Обґрунтувати ефективні способи підвищення термічного опору огороджувальних конструкцій та проаналізувати можливі схеми теплоізоляції.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 12Следующая ⇒

Термічний опір - це величина обернена до теплопровідності, важлива характеристика матеріалу, що дорівнює товщині огороджувальної конструкції на коефіцієнт теплопровідності, та нормується будівельними нормами для огороджувальних стін. Нові норми термічного опору огороджувальних конструкцій примушують радикально змінювати підхід до вибору матеріалів і конструкцій зовнішніх огороджень. В деяких випадках проблему утеплення стін існуючих споруд технічно можна вирішити за рахунок використання додаткової зовнішньої або внутрішньої ізоляції. Сучасні технічні рішення, представлені системами огороджувальних конструкцій, передбачають використання декількох матеріалів, наприклад, стіни з цегли або бетону, клеючого полімерного розчину, мінераловатної (або пінополістирольної) плити, гідроізоляційного полімерцементного розчину з армуючою сіткою і шару декоративної штукатурки.

Стіни будинків і споруд, побудованих за старими будівельними нормами, мають термічний опір R_t=0,7...0,9 (м²×°С)/Вт. Аналогічними є показники покрівель та перекрить горищ. Це призводить до підвищених у 2...4 рази витрат на опалення порівняно з діючими нормами.

Реконструкція старих будинків з метою їх утеплення вимагає значних коштів. Досвід Німеччини з утеплення будинків, побудованих у колишній НДР, показав, що вартість такої реконструкції складає 30...50% вартості будівництва нового будинку такої ж площі.

На рис. 1 наведені схеми утеплення зовнішніх стін.

В стінах без ізоляції (рис. 1, а) виникають великі втрати тепла. Це обумовлено тим, що точка роси знаходиться всередині стіни і стіна промерзає.

На рис. 1, в наведена схема з теплоізоляцією зсередини будівлі. Внутрішня теплоізоляція обмежує втрати тепла, але не запобігає промерзанню стіни. Стіна не має можливості акумулювати тепло. Тому приміщення швидко нагрівається, а також швидко охолоджується.

Слід відзначити, що на границі теплоізоляції і стіни виникають умови для конденсації водяноїпари і, як наслідок, утворюється пліснява та грибки.

Застосовують два варіанти:

ü скріплена теплоізоляція.

ü вентильований фасад.

Скріплена теплоізоляція – це багатошарова конструкція, де необхідно використовувати різні матеріали. При цьому треба враховувати їх технічні і експлуатаційні характеристики: коефіцієнт лінійного розширення, усадку, водопоглинення, паропроникність та ін. Так, наприклад, паропроникність повинна збільшуватись в напрямку до зовнішньої поверхні. Якщо теплоізоляція приклеюється, то шар клею повинен мати вищу паропроникність ніж стіновий матеріал (цегла та ін.). Теплоізоляція повинна мати меншу паропроникність ніж шар клею. Виконання цього правила забезпечує відсутність конденсації пари в тілі стіни.

З використанням зовнішньої теплоізоляції точка роси переноситься в теплоізоляційний матеріал, що не дає стіні промерзати і підвищує її довговічність. Таким чином, огороджувальна конструкція акумулює теплову енергію всередині будівлі. Слід зазначити, що, залежно від виду теплоізоляційного матеріалу, може змінюватись звукоізоляція будівель. При використанні мінераловатних виробів вона підвищується. Коли використовуються плити з пінополістиролу, фіксується зворотній ефект.

Повітряний прошарок забезпечує відвід пари, що дифундує з стіни. В цьому випадку відсутня конденсація пари як в стіні, так і в теплоізоляційному матеріалі.

Влітку система зменшує вплив високих температур і на 7...10 дБ зменшується рівеньшуму.

3. Навести і проаналізувати характеристики та особливості застосування таких теплоізоляційних матеріалів:

§ екструзійний пінополістирол;

§ вироби на основі мінеральної вати і скляного волокна;

§ піноскло;

§ ніздрюваті бетони;

§ вироби на основі спученого перліту;

§ пінофол.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров