Центральна площадка при вході на кладовище.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 24Следующая ⇒

До скарбнички краєзнавця

Перші поховання у Львові на території цього кладовища розпочалися на початку XVI ст., проте як головний міський цвинтар Личаківське кладовище стало у 1783 році. На той час львівський магістрат заборонив поховання біля церков у місті, а тому ніхто не думав що саме це кладовище стане одним із найцікавіших зібрань високомистецьких некропольних скульптур у Європі. Та навіть більше – одним із найяскравіших архітектурно-скульптурних та історико-меморіальних комплексів світу. Найгіршим для тутешніх цвинтарних історій стало нововведення в середині ХІХ століття Львівського магістрату – встановлення на Личаківському кладовищі каменедробку. Це робилося для перемелення пам’ятників та надгробків на дрібне каміння, яке йшло на втоптання алей і доріжок цвинтаря. Потім з того ж самого матеріалу збудували цвинтарну браму і заклали фундамент для огорожі-муру.

До речі, вагома причина, яку варто відзначити, що саме тут найчастіше зустрічаються надписи різними мовами: латинь, німецька, польська, румунська, голландська і грецька мови. А найдавніший напис українською є на могилі видатного вченого, історика та етнографа, члена-кореспондента Петербурзької академії наук, одного із керівників Ставропігійського інституту у Львові Дениса Зубрицького (1777-1862). Не одне десятиліття потрібне було для того, щоб на цьому кладовищі почали поховання простих людей, які відносились до низів суспільства і перетворити його на історико-культурний некрополь. Це сталось приблизно 1990 року.

Зовсім не випадково вздовж головної алеї, де можна побачити пам’ятники і надгробки таких видатних письменників як Івана Франка та співачки Соломії Крушельницької, основоположника нової української літератури в Галичині, керівника наукового братства «Руська трійця» Маркіяна Шашкевича та одного з провідних композиторів нової музики Василя Яременка – раптом поряд пам’ятники практично незначним на сьогодні людям – Антону Пьорецькі та Францішку Зарембі. Також неподалік розташовані поховання солдатам армії Тадеуша Костюшка, які уславились кількістю прожитих років. Одному судилось їх 112, іншому трохи менше – 106. Тобто ми бачимо, що алеї розташовані так, щоб ними було цікаво пройтися. Проте пересічного сучасника приваблює інше: поховані тут відомі люди – Володимир Івасюк, Олена Кульчицька, Іван Крип’якевич, Ірина Вільде, Павло Ковжун, Станіслав Людкевич, Володимир Гжицький, Михайло Яцків та сотні інших видатних особистостей, де знайшли свій вічний спочинок на понад сорока гектарах цвинтарної площі, де близько трьохсот тисяч поховань, понад дві тисячі унікальних гробниць і півтисячі декоративних скульптур та рельєфів. Саме такі скульптури і рельєфи, які, будучи самостійним мистецьким витвором, чудово прикрасили б будь-який парк, вони є явищем, що наповнене вічністю, вони провокують до пізнання легенд старого кладовища.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология