Обирається система індикаторів для визначення оцінки фінансової стабільності банку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра фінансів

ЗВІТ

з індивідуальної роботи

з дисциплiни «Управління фінансовою стабільністю банку»

Керівник роботи:

к.е.н., доцент                                                                                       О.Г. Головко

Студентка:

V курсу,

групи 53-БС-М, 

напряму підготовки

«Банківський менеджмент»                                                                Н. О. Гапчун

Харків – 2013

ТЕМА 1:

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКУ

1. Техніко-економічну характеристика ПАТ «ПриватБанк».

ПриватБанк створений у вигляді відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю та зареєстрований Національним банком України 19 березня 1992 року за № 92 і знаходиться за адресою : Набережна Перемоги, 50, 49094, Дніпропетровськ, Україна. У вересні 2000 року він був реорганізований в закрите акціонерне товариство. Основна діяльність ЗАТ КБ “ПриватБанк”. На сьогоднішній день ПриватБанк (змінено форму власності на публічне акціонерне товариство) є найбільшим системним банком країни. Станом на 29.12.2012р., статутний капітал склав 14897555475 грн. За даними дослідження GFK Ukraine у четвертому кварталі 2012 року Приватбанк є основним банком, де обслуговується 38% клієнтів – фізичних осіб, даний % більше, ніж сумарний показник у наступних семи банків І групи. Серед корпоративних клієнтів маємо наступне значення - 39,5%.

На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнтиами ПриватБанку є більш 180 тисяч найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу.

ПриватБанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр якісних банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку. Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у ПриватБанку передбачає представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.

Банк працює за кордоном, зокрема, його філії знаходяться в: Росії, Латвії,  Казахстані,  Молдові, Грузії, Португалії, (на) Кіпрі, Італії.

ПриватБанк став першим банком у Східній і Центральній Європі, що випустив більш 1000000 карт VISA і став членом елітного «Клуба мільйонерів» VISA.  Кожен третій український АТМ і постермінал - належить ПриватБанку, що дозволило за кілька років створити в Україні засновану на міжнародних стандартах систему безготівкових карткових платежів.

 Таблиця 1.1

Переваги ПриватБанку

Категорія

Характеристика

Поширення

найширша мережа відділень (3239) та банкоматів (включаючи термінали)

Персонал

Рівень обслуговування вище середнього

Послуги

Повний спектр

Електронні технології

Internet Banking, Ecommerce, ATM Banking,

Унікальні продукти

Система по роботі з клієнтами в режимі онлайн «Приват 24», POS-термінали, IP-телефонія

Рейтинг финансовой стабильности банка Moody’s

E+

Як роботодавець на сьогодні, ПриватБанку  надає робочі місця більше ніж 30 тис. працівникам, з них 3 000 - в головному офісі банку (4% із загального числа співробітників інваліди). Зарплата  співробітників даного банку в середньому на 10% більше, ніж в інших банках.

Приватбанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 300 видів послуг, серед яких: карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування (здійснювані в партнерстві з ведучими торговими марками «Фокстрот», «Comfy»), вкладні, поточні (РКО). Також, ПриватБанк  є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань, і активно впроваджує програми обслуговування для окремих, найменш соціально захищених, категорій клієнтів, зокрема, пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш 3,5 мільйонів українських громадян, банк обслуговує більш 700 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить про високий рівень довіри до банку з боку населення.

Дані сприятливі макроекономічні тенденції розвитку і правильно вибрана стратегія дозволили ПриватБанку повною мірою реалізувати свої конкурентні переваги й посилити лідерські позиції в основних сегментах ринку фінансових послуг України. Основними стратегічними пріоритетами ПриватБанку є:

- поєднання надійності і прибутковості банку;

- інтенсивне нарощування обсягів розрахункових операцій через електронні засоби зв`язку і впровадження техніко-технологічних інновацій в процес банківського обслуговування клієнтів;

- пропозиція банківських продуктів з супровідними послугами;

- безперервне освоєння прогресивних банківських продуктів і перевищення якості традиційних;

- подальше розширення мережі ТВБВ.

На сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, які враховують реальні потреби клієнтів. Зокрема, банк здійснює короткострпокове кредитування клієнта для покриття платіжних розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання кредитних ліній, а також операцій з інвестиційного кредитування й фінансового лізингу.

Залежно від мети використання кредиту і форми його погашення банк надає:

- овердрафт;

- термінові кредити;

- авальний кредит;

- факторинг;

- форфейтинг;

- кредитні лінії;

- кредити по лініях ЕБРР і НУФ;

- банківські гарантії;

- лізинговий кредит;.

Кредитування, зокрема малого й середнього бізнесу є для ПриватБанку одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. В банку створені й відпрацьовані кредитні технології, що дозволяють мінімізувати витрати на обслуговування кредитів цьому сектору економіки. ПриватБанк вживає активних заходів для надання клієнтам послуг з кредитування на придбання нерухомості, автомобілів, товарів широкого вжитку в кредит в рамках Програми "Розстрочка".

У ПриватБанку функціонує "Вексельний торговий майданчик", на базі якого проводяться будь-які операції, пов'язані з придбанням і реалізацією векселів (в т. ч. операції за дорученням клієнтів):

- купівля-продаж векселів;

- купівля-продаж, обмін векселів за дорученням клієнтів;

- обмін векселів;

- облік векселів;

- облік векселів з реверсом.

2. Визначити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на фінансову стабільність банку.

Для можливості підтримки та прогнозування стабільності банківської установи необхідно мати інформацію про конкретні фактори та їх складові, що безпосередньо впливають та можуть похитнути цю стабільність. Для того, щоб оцінити можливості банку розробити стратегічний план з операційними завданнями, доцільно провести аналіз факторів, використавши класифікаційний критерій по рівню впливу, на зовнішні та внутрішні.

Таблиця 1.2.

Характеристика впливу факторів на фінансову стабільність

Фактори

Складові факторів

Вплив на Ф.С. (складову)

Зовнішні фактори

Економічні

стійкість національної валюти

реальну дохідність

рівень інфляції в країні

обіг капіталу

капітал

інвестиційний клімат у країні

капітал, кількість інвестиційних надходжень

Державні

законодавча база

на всі

рівень податкового обліку

прибутковість

політичні взаємовідносини країн

кількість інвестиційних надходжень

напрямок політики держави

обсяги вкладів та кредитів

Соціальні

довіра громадян до кредитно - фінансової системи

обсяги оборотів за операціями, як наслідок вплив на прибуток

вплив маркетингових програм на клієнтів

Ризикові

небезпека зловмисного підриву ділової репутації банку

недосконалість системи добору кадрів

надання недостовірної інформації клієнтам

зменшення клієнтської бази

використання фальшивих векселів, цінних паперів та гарантійних листів

прибуток

неповернення наданих кредитів

відсутність або обмеженість інформації щодо недобросовісних позичальників

шахрайство з кредитними картками

витікання ділової інформації

неможливо передбачити

недосконалість забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки банківських установ

прибуток

загроза вторгнення у банківські комп'ютерні мережі

Внутрішні фактори

Комерційні

рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури

обсяги оборотів за операціями, як наслідок вплив на прибуток

розвиненість і міцність взаємовідносин із державою

якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами

концентрація частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово - кредитного закладу

неможливо визначити точно

Організаційні

вид організаційної структури банку;

якість менеджменту

асортимент банківських продуктів

прибутковість

рівень спеціалізації банку

характер операцій

спеціалізація або диверсифікація банківських послуг (продуктів)

прибутковість

Кадрові

рівень кваліфікації керівництва

обсяги та швидкість оборотів за операціями, як наслідок вплив на прибуток

рівень освіти усіх кадрів

правильний розподіл кадрів

якість кадрового менеджменту, контроль

рівень правопорушень (шахрайства)

методи прийняття управлінських рішень.

якість менеджменту

Технологічні

сучасний рівень технологій

розмір клієнтської бази

рівень комп'ютеризації банківської діяльності

швидкість оборотів

забезпечення ІТ-технологіями

наявність технологічних карт

обсяги оборотів

мобілізація руху документообігу'

швидкість оборотів

наявність/відсутність переваг у сучасних технологіях

розмір клієнтської бази

Фінансові

фінансова стратегія банку

прибутковість

рівень доходності і прибутковості

акціонерів

забезпеченість власним капіталом

незалежність

спроможність виконання власних зобов'язань (повернення депозитів, формування резервів, рефінансування)

фінансова стабільність загалам

структура активів та їх ліквідність

рівень інвестицій

обсяг і структура власних засобів

капітал

рівень рентабельності банку

прибутковість

норми прибутку на власний капітал

виконання нормативів НБУ

дотримання встановлених показників ліквідності

загальна ліквстьідність

мультиплікативна ефективність власного капіталу

обсяг капіталу

Інформаційні

циркуляція інформації в системі управління банком

якість менеджменту

якість та швидкість обігу інформації

сучасне забезпечення інформацією

достовірне розповсюдження інформації між клієнтами

розмір клієнтської бази

Ризикові

неправомірна розтрата коштів банківськими службовцями

прибутковість, розмір клієнтської бази, обсяг капіталу, обсяги та швидкість оборотів за операціями.

незаконне привласнення доходу

фальсифікація витрат

зловживання реальними активами банку чи клієнта

перевишення повноважень управлінським персоналом

підробка документів або внесення до них недостовірних даних

шахрайство у сфері бухгалтерського обліку

З даної таблиці можна зробити наступний висновок: сукупний вплив факторів може спричиняти недосконалість забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки банку чи, навпаки, збалансованість і стійкість до різних впливів. Ці протилежні позиції, спричинені різною дією факторів, визначають якість фінансової позиції банку. Вона може проявлятись у фінансовій безпеці, яка в свою чергу є фундаментом стійкості банку і забезпечення кожного із її видів, або в ймовірності банкрутства банку, що вимагає повернення до поглибленого аналізу факторів до тих пір, поки один із напрямків не буде виключено.

3. Розглянути індикатори фінансової стабільності банку.

Індикатори фінансової стійкості (FSI) – індикатори поточного фінансового здоров’я та міцності фінансових установ країни та їх контрагентів – корпорацій та домогосподарств. Вони включають як агреговану інформацію окремих установ, так і індикатори, що характеризують ринки, на яких функціонують фінансові установи.

Індикатори фінансової стійкості розраховуються з метою проведення макропруденційного аналізу (macroprudential analysis) – оцінки та нагляду за міцністю та вразливістю фінансової системи, для посилення її фінансової стійкості та, зокрема, обмеження імовірності виникнення криз у фінансовій системі.

Індикатори стійкості фінансової системи – це нова сфера економічної статистики, що відображає внутрішні та зовнішні взаємозв’язки фінансової системи. З одного боку, вони побудовані на основі пруденційного та комерційного нагляду, що розроблявся з метою контролю за окремими інституціями. З іншого, вони запозичені з основ макроекономічного аналізу, що використовується для моніторингу функціонування економіки країни.

В умовах світової глобалізації економіки для моніторингу системних ризиків у фінансовій системі та банківському секторі Міжнародним валютним фондом було запропоновано систему «Індикаторів фінансової стабільності», що включає 12 основних та 28 рекомендованих індикаторів для таких секторів: нефінансових корпорацій, депозитних корпорацій (банків), інших фінансових корпорацій,  домашніх господарств, ринку ліквідності, ринку нерухомості. 

В Україні координатором робіт з компіляції індикаторів фінансової стабільності визначено Національний банк України за погодженням з Державним комітетом статистики України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Наразі, відповідно до методології Міжнародного валютного фонду Національним банком України розраховуються та поширюються дані за 12 основними та 10 рекомендованими індикаторами фінансової стабільності банківського сектору.

Таблиця 1.3

Індикатори фінансової стабільності банківського сектору

Групи

Індикатори

Основні індикатори фінансової стабільності

Достатність

капіталу

Співвідношення регулятивного капіталу до зважених за ризиком активів

Співвідношення регулятивного капіталу І рівня до зважених за ризиком активів

Співвідношення недіючих кредитів за мінусом резервів до капіталу

Якість активів

Співвідношення недіючих кредитів до сукупних валових кредитів

Співвідношення кредитів за секторами економіки до сукупних валових кредитів

Доходи та рентабельність

Співвідношення чистого доходу до середніх сукупних активів (рентабельність активів)

Співвідношення чистого доходу до середнього капіталу (рентабельність капіталу)

Співвідношення процентної маржі до валового доходу

Співвідношення непроцентних витрат до валового доходу

Ліквідність

Співвідношення ліквідних активів до сукупних активів (коефіцієнт ліквідності активів)

Співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань

Чутливість до

ризику

Співвідношення чистої відкритої позиції в іноземній валюті до капіталу

Рекомендовані індикатори фінансової стабільності

Депозитні

корпорації (банки)

Співвідношення капіталу до активів (достатність капіталу)

Співвідношення великих ризиків до капіталу (якість активів)

Співвідношення кредитів за географічним розподілом до сукупних валових кредитів (якість активів)

Співвідношення прибутків (збитків) за фінансовими інструментами до валового доходу (доходи та рентабельність)

Співвідношення витрат на утримання персоналу до непроцентних витрат (доходи та рентабельність)

Спред між базовими ставками за кредитами та депозитами (доходи та рентабельність)

Спред між найвищою та найнижчою міжбанківськими ставками (ліквідність)

Співвідношення депозитів клієнтів до сукупних валових кредитів (крім міжбанківських) (ліквідність)

Співвідношення кредитів в іноземній валюті до сукупних валових кредитів (якість активів)

Співвідношення зобов’язань в іноземній валюті до сукупних зобов’язань (якість активів)

4. Визначити підходи до аналізу фінансової стабільності розвитку банку.

Загалом можна виділити  дев’ять провідних методів аналізу фінансової стійкості. Всіх їх можна поділити за трьома формами подання інформації, зокрема, на:

- графічне подання;

- моделювання;

- непараметричне оцінювання.

Рис. 1.1 Методи аналізу фінансової стабільності банку.

1. Графічне відображення показників, часових рядів відображає не лише тренд розвитку банку, а й демонструє його кількісні значення. Це дозволяє проводити порівняльний аналіз фінансової стабільності, як у межах одного банку, з точки зору різних періодів, так і між окремими банками.

2. Методи аналітичної геометрії дозволяють проводити дослідження за окремими показниками фінансової стабільності і не дозволяє визначити узагальнену оцінку фінансової стабільності.

3. Економетричне моделювання (побудова регресійних рівнянь) засновано на статистичних оцінках взаємозв’язку між різними показниками, що відображають фінансову стабільність.

4. Регресійні рівняння узагальнюють між собою напрями впливу різних факторів відповідно до обраного показника фінансової стабільності.

5. Кластерний аналіз дозволяє згрупувати банки в залежності від ступеня впливу різних факторів на узагальнений показник їх фінансової стабільності.

6. Імовірнісні моделі та моделі на базі теорії нечіткої множини засновані на побудові окремих моделей розгляду різних показників банківської діяльності, з метою узагальнення підсумкового показника або зіставлення між собою таких показників.

7. За допомогою теорії нечітких множин одержуємо певні переваги при побудові методик і моделей оцінки економічних систем.

8. Сигнальне оцінювання полягає у встановленні небажаної межі перетинання досліджуваних показників протягом визначеного періоду часу.

9. Побудова рейтингів – система оцінки фінансового стану банку за допомогою системи CAMELS, яка визначається на основі ранжування, в розрізі окремих банків, таких показників, як достатність капіталу, якість активів, дохідність, ліквідність, якість управління, схильність до ризиків.

ТЕМА 2:

ПОТОКОВИЙ ПІДХІД В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

1. Визначити місце та значення потокового підходу в управлінні банком.

Застосування будь-якого підходу щодо управління банком не може бути ефективним без декомпозиції поставлених задач у рамках всієї ієрархічної системи, в якій рішення нижніх рівнів ієрархії погоджені з рішеннями верхніх рівнів. Водночас при розгляді та обранні науково обґрунтованих підходів щодо управління банком такі підходи повинні базуватися принаймні на двох факторах: врахуванні класичних засад теорії менеджменту економічних систем та специфіки функціонування банку відносно синтезу результатів комплексного аналізу його фінансово-економічного стану з погляду безперервності у часі, що визначається ступенем деталізації задач банківського менеджменту на заданому інтервалі часу.

Отже, для коректного рішення окремих задач з управління банком необхідна організація різноманітних інформаційно-аналітичних потоків, які відображають різну ступінь агрегації його функціонування щодо забезпечення відповідних підрозділів прогнозами поведінки зовнішнього оточення банку, рекомендаціями з управління портфелями його пасивів та активів. Основна ж особливість інформаційно-аналітичних потоків у рамках загального функціонування банку полягає у збільшенні ступеня агрегації цих потоків, враховуючи зміни джерел фінансових ресурсів банку, що безумовно вимагає визначити потокові процеси як базові в управлінні банком. Водночас, виходячи з цього, можна зазначити, що управління банком - це управління інформацією про рух грошей і діями співробітників.

Таким чином, загалом змістовність визначення потокового підходу в якості базової складової в управлінні банком полягає в об’єднанні різнопланових дій банку відносно досягнення його стратегічних цілей, наочному відображенні структурно-компонентної та часової трансформації ресурсів банку з урахуванням моніторингу чинників, що формуються під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування банку. Тобто в якості інструментарію впровадження потокових підходів в практиці управління банківською діяльністю можна визначити відображення різноманітних сфер відповідної діяльності банку за допомогою графічних, графічно-статистичних процедур, формалізації та наочного уявлення досліджуваних процесів.

При цьому важливо розуміти, що потоковий підхід не підмінює собою інші підходи щодо управління банком, а лише виступає:

- своєрідним поєднанням різноманітних підходів, які застосовуються для сталого функціонування та розвитку банку;

- інструментарієм поєднання різноманітних напрямків діяльності банку, який припускає якісне відображення досліджуваних процесів.

2. Розглянути сутність й основні принципи використання потокового підходу в управлінні ПАТ «ПриваБанк».

Для злагодженої і безперебійної робота банку доцільно визначити в якості базового підходу щодо його управління потокові процеси, які не лише відображають сутність його функціонування, а й дозволяють оптимізувати й синхронізувати в часі рух ресурсів, що проходять крізь усю банківську систему в ринковій економіці. Тобто основна відмінна ознака застосування потокових підходів в управлінні полягає в тому, що вони характеризують кругообіг усіх фінансових ресурсів. Більш того, цей підхід дозволяє також визначити сукупність розподілених у часі надходжень і платежів з огляду на загальну величину фінансових ресурсів кожного конкретного суб'єкта господарювання, галузі, окремого напрямку економічного розвитку. Водночас рух фінансових ресурсів можна ідентифікувати і як результат фінансової операції будь-якого господарського суб'єкта. На основі потокового підходу здійснюється й структурування складних систем, що відкриває нові можливості для аналізу функціонування суб’єктів господарювання, оперативного та стратегічного планування їх діяльності тощо. Тобто потокові процеси, що охоплюють, всі сфери ринкової економіки та їх характеристики можна розглядати в якості узагальнення та підсумку діяльності будь-якого економічного агента, що безумовно слугуватиме покращенню діяльності банків, підвищенню ефективності їх роботи на ринку фінансових послуг та фінансового посередництва.

На даному етапі розвитку ПАТ «ПриватБанк» використовує маркетинговий підхід.

Маркетинговий підхід (планування і реалізація заходів зі створення і просування продуктів і послуг) передбачає орієнтацію на клієнта і професіональну гнучкість у реагуванні на зміни його вимог до продуктів і послуг.

Маркетингова стратегія є важливою умовою планування всіх без винятку дій на ринку, і від того, наскільки міцним виявиться цей зв'язок, буде залежати інтенсивність росту доходів. Конкретніше маркетингову стратегію банку визначають сформульовані і прийняті нею способи досягнення чітких цілей на ринках.

Головні напрямки стратегічного розвитку Банку є:

ПриватБанк має плани щодо збільшення своєї клієнтської бази, але перш за все, він цінує кожного клієнта, існуючого чи нового, і наступні декілька років ставить за мету стати основним міжнародним банком для клієнтів. (Наглядним прикладом чого э створення дочірнього банку А-банку, основноя метою створення якого є залучення додаткових клієнтів до обслуговування)

Банк планує зробити послуги та сервіси більш доступними, швидкими та зручними для клієнтів, а це в свою чергу означає, що Банк має стати ближче до свого клієнта та стати більш гнучким щодо його потреб.

З цією метою ПриватБанк планує змінити операційну модель обслуговування клієнтів, змінити типи відділень та запропонувати комплексні рішення для клієнтів. 

Клієнтоорієнтованість та комплексний маркетинговий підхід банку до управління діяльністю дає змогу максимально швидко зрозуміти потреби клієнта та знайти оптимальне рішення для задоволення цих потреб. Застосування банком маркетингового підходу до управління банківською діяльністю забезпечує:

- орієнтацію на потреби клієнтів (маркетингова філософія);

- застосування для досягнення успіху сукупності маркетингових інструментів ринкової політики (маркетинг-мікс);

- планомірну координацію всіх видів діяльності (маркетингове управління).

Маркетинговий підхід до вдосконалення управління банківською діяльністю допомагає банку надавати клієнтам повний комплекс сучасних високоякісних послуг, а також зробити цей процес максимально простим, зручним і економічно вигідним для клієнтів та прибутковим для банку.

3. Проаналізувати процес впровадження потокового підходу в управлінні діяльністю банку.

Застосування потокового підходу в якості базової складової в управлінні банком є досить виправданим не лише з погляду трансформації грошових ресурсів завдяки банківським установам. До визначення потокового підходу в якості базового спонукає розгляд загальних теорій з управління банком, окремими напрямками банківської діяльності.

Звісно, що у будь-якому випадку для належного функціонування банку, як було зазначено вище, потрібна відповідна фінансова база. Це передбачає в якості теоретичної основи управління банком застосовувати так звану ресурсну теорію, яка обумовлює постійне врахування визначення ресурсного дефіциту банку та його ліквідацію для досягнення поставлених цілей. Відповідно до цієї теорії ефективність управління банком полягає у визначенні якісної та кількісної оці­нки його ресурсного потенціалу, здатності банку до ефективного його використання. При цьому важливим моментом у даній теорії є врахування можливості перетворення фінансових ресурсів банку в інші види ресурсів, які необхідні для його успішного функціонування.

Однак варто помітити, що ефективність перетворення фінансових ресурсів банку в інші види ресурсів передбачає у свою чергу не стільки використання різноманітних підходів щодо управління банком, скільки визначення певного безперервного ланцюжка їх впровадження, що також може слугувати основою визначення потокового підходу в управлінні банком в якості базового.

Так, розглядаючи певну модель розвитку банку, доцільно передбачити послідовність у зміні підходів щодо його управління з метою підтримки найбільш високого рівня у функціонуванні банком протягом визначеного інтервалу часу. Для забезпечення успішної діяльності банку протягом як найбільшого часу необхідно максимально ефективно використовувати весь життєвий цикл руху відповідних фінансових ресурсів у процесі функціонування банку, оптимізувати їх рух. Оптимізація ж руху фінансових ресурсів припускає створення цілісної системи управління ними повинна комбінувати різноманітні підходи з управління банком.

Для коректного управління банком та належного застосування потокових підходів щодо його управління необхідним є належне застосування інформації, яка охоплює усю сучасну економіку та є виразним проявом потокових процесів. Якщо ще кілька десятиліть тому назад на інформативне рішення задач її збору й обробки становить неодмінну умову успіху роботи банку в цілому. Тож невипадково, що у сучасних дослідженнях, які враховують роль і значення інформаційних ресурсів в економіці, йдеться мова про особливе положення, яке займають банки.

Фундаментальних теоретичних розробок стосовно роботи з інформацією вимагає як досягнення сучасної науки, так і узагальнення практики діяльності банківських установ. При цьому інформація стає домінуючим фактором конкурентної боротьби банків у сучасних умовах, бо фінансові потоки разом з виробничими зв’язками, організаційними процедурами та відповідним персоналом визначають інфраструктуру банківської діяльності.

Отже, для коректного рішення окремих задач з управління банком необхідна організація різноманітних інформаційно-аналітичних потоків, які відображають різну ступінь агрегації його функціонування щодо забезпечення відповідних підрозділів прогнозами поведінки зовнішнього оточення банку, рекомендаціями з управління портфелями його пасивів та активів.

Тема 3:

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИ БАНКІВ

1. Навести напрямки використання вхідних та вихідних фінансових потоків банку.

Фінансові потоки банку - це сукупність усіх його фінансових ресурсів, які утворюються внаслідок надходжень і платежів у процесі функціонування банку та диференціюються по вартості, структурі й економічному змістові, обмежені обсягами, термінами і величиною аналізованого економічного інтервалу часу.

Існують дві основні категорії фінансових потоків: вхідні та вихідні.

Вхідні фінансові потоки – банку утворюють пасивну частину банківського балансу.

Вхідні фінансові потоки – грошові надходження на кореспондентські рахунки банку, зокрема, кошти, що надходять на рахунки клієнтів, залучені депозити, інші пасиви.

Тож ті фінансові потоки, які приходять до банку з макросередовища, є вхідними, а ті що мають напрямок руху з банку в макросередовище, є вихідними.

Водночас вхідні фінансові потоки банку утворюють пасивну частину банківського балансу. Головним чином, саме вони формують ресурсну базу діяльності банку.

Вхідні фінансові потоки банку:

•   є грошові надходження на кореспондентські рахунки банку, зокрема, кошти, що надходять на рахунки клієнтів,

•   залучені депозити,

•   інші пасиви.

Вихідні фінансові потоки банку знаходять своє відображення в активній частині банківського балансу. Тож саме вони формують його кредитний і інвестиційний портфелі.

Вихідні фінансові потоки банку:

•   всі грошові платежі, зроблені з кореспондентських рахунків банку платежі за дорученнями клієнтів,

•   операції по розміщенню залучених у тимчасове користування фінансових ресурсів і власних коштів,

•   вкладення в основні засоби.

У силу тієї обставини, що фінансовий потік є безперервним у часі процесом, доцільно розглядати будь-який потік у конкретно узятому інтервалі часу. Однак по закінченні цього інтервалу фінансовий потік не зникає, а переходить з однієї категорії в іншу, змінює напрямок руху, розпадаючись при цьому на окремі складові частини.

Тож, не вірно відносити до вхідних фінансових потоків лише потоки, пов'язані з пасивами. Так, наприклад, потоки розміщених активів і процентного доходу за користування ними в момент повернення також є вхідними.

Разом з цим, залучені пасиви в момент повернення і відсотки за користування ними відносяться до вихідних фінансових потоків. Це дає підставу говорити про оберненість фінансових потоків банку. Тобто це властивість, яка сприяє безперервності руху фінансових ресурсів як в окремому банку, так і в банківській системі та економіці загалом.

При цьому ті фінансові потоки, які природньо утворюють певний рух ресурсів банку, будемо вважати прямими, а ті, які задовольняють властивість оберненості руху фінансових ресурсів, – зворотними.

В якості головних потоків банку слід визначити потік залучених коштів і капіталу банку, які утворюють значну частину вхідного потоку та кредитний і інвестиційний потік ресурсів банку, що визначають з вихідних потоків банку.

2. Проаналізувати характерні особливості руху фінансових потоків банку ПАТ «ПриватБанк».

Кожен фінансовий потік одночасно може володіти декількома ознаками. З погляду банку, в якості таких характерних особливостей руху фінансових ресурсів можна вказати:

•   час їх існування: короткостроковий, середньостроковий або довгостроковий;

•   сутність економічного змісту, який вони відображають з погляду функціонування банку, або структури його балансу: депозитні ресурси, кредити, капітал, резерви, прибуток, податки тощо;

•   функціональну спрямованість відповідних потоків. Тобто це потоки, які сприяють отриманню певної інформації, або потоки, від яких залежить підтримка визначеного рівня ліквідності, прибутковості банку тощо;

•   визначену структурованість цих потоків під час здійснення відповідної банківської операції. Як приклад можна вказати кредитну лінію, яка складається з декількох потоків кредитних ресурсів;

Визначення щодо фінансового потоку та фінансових ресурсів дозволяють зробити кілька узагальнених висновків:

1. Розкриття змісту та сутності фінансового потоку пов’язане з дефініцією «фінансові ресурси» і полягає в русі та зміні обсягів фінансових ресурсів будь-якого суб’єкта господарювання;

2. Фінансові потоки існують на різних рівнях економічних відносин між різними суб’єктами господарювання;

3. Для загального розуміння дефініції «фінансовий потік» потрібен окремий розгляд тлумачення терміна «потік»;

4. Ддля розуміння сутності фінансового потоку необхідним є розгляд тлумачень щодо грошового потоку;

5. Фінансові потоки є деякою змінною конструкцією, яка відображає часткове розуміння їхньої сутності виходячи із завдань, що постають перед дослідниками. Інакше кажучи, слід визначити розгалуженість та багатогранність фінансових потоків у фінансово-економічному просторі.

3. Віднести той або інший фінансовий потік до деякого його різновиду.

Вхідні фінансові потоки можуть перетворюватись у вихідні при здійснення банком активних операцій (наприклад, кредитування, інвестування).

У свою чергу, вихідні фінансові потоки також мають змогу трансформуватись у вхідні. Наприклад, процес повернення кредиту, при цьому фінансовий потік є оберненим та розщепленим.

Щодо фінансових ресурсів економіки можна визначити такі типи потоків фінансових ресурсів:

•   вхідні фінансові потоки (або загальний вхідний фінансовий потік держави), які формуються в разі потоку фінансових ресурсів від суб’єктів господарювання до держави з метою формування бюджетів різних рівнів. До цих фінансових потоків також слід віднести потоки фінансових ресурсів, що утворюються в разі зовнішніх зв’язків держави завдяки відповідній мережі установ (наприклад, митниця, Національний банк України);

•   горизонтальні фінансові потоки, які пов’язані з рухом фінансових ресурсів з метою реалізації програм бюджетів відповідних рівнів та економічними зв’язками між різними суб’єктами господарювання;

•   вихідні фінансові потоки держави, які утворюються внаслідок руху відповідних фінансових ресурсів для розвитку соціальної інфраструктури, утримання установ невиробничої сфери відповідних територій. Серед цих потоків також треба розрізняти потоки фінансових ресурсів типу трансфертів, субвенцій, субсидій, дотацій і цільових позик від суб’єктів вищих рівнів, а також цінності корисного ефекту (наприклад, пільгове кредитування, оподаткування, створення привабливих інвестиційних територій і таке інше).

Тож загалом основні класифікаційні ознаки для визначення та ранжирування фінансових потоків можуть бути подані відповідно до рис. 1.1

Фінансові потоки є цілеспрямованими. Це випливає з того, що рух фінансових ресурсів здійснюється відповідно до певної діяльності окремого суб’єкта господарювання.

Потік – це економічна величина, яка володіє розмірністю (обсяг поділений на час) та вимірюється в русі певного ресурсу з урахуванням часового інтервалу. Одночасно обсяг певного ресурсу – це величина, яка характеризує значення якогось показника на фіксований момент часу, що може бути пов’язано з поняттям «запас». Утім, змінна запасу може бути обчислена лише у певний момент; її величина не має часової довжини. Змінна ж потоку може бути обчислена тільки як оборот за період (хоча цей період може бути нескінченно малим); її величина має тимчасовий вимір. Істотна різниця між запасом і потоком полягає в тому, що останній не може бути обчислений без обліку відповідного тимчасового періоду, тоді як перший – може. При цьому рівень змінної потоку відноситься до певного моменту часу. Проте ці дві величини разом перебувають у діалектичному зв’язку, бо вони впливають одна на одну: існування однієї зумовлює розвиток іншої і навпаки.

Рис.1.1. Основні класифікаційні ознаки для визначення та ранжирування фінансових потоків

4. Розглянути сукупність різноманітних потоків, підпорядкованих основним потокам банку, яка спричиняє різноплановий взаємний вплив.

Розглядаючи різноманіття фінансових потоків банку, насамперед слід виділити найбільш головні, які формують основні категорії активів і пасивів банку. З цього приводу варто звернути увагу на спрощений баланс банку, який можна представити як співвідношення кредитного та інвестиційного портфелів банку до залучених коштів і капіталу банку. Проте зазначимо, що в економічній літературі найбільш розповсюдженим є поділ активних операцій на чотири основні групи:

- кредитні операції, у результаті яких формується кредитний портфель банку;

- операції з цінними паперами, що формують інвестиційний портфель;

- операції з готівкою і розрахункові операції;

- інші активні операції.

Однак в якості головних потоків банку, принаймні у даний період часу економічного розвитку в Україні (з погляду найбільш важливих задач, що постають перед банками; див. більш докладно другий розділ), слід визначити потік залучених коштів і капіталу банку, які утворюють значну частину його вхідного потоку та кредитним і інвестиційним потік ресурсів банку, що визначають значну частку вихідних потоків банку. Доцільність такого визначення ґрунтується передусім на тому, що саме означені потоки формують основні категорії його активів та пасивів.

Тож елемент загального фiнансового потоку банку можна визначити як будь-яке одиничне перерахування (перерозподіл) фінансових ресурсів або певне розщеплення фінансового потоку в процесі його трансформації. При цьому, визначаючи загальний характер грошових відносин, варто зазначити, що переважна більшість фінансових потоків є взаємозалежною з грошовими потоками, які можна вважати однією з первісних засад утворення потокових процесів.

Тож будь-яка операція в процесі функціонування банку може бути представлена у вигляді визначеної послідовності лементі, фінансового потоку та деякого грошового потоку. Так, наприклад, вхідний фінансовий потік, який представляє собою внесення клієнтами коштів на депозитний рахунок у банк, складається з багатьох елементів - депозитних внесків кожного окремо узятого клієнта, які, зазвичай, опосередковуються грошовими потоками. Разом з цим вихідний кредитний потік банку можна розглядати, як сукупність наданих кредитів або потоки ресурсів, наданих потенційним клієнтам, для яких може бути й відсутнім еквівалентний грошовий потік. При цьому важливо не лише визначити такий зв’язок між різними потоками та їх складовими, скільки зрозуміти ступінь взаємного впливу.

ТЕМА 4. СУЧАСНІ УМОВИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВ

1. Аналіз обсягів наданих кредитів та їх питомої ваги у структурі загальних активів банку.

Таблиця 4.1

Обсяги наданих кредитів та їх питомої ваги у структурі загальних активів

Дата

Банк

КІП**

Питома вага (%)

В тому числі

Міжбанківські кредити ***

Резерв під заборгованість банків

Кредити юридичним особам ***

Кредити фізичним особам

Резерв під кредити та заборгованість клієнтів

Цінні папери

01.01.2012

ПРИВАТБАНК

107578,7

17,915

7663,32

266,76

98440,14

24012,02

22589,12

319,08

01.01.2011

ПРИВАТБАНК

96720,91

15,736

13141,1

281,84

80545,27

19365,16

16546,51

497,77

01.01.2010

ПРИВАТБАНК

69077,73

11,005

8974,04

40741,85

18832,49

529,36

2. Аналіз обсягів депозитних ресурсів та їх структури в розрізі фізичних та юридичних осіб.

Таблиця 4.2

Обсяги депозитних ресурсів та їх структури в розрізі юридичних та фізичних осіб

Дата

Банк

Сума, всього

Питома вага (%)***

Частка в зобов'язаннях (%)

В тому числі

кошти до запитання

строкові депозити**

01.01.2012

ПРИВАТБАНК

23069,62

15,165

17,309

16214,01

6855,605

01.01.2011

ПРИВАТБАНК

25478,45

13,516

23,966

11704,31

13774,14

01.01.2010

ПРИВАТБАНК

21462,88

12,242

28,37

9631,873

3. Аналіз динаміки отриманих доходів банку.

4. Значення коефіцієнтів кореляції К1, К2, К3 для досліджуваної групи банків

-1

-0,8

-0,6

-0,4

-0,2

0,2

0,4

0,6

0,8

1,2

ПАТ «АКБ «БАЗИС»

«Грант»

ПАТ Банк «Меркурій»;

ПАТ «РЕАЛ БАНК»;

ПАТ «Банк Золоті Ворота»

ПАТ «Мегабанк»; 

ПАТ «Регіон-банк»;

АТ «ПриватБанк»; 

Досліджувані банки

Коефіцієнт кореляції

К1 – коефіцієнт кореляції між часовими рядами

абсолютних значень кредитних і депозитних

фінансових потоків;

К2 – коефіцієнт кореляції між часовими рядами

абсолютних змін кредитних і депозитних

фінансових потоків; 

К3 – коефіцієнт кореляції між часовими рядами

відносних змін

ТЕМА 5. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТАБІЛЬНІСТЮ БАНКІВ

1. Провести узагальнену оцінку фінансової стабільності банку.

Загальна оцінка фінансової стабільності банку розраховується як евклідова відстань позначеної, відповідно до обраної системи індикаторів, точки у багатовимірному просторі досліджуваних показників банківської діяльності до початку системи координат аналізованого простору даних, де кожна зі складових координат такої точки визначається за критерієм Вілкоксона:

      – узагальнена оцінка фінансової стабільності банку;

                  – критерії Вілкоксона для часткових оцінок фінансової стабільності банку з погляду обраної множини показників банківської діяльності. Тобто, загальна оцінка фінансової стабільності банку є сукупністю часткових оцінок такого розвитку.

Критерій Вілкоксона дозволяє проаналізувати зміни в аналізованих рядах даних на основі врахування рангів та їх сумарних значень між відповідними величинами різностей досліджуваних рядів даних, узятими в підсумку за модулем. Чим більшим є значення критерію Вілкоксона, тим більш різними є аналізовані ряди даних, та навпаки – чим меншим є значення критерію Вілкоксона, тим більш взаємною можна вважати динаміку досліджуваних ряді.

Запропонований підхід мониторингу фінансової стабільності банку дає змогу врахувати будь-які напрямки його діяльності за допомогою обраної системи індикаторів та узагальнити їх з точки зору різних проміжків часу. Це дозволить провести аналіз структурного впливу окремих складових обраної системи індикаторів щодо стабільного функціонування банку. Особливістю підходу до визначення фінансової стабільності банку є поєднання графічних і аналітичних методів.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте