Павло Апостол вітає церкву в Римі.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 203 из 310Следующая ⇒

Діяння 28

На острові Меліт.

1. Урятувавшися, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.

2. Чужинці виявили до нас чимало людського милосердя: бо вони з причини зливи і холоду розпалили багаття і прийняли всіх нас.

3. А коли Павло зібрав багато хмизу і кидав на вогонь, тоді гадюка вихопилася з вогню і зависла на його руці.

4. Чужинці, коли побачили гадюку, котра висіла на його руці, то казали один одному: мабуть, цей чоловік-убивник, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.

5. Але він струсив гадюку в багаття, не зазнавши жодної шкоди.

6. Вони гадали, що в нього буде хоча б запалення, або ж упаде зненацька мертвим; але, наджидаючи довго і впевнившись, що не сталося з ним жодного лиха, змінили думку і почали казати (поміж собою), що він – Бог.

7. Біля того місця був маєток старшини острова, на ім‘я Публій; він прийняв нас і три дні гостинно пригощав.

8. Батько Публія лежав, страждаючи на пропасницю і болем у животі: Павло зайшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки свої, уздоровив його.

9. Після цієї події інші мешканці на острові, що мали хворощі, приходили, і були уздоровлені,

10. І виявили до нас чимало почестей, а під час від‘їзду принесли нам все необхідне для мандрівки морем.

11. За три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака Діоскурів, котрий зимував на тому острові,

12. І коли припливли до Сіракуз, то пробули там три дні;

13. Звідти відпливли і прибули до Регії; а коли за день повіяв південний вітер, прибули другого дня до Путеолі,

14. Де знайшли братів і далися умовити себе пробути у них сім днів, а потім пішли до Риму.

15. Тамтешні брати, як почули про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвого майдану і трьох заїздів (по-сучасному – готелів); Забачивши їх, Павло подякував Богові і підбадьорився.

16. А коли ми прийшли до Риму, то сотник передав усіх в‘язнів військовому старшині, а Павлові дозволили жити окремо з вояком, котрий стеріг його.

17. За три дні Павло скликав найвідоміших із юдеїв і коли вони зійшлися, повідав їм: Мужі й браття! Не вчинивши нічого супроти народу чи батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалиму переданий в руки римлян;

18. Вони, вчинивши розслідування, хотіли звільнити мене, тому що немає в мені жодної провини, вартої смерти;

19. Та оскільки юдеї чинили спротив цьому, я змушений був вимагати суду в кесаря, а втім, не з наміром звинуватити за щось мій народ.

20. Саме з цієї причини я покликав вас, аби побачитися і побалакати з вами, бо якраз за надію Ізраїлеву закутий я в ці кайдани.

21. Але вони сказали йому: Ми ані листів не дістали про тебе з Юдеї, ані жоден із братів мандрівних ніхто не звістив про тебе і не сказав чогось недоброго;

22. А втім, бажано нам почути від тебе, як ти міркуєш; бо відомо нам, що про це вчення скрізь сперечаються.

23. І призначили йому день, а тоді чимало їх прийшло до нього в готель; і він зранку й до вечора викладав їм учення про Царство Боже, наводячи свідчення і упевняючи їх про Ісуса із закону Мойсеєвого і пророків.

24. Одних переконували його слова, а інші не вірили.

25. Отож, коли вони не дійшли згоди поміж собою і збиралися йти, тоді Павло повідав такі слова: Добре сказав Дух Святий батькам нашим через пророка Ісаю:

26. Піди до народу цього і скажи: Слухом почуєте і не зрозумієте; і очима дивитися будете і не побачите.

27. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами важко чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

28. Отож, нехай стане вам відомо, що порятунок Божий посланий поганам; вони й почують.

29. Коли він сказав це, юдеї пішли, вельми сперечаючись поміж собою.

30. І прожив Павло цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього,

31. Проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з переконанням уповні і без перешкод.

Послання до Римлян

Римлян 1

1. Павло, служник Ісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,

2. Котре Бог передніше обіцяв через пророків Своїх, у Святих Писаннях,

3. Про Сина Свого Ісуса Христа, котрий народився від насіння Давидового у плоті,

4. І відкрився Сином Божим у силі, за духом святині, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

5. Через Котрого ми прийняли благодать і апостольство, щоб у ймення Його підкоряти вірі усі народи,

6. Поміж котрими й ви, покликані Ісусом Христом, –

7. Усім, хто знаходиться у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: Благодать вам і мир від Бога, Батька нашого, і Господа Ісуса Христа.

8. Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша сповіщається в цілому світі;

9. Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіщенні Сина Його, що безнастанно згадую про вас;

10. Завжди прошу в молитвах моїх, щоб воля Божа коли-небудь допомогла мені прийти до вас.

11. Бо я вельми бажаю побачити вас, щоб викласти вам певний дар духовний для утвердження вашого,

12. Тобто, підбадьоритися з вами загальною вірою, вашою і моєю.

13. Не хочу, браття, утаємничити од вас, що я багато разів мав намір прийти до вас, але зустрічав перешкоди навіть донині, – щоб мати певний плід у вас також, як в інших народів.

14. Я боржник як грекам, так і поганам, мудракам і невігласам;

15. Отож, щодо мене, то я готовий благовістити й вам, що знаходяться в Римі.

16. Бо я не соромлюся благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для порятунку кожному, хто вірує, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові.

17. У ньому відкривається правда Божа од віри у віру, як написано: Праведний вірою житиме.

18. Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке безчестя і неправду людей, які перепиняють істину неправдою.

19. Бо що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.

20. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь видимі, аж так, що їм (цим людям) немає виправдання.

21. Та оскільки вони, спізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, але знікчемніли суєтністю думок своїх, і затьмарилося їхнє нерозумне серце,

22. Називаючи себе мудрими, впали у безум,

23. І славу нетлінного Бога замінили образом, що схожий на тлінну людину, на птаха, на чотириногих, і на плазунів, –

24. А тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, аж так, що вони опоганили самі свої тіла,

25. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися і служили тварині замість Творця, Котрий благословенний навіки, амінь.

26. А тому й віддав їх Бог ганебним пристрастям – жінки їхні змінили природне вживання протиприродним;

27. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю один до одного, чоловік на чоловіка, вчиняючи ганебно, а відтак дістаючи в собі належну покару за свою оману.

28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне.

29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,

30. Вони – обмовники, наклепники, богоненависники, напасники, чванливі, пихаті, винахідливі на лихе, неслухняні батькам,

31. Нерозважливі, підступні, безсердечні, немилосердні, немилостиві.

32. Вони знають праведний суд Божий, що ті, хто чинить подібне, зроковані на смерть; а проте не тільки це вчиняють, але й тих, що вдаються до цього, вихваляють.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров