Лікування й профілактика гіперкапнії .

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5

Гіперкапнія та її розвиток.

 Гіперкапнія – це підвищений вміст вуглекислого газу в артеріальній крові й тканинах організму. Стан гіперкапнії може бути викликаний внутрішніми або зовнішніми причинами. Гіперкапнія зовнішнього походження (екзогенна) виникає при вдиханні повітря, що містить підвищену кількість вуглекислого газу. Це може бути пов’язане з перебуванням у невеликих ізольованих приміщеннях, у шахтах, колодязях, у підводних човнах, в автономних водолазних скафандрах, а також при порушенні роботи дихальної апаратури під час наркозу.

 Гіперкапнія внутрішнього походження (ендогенна) спостерігається при різних патологічних станах, що супроводжуються дихальною недостатністю й завжди сполучається з недоліком кисню (гіпоксією).

 Як впливає підвищений вміст у крові вуглекислого ваза на організм людини.

 Вплив гіперкапнії на організм людини залежить від тривалості, швидкості наростання й ступені підвищення концентрації вуглекислого газу в крові й тканинах. При наростанні гіперкапнії в організмі відбуваються зрушення у фізико-хімічному складі внутрішнього середовища, в обміні речовин, порушуються багато фізіологічних процесів. Під впливом підвищеного вмісту вуглекислого газу виникає підвищена кислотність внутрішнього середовища організму (ацидоз), у результаті чого порушується внутрішньоклітинний обмін речовин. Наслідком цих порушень є зменшення спорідненості гемоглобіну до кисню (гемоглобін переносить кисень від легенів до тканин), у результаті чого тканини починають страждати від недоліку кисню, незважаючи на те, що в повітрі, що надходить у легені, кількість кисню достатня.

 Через гноблення обмінів речовин знижується температура тіла. Вуглекислота діє збуджуючи на дихальний центр, тому частішає подих. Але при наростанні гіперкапнії стимулююча дія вуглекислоти припиняється й наступає гноблення дихального центру, аж до повного припинення подиху.

 Гіперкапнія помірному ступенів нерідко спостерігається у хворих із хронічною дихальною недостатністю. Така гіперкапнія веде до зниження працездатності. Гіперкапнія значно впливає й на серцево-судинну систему: при невеликім збільшенні в крові вуглекислого газу збільшується кровопостачання серця, мозку й нирок, при значній гіперкапнії різко падає артеріальний тиск, аж до колапсу.

 У нервовій системі гіперкапнія викликає переважно гальмування, яке може перемінятися сплесками різкого порушення із судорогами, а потім знову переходити в різке гальмуванням.

 Як проявляється гіперкапнія.

 Ознаки гіперкапнії непостійні. При хронічній гіперкапнії з помірним підвищенням концентрації вуглекислого газу в крові зміна стану хворого спостерігаються рідко у зв’язку з тим, що такий стан розвивається поступово й організм до нього звикає. Іноді наступає тимчасове порушення, яке переміняється пригнобленим настроєм, помірний, але постійний головний біль, нудота, сильна втома й стійке зниження артеріального тиску.

 При гострім отруєнні вуглекислим газом з’являються задишка в спокої, нудота, блювота, головний біль, запаморочення, синюшність шкірних покривів, сильне потовиділення, порушується зір. Найбільш важлива ознака гіперкапнії – депресія (подавлений настрій), що підсилюється в міру наростання концентрації вуглекислого газу в крові. Поступово порушується здатність концентрувати увагу, з’являються дрімота, сплутаність (а потім і втрата) свідомості.

 Одним із грізних ускладнень гіперкапнії може бути коматозний стан, розвиток якого спостерігається при переході від подиху повітрям з великою концентрацією вуглекислого газу на подих киснем. У цьому випадку може розвитися глибока гіпоксія (кисневе голодування), яке може стати причиною загибелі людину.

 Працездатність людини може зберігатися, змінюючись, але не втрачаючись, при вмісті у вдихуванім повітрі 1% вуглекислого газу протягом місяця й більш, при 2–3% - кілька днів, 4–5% - кілька годин. 6% вуглекислого газу є межею, коли різко погіршується стан людини й порушується працездатність. При концентрації вуглекислого газу до 10% стан людини порушується через 10 – 15 хвилин, а при 15% - помутніння свідомості наступає через дві хвилини. При цьому життя людини при концентрації вуглекислого газу 15-20% може зберігатися протягом багатьох годин і навіть декількох діб. Смертельна концентрація – 30–35%, смерть при цьому наступає не відразу, а через кілька годин.

 При ознаках гострої гіперкапнії екзогенного (зовнішнього) походження потерпілого необхідно вивести з атмосфери з підвищеним вмістом вуглекислоти, відновити газовий склад повітря й дати вдихати киснево-азотну суміш ( до 40% кисню). З коматозного стану потерпілого може вивести тільки штучна вентиляція легенів. Відомі випадки, коли за допомогою інтенсивного лікування потерпілі виходили з коми, у якій перебували протягом декількох діб.

 Ендогенна гіперкапнія, що виникла на фоні хронічної дихальної недостатності, проходить тільки після лікування основного захворювання.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет

Імені В. Стефаника

Інститут природничих наук

Реферат

на тему:

“ Адаптація організму до гіперкапнії ”

Виконала:

студентка V курсу

Втерковська Уляна

Івано-Франківськ - 2013

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности