Нормативний акт – конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року і певно гк України.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5

Нормативний акт – Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року і певно ГК України.

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

02.11.2013р. Справа №917/1718/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камаз-транс-сервіс", юридична адреса: вул. Кагамлика , 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Кагамлика, 1, м. Полтава, 36000

до приватного підприємця П., адреса: вул. Комсомольська, 2А, м. Полтава, 36000

про стягнення грошових коштів у розмірі 20 453грн.

Суддя: Романова В.В.

Представники:

від позивача: Ігоніна М.В., дов. № 1090 від 24.10.13 р.,

від відповідача: Заєць І.І.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 3345 CMR від 01.10.2013 року у розмірі 20453 грн., в якості боргу по оплаті здійсненого перевезення вантажу.

(виклад позовних вимог, заперечень, пояснень тощо…. В нашому випадку виклад умови задачі).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

10.10.2013 року між приватним підприємцем П. (Італія) та ТОВ «Камаз-транс-сервіс» (Україна) було укладено договір перевезення вантажу у міжнародному сполученні за яким ТОВ «Камаз-транс-сервіс» зобов’язувалося доставити лакофарбові вироби, клей, меблі та світильники на адресу ТОВ «Епіцентр К» в м. Київ Україна за маршрутом Senago – Cles – Ghirano – Udine – Україна (Київ), а П. зобов’язувався сплатити за перевезення 20453 грн.

З наданої товарно-транспортної накладної вбачається, що 20.10.2013 року товар було доставлено до місця призначення про одержання мається відмітка в накладній, але відсутній підпис та печатка одержувача.

Відповідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, згідно ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева,1956) Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору

перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. «Стаття 4  Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної

накладної не впливають на існування та чинність договору

перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення

цієї Конвенції.»

З наведеного вбачається, що незалежно від правильності заповнення вантажної накладної договір перевезення є дійсним, а отже його умови підлягають до виконання усіма його сторонами відповідно до положень законодавства та договору.

Дослідивши обставини справи, наявні матеріали та пояснення відповідача, суд критично оцінює дані відповідачем пояснення щодо відсутності доказу отримання вантажу належним власником, оскільки відповідач одночасно стверджує про пошкодження вантажу, що може бути відомо йому лише за умови доставки товару товароотримувачу та безпосередньої інформації від нього, а отже суд не вбачає підстав вважати, що товар не було доставлено належному отримувачу.

Також ст.6 Конвенції не передбачено обов’язкового вказання у вантажній накладній про одержання товару з вимогою наявності підпису і печатки. (див.ст.6)

 «Стаття 6

 1. Вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

 b) ім'я та адреса відправника;

c) ім'я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і

передбачене місце його доставки;

 e) ім'я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його

упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх

загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

 h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру

кількість вантажу;

 i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата,

додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що

стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

 j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших

формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від

будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

2. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити

наступні дані:

a) заява про те, що перевантаження забороняється;

b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити;

c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці;

d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності

його для відправника;

e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування

вантажу;

 f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано

перевезення;

g) перелік документів, переданих перевізнику.

 3. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу

інформацію, яку вони вважають корисною.»

А ст.13 Конвенції передбачене право але не обов’язок одержувача вимагати від перевізника другий примірник накладної в обмін на розписку.

 «Стаття 13

1. Після прибуття вантажу на місце, передбачене для його

доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі

йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на

розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув

після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач

може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на

праві, що витікає з договору перевезення.

2. Одержувач, який користується правами, наданими йому

відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як

такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку

виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов'язаний

доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.»

Разом з тим, ст.19, 20, 30 Конвенціїпередбачено умови за яких вантаж вважається недоставленим (втраченим)зокрема якщо протягом 30 днів від обумовленого терміну, а за відсутності такого обумовлення – протягом 60 днів від дня прийняття вантажу перевізником його не було доставлено. Цими ж статтями встановлено порядок врегулювання даного питання, зокрема пред’явленням письмової претензії (заяви) до перевізника протягом 21 дня з дня отримання вантажу.

«Стаття 19  Вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був

доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з

урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового

завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних

умовах для комплектації вантажів для повного завантаження,

перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Стаття 20

1. Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти

днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності

узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття

вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і

особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі

вважати його загубленим.

2. Особа, яка має таке право, може, отримавши компенсацію за

втрачений вантаж, надіслати письмовий запит про те, щоб її негайно

сповістили у випадку, якщо вантаж буде знайдений протягом року

після сплати компенсації. Їй надається письмове підтвердження

отримання такого запиту.

3. Протягом тридцяти днів після отримання такого запиту,

особа, яка має вищезазначене право, може вимагати, щоб вантаж був

доставлений їй за умови сплати платежів, зазначених у вантажній

накладній, а також після повернення отриманої нею компенсації, за

винятком будь-яких зборів, включених до компенсації, але без

впливу на будь-які претензії щодо відшкодування за прострочення

доставки відповідно до статті 23 і статті 26, там де вона є

застосовною.

 4. За відсутності запиту, зазначеного у пункті 2, або

будь-яких інструкцій, наданих у тридцятиденний термін,

передбачений у пункті 3, або у випадку, коли вантаж не був

знайдений протягом року з дня сплати компенсації, перевізник має

право розпоряджатися знайденим вантажем відповідно до

законодавства місцезнаходження вантажу.

Стаття 30

1. Якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його

стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка

вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в

момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є

очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу,

виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або

пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є

первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який

описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження,

які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у

письмовій формі.

2. Якщо стан вантажу був належним чином перевірений

одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам

цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або

пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним

чином зробив перевізнику заяву у письмовій  формі протягом семи

днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

3. Прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати

компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була

зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня

передачі вантажу у розпорядження одержувача.

4. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею,

відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі

вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

 5. Перевізник та одержувач надають один одному всі належні

умови для здійснення необхідних обстежень та перевірок.

Крім того, ст.30 Конвенції встановлено, що одержувач у разі виявлення пошкодження товару повинен зробити про це заяву перевізникові в момент одержання товару, а якщо пошкодження не є очевидними, тоне пізніше 7 днів з дня отримання вантажу. За умови відсутності такої заяви вважається що товар отримано в належному стані.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів направлення перевізнику відповідних претензій щодо строків доставки, та не надано доказів того, що одержувач робив в передбаченому порядку заяву перевізникові щодо пошкодження вантажу. За таких обставин суд критично оцінює дані твердження відповідача та вважає їх необґрунтованими.

З наведеного в сукупності вбачається, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України,-

                                            ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ «Камаз транс сервіс» до П. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з П. на користь ТОВ «Камаз транс сервіс» 20453 грн. в якості боргу за здійсненне перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

3. Стягнути з П. на користь ТОВ «Камаз транс сервіс» *****грн..судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.11.2013 року

Суддя:                                           ______ В.В. Романова.

Примітка: якщо П. є українською стороною (одержувачем) і мав доплатити по факту доставки, то рішення все одно не зміниться із зазначених вище підстав.

17. Українське АТ “Азов” уклало контракт з грецькою компанією “Галактик” про постачання обладнання на риболовні судна, що належали українському АТ, з оплатою після отримання товару. За домовленістю сторін спори підлягають розгляду в господарських судах України.

У належний термін грецька компанія поставила обладнання, але українське підприємство не оплатило товар попри неодноразові нагадування постачальника. Компанія “Галактик” звернулася до господарського суду з позовом про відшкодування боргу, при цьому розрахунок суми здійснювався за законодавством Греції. Представник АТ “Азов” у судовому засіданні позов визнав, але вважав, що розрахунок суми боргу має здійснюватися відповідно до законодавства місця розгляду спору, тобто України.

Назвіть нормативні акти, які слід використовувати при розгляді даного спору. Право якої держави буде застосоване та чому?

18. Українське торговельне підприємство “Космос” уклало зовнішньоекономічний контракт з італійською компанією “Гермес” – постачальником кахельної плитки. Сторони уклали письмову угоду на умовах постачання СІФ (морське перевезення) в редакції ІНКОТЕРМС 2000. Обов’язок по оплаті фрахту до пункту призначення та страхуванню угоди лежав на постачальнику – італійській компанії “Гермес”.

У ході подальших переговорів представники “Гермесу” запропонували знизити ціну контракту, а представники “Космосу” у телефонній розмові погодились на цю пропозицію. У результаті італійська компанія вирішила, що може зафрахтувати судно на умовах ФОБ та не страхувати угоду.

Під час перевезення судно потрапило в шторм, і товар був зіпсований (близько 80% плитки розбилося та понадколювалося). Українська компанія винною у неналежному виконанні зобов’язання вважала італійську сторону, яка в односторонньому порядку змінила умови постачання з СІФ на ФОБ.

Якими нормативними актами слід керуватися при вирішенні даного спору? Чи відбулася зміна базисних умов поставки з СІФ на ФОБ? Чому? Складіть проект рішення суду.

19. У квітні 2003 р. до господарського суду звернулася українська торговельна компанія з позовом до корпорації “JMM”, зареєстрованої у Великій Британії, яка в односторонньому порядку змінила асортимент продукції, що поставлялася за договором міжнародної купівлі-продажу товарів. В обґрунтування свого позову українська компанія посилалася на норми внутрішнього законодавства, відповідач обґрунтував свої заперечення положеннями Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р.

Визначте належне до застосування право.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США