Суддя:                                                                підпис      В.В. Романова

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

справа № 552/4312/13-ц

                                                                                                         Провадження №2-552/4312/13

30 жовтня 2013 року, Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді: Романової В.В.

при секретарі: Червяковій К.І.

за участі позивача Москаля І.І., законного представника (опікуна) Кримського О.О. – Сороки Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Москаля І.І. до Кримського О.О. в особі його опікуна Сороки Н.В. «про застосування наслідків недійсності правочину та повернення фактично сплачених коштів»,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року позивач Москаль Іван Іванович, громадянин РФ, звернувся до Ленінського районного суду м. Севастополя з позовом до Кримського Олексія Олексійовича в особі його опікуна Сороки Надії Вікторівни «про застосування наслідків недійсності правочину та повернення фактично сплачених коштів» та просив суд позов задовольнити, стягнути з Кримського О.О. кошти в розмірі 100 000 доларів США (799 300 грн. за курсом НБУ на день подання позову) в якості повернення коштів, фактично сплачених ним за договором купівлі-продажу квартири №1 по вул. Леніна,1, м. Севастополь від 10.09.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 10.09.2013 року він за договором купівлі-продажу №ВВТ 223310 від 10.09.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Грак Г.О., зареєстрований за р/№ 120, придбав у Кримського О.О. квартиру, що за адресою вул. Леніна,1, кв. 1, м. Севстополь. При цьому, за попередньою домовленістю з продавцем, ціна даної квартири у договорі купівлі-продажу була визначена згідно її балансової вартості в розмірі 50 000 грн., а фактично покупець сплатив продавцю обумовлену ними суму коштів в розмірі 100 000 доларів США. Однак, в подальшому Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20.09.2013 року, за заявою Сороки Н.В. Кримського О.О. було визнано недієздатним та призначено йому опікуна – Сороку Н.В. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 15.10.2013 року, яке набрало законної сили 25.10.2013 року вказаний договір купівлі-продажу від 10.09.2013 року визнано недійсним на підставі ст. 226 ЦК України. Посилаючись на вказані обставини та на положення ч.2 ст.216 ЦК України позивач Москаль І.І. просив суд застосувати наслідки недійсності правочину (двосторонню реституцію) та стягнути з Кримського О.О. в особі його опікуна Сороки Н.В. фактично сплачені ним кошти за придбану квартиру №1 по вул. Леніна,1 в м. Севастополь в розмірі 100 000 доларів США, що на день звернення до суду становить 799 300 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач подав суду копію договору купівлі-продажу від 10.09.2013 року, копію Витягу з ДРРП про реєстрацію за ним права власності на вказану квартиру від 14.09.2013 року, копію рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15.10.2013 року.

Не погодившись з даним позовом 29.10.2013 року Сорока Н.В. подала суду заперечення на позовну заяву де просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог Москаля І.І. за недоведеністю. В обґрунтування своїх заперечень Сорока Н.В. посилалася на те, що позивачем не подано доказів сплати ним зазначеної в позові суми коштів в 100 000 доларів США та факту їх отримання її підопічним Кримським О.О.

В судове засідання 30.10.2013 року з’явилися позивач Москаль І.І. та відповідач Сорока Н.В.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд позов задовольнити. Відповідач в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, дала пояснення аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні даного позву.

Так, дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши думку сторін суд приходить до висновку, що позов Москаля І.І. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 4, 40, 43, ч.2 ст.44 ЗУ «Про міжнародне приватне право» до даних правовідносин підлягає застосуванню право України, як країни де знаходиться нерухоме майно, та країни де підлягав державній реєстрації даний договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що 15.10.2013 року Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя, яке набрало законної сили 25.10.2013 року договір купівлі-продажу від 10.09.2013 року між Москалем І.І. та Кримським О.О. визнано недійсним на підставі ст.226 ЦК України у зв’язку з тим, що в момент його укладення Кримський О.О. був недієздатним. Дані обставини у відповідності до ст.61 ЦПК України суд вважає встановленим та доказуванню не підлягають.

З поданого позивачем договору купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Грак Г.О. вбачається, що його сторони погодили вартість даної квартири в розмірі 50 000 грн. згідно її балансової вартості та своїми підписами підтвердили, що покупець сплатив, а продавець отримав дану суму коштів до підписання цього договору.

Згідно ч.2 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даного правочину

Разом з тим, з поданих доказів та наявних матеріалів справи суд не вбачає жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження того, що позивач Москаль І.І. фактично передав, а Кримський О.О., як продавець фактично отримав у якості оплати за вказану в договорі купівлі-продажу від 10.09.2013 року квартиру кошти в сумі 100 000 доларів США. До слів позивача про дану обставину суд ставиться критично оскільки позивач є матеріально заінтересованою особою, а його слова не знаходять підтвердження іншими доказами в їх сукупності.

Згідно ст.212, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів, результати чого відображає у рішенні суду, яке повинно бути законним та обґрунтованим.

Так, згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, подавши суду належні та допустимі докази.

З встановленого судом вбачається, що позовні вимоги Москаля І.І. про повернення коштів в сумі 100 000 доларів США в повному обсязі не доведені в судовому засіданні сукупністю належних та допустимих доказів, а отже задоволенню в зазначеному обсязі не підлягають за їх недоведеністю. Разом з тим суд вбачає доведеним факт сплати Москалем І.І. на користь Кримського О.О. коштів в сумі 50 000 грн. згідно ціни квартири визначеної договором купівлі-продажу від 10.09.2013 року, в наслідок чого кошти в цій частині підлягають поверненню на користь Москаля І.І. на підставі ст.216 ЦК України.

Враховуючи викладене, на підставі ст.216 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 4, 40, 43, 44 ЗУ «Про міжнародне приватне право», ст.ст.1, 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України,-

                                                      ВИРІШИВ:

1. Позов Москаля І.І. до Крмського О.О. в особі його опікуна Сороки Н.В.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Кримського О.О. в особі його опікуна Сороки Н.В. на користь Москаля І.І. кошти в сумі 50 000 грн. в якості повернення одержаного продавцем за договором купівлі-продажу від 10.09.2013 року.

3. Стягнути з Кримського О.О. в особі його опікуна Сороки Н.В. на користь Москаля І.І. судовий збір в сумі 215,06 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення та може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку через Ленінський районний суд м. Севастополя до набрання цим рішенням суду законної сили.

Секретар:                                                                       підпис      К.І.Червякова

.

16. До господарського суду звернулося ТОВ “Камаз-транс-сервіс” із позовом до приватного підприємця П. про стягнення 20 453 грн за невиконання зобов’язань за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що згідно з договором позивачем було прийнято від відповідача замовлення на перевезення лакофарбових виробів, клею, меблів і світильників. На виконання цього замовлення позивач у повному обсязі виконав міжнародне перевезення вантажів автотранспортним засобом за маршрутом Італія (Senago – Cles – Ghirano – Udine) – Україна (Київ), що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR). За виконання цього перевезення відповідач брав на себе зобов’язання сплатити протягом 7 днів з моменту отримання документів 20 453 грн.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи тим, що, як на час здійснення перевезення, так і на день розгляду спору, позивач не надав відповідачу доказів виконання перевезення згідно з умовами договору і доставки вантажу саме вантажоотримувачу відповідно до вимог чинного законодавства. Розрахунок не проведено через те, що товар, доставлений відповідачем, виявився пошкодженим.

З наданої відповідачем та дослідженої в судовому засіданні товарно-транспортної накладної вбачається, що у графі, де робиться відмітка про факт отримання вантажу, значиться, що доставлений вантаж отримано, але підпис відсутній. Відсутня і печатка, яка скріплює підпис названої особи. З чого виникає сумнів щодо отримання вантажу належним власником.

Яким нормативним актом регулюються спірні відносини? Складіть проект рішення суду.*

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология