моделювання екологічної ситуації, здійснення запобіжних заходів щодо нейтралізації можливих чинників шкідливого впливу; досягнення балансу між рівнем негативного впливу на довкілля і його здатністю до відновлення; активна інтеграція в європейський та світовий екологічний процес.
В ході реалізації пріоритетних напрямів основними завданнями будуть: розвиток економічних механізмів природокористування; підвищення ролі вартісних регуляторів щодо використання природних ресурсів; впровадження механізму забезпечення цільового використання коштів, що виділяються на природоохоронні заходи; зміцнення інституціональних засад державної системи регулювання і екологічної безпеки та охорони природи; реалізація відповідних державних програм; розвиток природоохоронного законодавства, гармонізація його з європейським законодавством; підвищення ролі регіонального рівня у реалізації екологічної політики; розроблення та впровадження механізмів реалізації екологічної політики в контексті соціально-економічних реформ; створення та розвиток механізмів внутрішнього і зовнішнього інвестування в природоохоронну галузь; забезпечення науково-технічної підтримки політики екологічних реформ.
У результаті забезпечення цих завдань має бути створена система збалансованого управління розвитком суспільства, яка стимулюватиме охорону довкілля та відновлення його природних властивостей і забезпечить належне регулювання використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил держави.
|