Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 58 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 117 из 310Следующая ⇒

Пісня Пісней

Пісня Пісней 1

1. Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.

2. Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.

3. Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!

4. Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.

5. Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.

6. Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?

7. Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.

8. З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!

9. Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;

10. Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.

11. Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.

12. Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.

13. Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.

14. О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.

15. О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.

16. Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.

Пісня Пісней 2

1. Я троянда шаронська, лілея долин.

2. Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,

3. Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.

4. Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.

5. Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.

6. Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.

7. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.

8. Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.

9. Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.

10. Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!

11. Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;

12. Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;

13. Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!

14. Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.

15. Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.

16. Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.

17. Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.

Пісня Пісней 3

1. На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.

2. Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.

3. Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?

4. Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.

5. Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.

6. Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?

7. Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.

8. Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.

9. Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;

10. Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру; осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.

12. Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.

Пісня Пісней 4

1. О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.

2. Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;

3. Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;

4. Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!

5. Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.

6. Допоки день дихає [прохолодою] , і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.

7. Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!

8. Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.

9. Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.

10. О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!

11. Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!

12. Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;

13. Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,

14. Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;

15. Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.

16. Здіймися, [вітре] , з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.

Пісня Пісней 5

1. Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.

2. Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось] , голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.

3. Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?

4. Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.

5. Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.

6. Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;

7. Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.

8. Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.

9. А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?

10. Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.

11. Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.

12. Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.

13. Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;

14. Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;

15. Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.

16. Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.

Пісня Пісней 6

1. Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.

2. Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.

3. Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.

4. Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!

5. Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.

6. Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;

7. Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.

8. Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.

9. Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.

10. Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?

11. Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?

12. Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!

Пісня Пісней 7

1. Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?

2. О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;

3. Живіт твій – кругла чаша, [у котрій] не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;

4. Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;

5. Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.

6. Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від [твоїх] кучерів.

7. Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.

8. Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.

9. Подумав я: Вилізу на пальму, вхоплюся за гілки її; і груди твої були б, як грона виноградні, і видих ніздрів твоїх, як від яблук;

10. Уста твої, як найкраще вино. Воно тече для мого улюбленого солодко, спонукаючи замовкнути того, хто говорить.

11. Я належу улюбленому моєму, і до мене [прагне] бажання його.

12. Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, заночуємо в поселеннях;

13. Уранці підемо до виноградників, глянемо, чи виноград броститься, чи його квіт з'явився, чи зацвіли вже гранатові дерева; там я віддам йому кохання моє.

14. Мандрагори вже пахощі розливають, і біля дверей наших усякі плоди пречудові; нові й старі, [це] для тебе, мій коханий, я поклала.

Пісня Пісней 8

1. О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.

2. Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.

3. Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.

4. Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.

5. Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.

6. Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.

7. Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.

8. Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?

9. Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками.

10. Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій.

11. Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків.

12. А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його.

13. О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його.

14. Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових.

Книга пророка Ісаї

Ісаїя 1

1. Видіння Ісаї, Амосового сина, котре він бачив про Юдею та Єрусалим, за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, юдейських царів.

2. Послухайте, небеса, і зважай, земле; тому що Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони зчинили бунт супроти Мене

3. Віл знає свого господаря, і віслюк – ясла хазяїна свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.

4. Овва, народе грішний, народе, обтяжений беззаконнями, кубло злодіїв, сини погибелі! Залишили Господа, знехтували Святим Ізраїлевим, – обернулися назад.

5. По чому вас іще бити, вас, що усталюєте впертість свою? Вся голова ваша у виразках, і серце цілком вичахло.

6. Від підошви ніг до тім'я голови немає у нього живого місця; виразки, плями, гнійні рани, неочищені і не перев'язані і не зм'якшені єлеєм.

7. Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші у вас на очах пожирають чужинці; все спорожніло, наче поруйноване чужинцем.

8. І залишилася доня Сіону, мов шатро на винограднику, мов курінь на городі; наче місто в облозі.

9. Якби Господь Саваот не залишив нам невеличкого останку, то стали б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.

10. Слухайте Слово Господнє, князі содомські; зважайте на закон Бога нашого, народе гоморський!

11. Нащо мені численні пожертви ваші? – говорить Господь. Я переситився усеспаленнями баранів і лоєм вгодованих телят; і крови бичків, і ягнят, і козлят не хочу.

12. Коли ви приходите, щоб постати перед лицем Моїм, – хто вимагає від вас, щоб ви топтали подвір'я Мої?

13. Не приносьте більше дарів намарних; кадіння огидне для Мене; новомісяччя і суботи, святкових зібрань не можу сприйняти: беззаконня – і святкування!

14. Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя; вони тягар для Мене; Мені важко нести їх.

15. І коли ви простягаєте руки ваші, Я заплющую від вас очі Мої; і коли ви утривалюєте благання ваші, Я не чую; руки ваші закривавлені.

16. Обмийтеся, очистіться; відкиньте лихі діяння ваші з-перед очей Моїх; перестаньте чинити зло.

17. Навчіться чинити добро; шукайте правди і рятуйте пригніченого; захищайте сироту, за вдову заступайтеся.

18. Відтак приходьте, і зважимо, говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багрець, – як сніг вибілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну вибілю.

19. Якщо зажадаєте і дослухаєтеся, то будете споживати щедроти землі.

20. А якщо зречетеся і будете чинити спротив, то меч пожере вас: бо уста Господні говорять.

21. Як учинилася блудницею вірна столиця, виповнена правосуддям! Правда панувала в ній, а тепер – душогубці!

22. Срібло твоє стало згаром, вино твоє зіпсоване водою.

23. Князі твої порушники закону і спільники злодіїв; усі вони на гостинці ласі і за дарунками в гонах; не захищають сироти, і справу вдови не беруть до уваги.

24. А тому говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїля: О, вдовольню Я Себе над супротивниками Моїми і помщуся ворогам Моїм.

25. І кину на тебе руку Мою, і, немов лугом, (содою) вичищу домішки з тебе, і заберу від тебе все олово.

26. І знову буду настановляти тобі суддів, як передніше, і радників, як на початку; тоді будуть казати про тебе: місто правди, столиця вірна.

27. Сіон урятується правосуддям, і навернені [сини] його – правдою.

28. А всім відступникам і грішникам – погибель, а ті, що залишили Господа, винищаться.

29. Вони будуть осоромлені за діброви, котрі аж такі бажані для вас, і посоромлені за сади, котрі ви собі вибрали.

30. Бо ви будете, мов дуб, [на якому] зів'яло листя, і як сад, у котрому немає води.

31. І потужний стане лахміттям, і справа його – іскрою; і будуть горіти разом, – і ніхто не загасить.

Ісаїя 2

1. Слово, котре було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею і Єрусалим.

2. І станеться за останніх днів, що гора дому Господнього буде поставлена на чолі гір, і піднесеться над пагорбами, і поспішать до неї всі народи.

3. І піде сила народів, і скажуть: Приходьте, і зійдемо на гору Господню, в оселю Бога Якового, і навчить Він нас бачити Його шляхи; і будемо ходити Його стежками. Бо від Сіону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалиму.

4. І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої – на серпи; не здійме народ на народ меча, і не будуть уже навчатися воювати.

5. О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.

6. Але Ти відкинув народ Cвій, дім Якова, бо вони багато прибрали від сходу: і чародії [у них], як у филистимлян, і з синами чужинців вони спілкуються.

7. І виповнилася земля його сріблом і золотом, і безліч скарбів у нього, і виповнилася земля його кіньми, і безліч колісниць у нього;

8. І виповнилася земля його ідолами: вони поклоняються вчиненому руками своїми, т о му, що вчинили пальці їхні.

9. І поклонився чоловік, і принизився муж; і Ти не простиш їм.

10. Йди у скелю, і сховайся в землю від страху Господнього і від слави величі Його.

11. Похиляться горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високим того дня.

12. Бо вже [надходить] день Господа Саваота на все пихате і зарозуміле, і на все піднесене, – і воно буде поганьбоване.

13. І на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби башанські,

14. І на всі гори високі, і на всі піднесені пагорби,

15. І на кожну високу вежу, і на кожний міцний мур;

16. І на всі кораблі із Таршішу, і на всі прикраси принадні їхні.

17. І впаде гординя людська, і високе людське зганьбиться; і один Господь буде піднесений того дня.

18. І щезнуть ідоли.

19. І зайдуть [люди] в ущелини скель і в провалля землі від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.

20. Того дня людина кине кротам і кажанам своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, котрі вчинила собі для поклоніння їм.

21. Щоб увійти до ущелини скель і в розхили гір від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.

22. Годі вам на людину сподіватися, котрої дихання в ніздрях її; бо що вона важить?

Ісаїя 3

1. Ось, Господь, Господь Саваот, відбере в Єрусалиму і в Юди жезло і патерицю, всіляке підкріплення хлібом, і всіляке підкріплення водою.

2. Хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і ясновидця, і старійшину,

3. П'ятдесятника, і вельможу, і радника, і вдатного художника і красномовного трибуна.

4. І дам їм підлітків за старшин, і діти будуть панувати над ними.

5. І в народі один буде пригнічуватися іншим, і кожний ближнім своїм; юнак буде зарозуміло величатися над старцем, і простий смерд над вельможею.

6. Тоді вхопиться чоловік за брата свого, в родині батька свого, [і скаже] : У тебе [є] одяг, будь нашим князем, і нехай будуть оці руїни під рукою твоєю.

7. А [він] з присягою скаже: Не можу зцілити [рани суспільства] ; і в домі моєму немає ні хліба, ані одежі; не вчиняйте мене князем народу.

8. Так руйнувався Єрусалим, і впала Юдея, тому що язик їхній і вчинки їхні – супроти Господа, образливі для очей слави Його.

9. Вираз їхнього обличчя свідчить проти них, і про гріхи свої вони оповідають відверто, як содомляни, не приховують: горе душі їхній! Бо самі на себе прикликають зло.

10. Скажіть праведникові, що добре [йому], бо він їстиме плоди справ своїх;

11. А беззаконному горе, бо прийде йому помста за [вчинене] руками його.

12. Гнобителі народу Мого – діти, і жінки панують над ним. Народе мій! Князі твої заводять тебе в блуд, і напрям стежок твоїх споганили.

13. Постав Господь на суд, – і стоїть, щоб судити народи.

14. Господь приходить на суд із старшинами народу Свого і з князями його; ви спустошили виноградника; пограбоване у вбогих – у ваших домах.

15. Нащо ви чините утиски народові Моєму і пригнічуєте бідних? Говорить Господь, Господь Саваот.

16. І сказав Господь: За те, що доньки Сіону пихаті і ходять з піднесеною шиєю, та зваблюють позирками, і простують величною ходою, і дзенькають ланцюжками на ногах,

17. Оголить Господь тім'я доньок Сіону і відкриє Господь ганьбу їхню.

18. Того дня відбере Господь гарні ланцюжки на ногах, і зірочки та півмісяці.

19. Сережки, і намисто, і намітки, вінці й зап'ястя, і пояси, і пляшечки з духами, і привіски гадальні,

20. Персні й каблучки для носа;

21. Дорогий одяг – верхній і нижній, і хустки, і гаманці,

22. Дорогі шати, і пов'язки, і покривала.

23. І буде замість гарних пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся лисина, і замість широкого плаща – вузеньке вереття, замість вроди – тавро.

24. Мужі твої впадуть від меча, і хоробрі твої – на війні.

25. І будуть зітхати і плакати брами [столиці], і буде вона сидіти на землі спустошена.

Ісаїя 4

1. І вхопляться семеро жінок за одного чоловіка того дня, і скажуть: Свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім'ям, – зніми з нас ганьбу.

2. Того дня пагін Господній з'явиться у красі та честі, і плід землі – у величі та славі, для зацілілих [синів] Ізраїля

3. Тоді ті, що залишилися на Сіоні, і зацілілі в Єрусалимі будуть йменуватися святими, усі, вписані в книгу для життя в Єрусалимі,

4. Коли Господь відмиє мерзоту доньок Сіону і очистить кров Єрусалиму з-поміж нього духом суду і духом вогню.

5. І утворить Господь над усіляким місцем гори Сіон і над зібраннями її хмарину і дим за дня, і полиски палаючого вогню нічної пори; бо слава Господня буде над усім цим захистом.

6. І буде шатро для притулку – вдень від спеки, а також укриттям від негоди і дощу.

Ісаїя 5

1. Заспіваю Улюбленому Моєму пісню Улюбленого Мого про виноградник Його. В Улюбленого Мого був виноградник на вершині родючого пагорба.

2. І він обгородив його, і очистив од каміння, і посадив у ньому добірну лозу виноградну, і спорудив башту посеред нього, і викопав у ньому чавило, і наджидав, що з'являться щедрі грона, а вродилися кислі ягоди.

3. І нині, мешканці Єрусалиму і мужі Юдеї, вчиніть суд поміж Мною і виноградником Моїм.

4. Що варто було б учинити для виноградника Мого, а Я не вчинив того? Чому, коли Я очікував, що він принесе гарні грона, він уродив дикі ягоди?

5. Отож, Я скажу вам, що вчиню з виноградником Моїм: відберу в нього огорожу, і буде він спустошений; зруйную мури його, і буде потоптаний.

6. І залишу його у занепаді; не будуть його ні обтинати, ні обкопувати; і заросте він терням і будяками; і накажу хмарам не виливати на нього дощу.

7. Виноградник Господа Саваота є дім Ізраїля, і мужі Юдеї – улюблене насадження Його. І чекав Він на правосуддя, та ось – кровопролиття; [чекав] на правду, і ось – зойки.

8. Горе вам, що долучаєте дім до дому, а поле прилучаєте до поля аж так, що [іншим] не залишається місця, наче ви самітниками живете на землі.

9. У вуха мої [сказав] Господь Саваот: Численні будинки оці будуть порожні; великі і гарні – без мешканців;

10. Десять ділянок у винограднику принесуть одного бата, і хомер посіяного насіння заледве поверне ефу

11. Горе тим, котрі вдосвіта шукають сікеру і до пізнього вечора розпалюють себе вином.

12. І арфа, і гусла, тімпан і сопілка, і вино на бенкетах їхніх; а на діяння Господні вони не зважають, і про діяння рук Його не задумуються,

13. За те народ Мій стане бранцем несподівано, і вельможі його будуть голодувати, і багаті його будуть знемагати від спраги.

14. Через те шеол розширився і без міри роззявив пащу свою; і зійде [туди] слава їхня, і гамір їхній, і [все], що звеселювало їх.

15. І поклониться чоловік, і впокориться муж, і очі пихатих стануть сумними.

16. А Господь Саваот піднесеться на суді, і Бог святий явить святість Свою в правді.

17. І будуть пастися вівці за своїм звичаєм, і спустошені місця багатих будуть пожирати чужинці.

18. Горе тим, котрі тягнуть на себе беззаконня мотузками марноти і гріх – наче посторонками од воза;

19. Котрі кажуть: Нехай Він поквапиться і прискорить діяння Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде до звершення порада Святого Ізраїлевого, щоб ми спізнали!

20. Горе тим, котрі зло називають добром, і добро – злом; темряву мають за світло, а світло – пітьмою; гірке вважають солодким, а солодке – гірким!

21. Горе тим, котрі мудрі у своїх очах і розумні самі перед собою!

22. Горе тим, котрі хоробрі пити вино і спритні приправляти міцні напої,

23. Котрі за дарунки виправдовують винного, а правдивих позбавляють правди закону!

24. За те, як вогонь пожирає солому, і полум'я знищує сіно, отак зітліє їхній корінь, і квіт їхній розпорошиться, мов тлін; тому що вони зневажили закон Господа Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.

25. За те спалахне гнів Господній на Його народ, і простягне Він руку Свою на нього, й уразить його аж так, що здригнуться гори, і трупи їхні будуть, мов послід на вулицях. І при всьому цьому гнів Його не опаде, і рука Його буде ще простягнута.

26. І піднесе знамено народам далеким, і подасть знати мешканцеві край землі, – і ось, він легко і швидко прийде.

27. Не буде в нього ні стомленого, ані знеможеного; жодний не задрімає і не засне, і не скинуть пояса з крижів, і не урветься реміння на взутті його.

28. Стріли його загострені, і всі луки його понатягувані; копита в коней наче з кременя, а колеса його, наче вихор.

29. Ревище його – наче рик лева; він реве, мов левенята, і зареве, і вхопить здобич, і забере, і ніхто не захистить.

30. І зареве на нього того дня, наче ревище [розлюченого] моря; і гляне він на землю, і ось, пітьма, горе, і світло потьмяніло в хмарах.

Ісаїя 6

1. У рік смерти царя Уззії бачив я Господа, що сидів на престолі високому і піднесеному, і поли Його риз виповнювали увесь храм.

2. Довкола нього стояли серафими; у кожного з них по шестеро крил; двома затуляв кожний з них обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

3. І гукали один до одного, і говорили: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля в Його славі уповні!

4. І захиталися одвірки брам від отих погуків, і дім виповнився кадінням.

5. І сказав я: Горе мені! Загинув я! Бо я людина з нечистими устами, і живу поміж народом також із нечистими устами, – і очі мої бачили царя, Господа Саваота.

6. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього жарина палахка, котру він узяв кліщами на жертовнику,

7. І торкнувся уст моїх, і сказав: Ось, це торкнулося уст твоїх, і беззаконня твоє забране від тебе, і гріх твій очищений.

8. І почув я голос Господа, що говорив: Кого Мені послати? І хто піде для Нас? І я сказав: Ось я, пошли мене.

9. І сказав Він: Піди і скажи усьому народові: Слухом почуєте, і не зрозумієте; і очима дивитися будете, і не побачите.

10. Тому що затужавіло серце народу цього, і вухами погано чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

11. І сказав я: Чи надовго, о Господе? Він сказав: Аж доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і оселі без людей, і доки земля оця зовсім не спорожніє.

12. І виведе Господь людей, і великий занепад буде на цій землі.

13. І якщо залишиться десята частка на ній, і повернеться, то вона знову буде спустошена; а [проте], як від теребинту і від дуба, коли вони зрубані, [залишається] корінь їхній, так святе насіння [буде] корінням її.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология