Аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємства

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 28Следующая ⇒

Необхідною умовою виконання планів щодо виробництва продукції, зни­ження її собівартості, зростання прибутку і рентабельності є повне і сво­є­часне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може за­до­вольнятися екстенсивним (придбанням або виготовленням біль­шої кіль­ко­сті матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним вико­ри­станням запасів у процесі виробництва продукції) шляхом. Перший із них ве­де до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоч собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення об­ся­гу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий – за­без­пе­чує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собі­вар­тості одиниці продукції. Економне використання сировини, мате­рі­алів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Завдання аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів: оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, міри їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші по­казники; оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів у ви­роб­ництві; виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ре­сурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Під час аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ре­сур­са­ми, насамперед, перевіряється якість плану матеріально-технічного по­ста­чання. Перевірку реальності плану починають із вивчення норм і нор­ма­тивів, які лежать в основі розрахунку потреби підприємства в мате­рі­аль­них ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання по­требам виробництва продукції та утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Рівень організації матеріально-технічного забезпечення визнача­ється: якістю розрахованої планової потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах, мірою обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання, своєчас­ністю надання відповідними службами підприємства плану заявок на мате­ріа­ли й укладення прямих договорів з їх постачальниками, кон­крет­ністю договорів, мірою забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, наявністю наднормативних запасів або недопоставок окремих видів матеріалів. Від організації матеріально-технічного забезпечення багато в чому зале­жать діяльність роботи підприємства та якість продукції, що випу­ска­ється ним.

Аналіз плану матеріально-технічного забезпечення починається з оці­н­ки обґрунтованості заявленої потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах. Для цього виявляють, чи повністю враховані в плані всі зміни в но­менклатурі продукції, що випускається, в підвищенні її якості. Встанов­лю­ється рівень в обґрунтованості норм, що лежать в основі планових роз­ра­хунків, міра забезпеченості планової потреби за рахунок власного вироб­ництва і використання власних відходів. На рис. 9.2 зображена схема основних напрямів матеріально-тех­нічного забезпечення.

Рис. 9.2. Схема основних напрямів матеріально-технічного забезпечення

Джерелом аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів є план матеріально-технічного забезпечення, договори з поста­чаль­никами, дані оперативного обліку про надходження, витрати сиро­ви­ни і матеріалів, звіти про вартість, собівартість продукції та ін. Показ­ни­ки питомих фактичних витрат сировини, матеріалів фіксуються в каль­ку­ляціях собівартості виробів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забез­пе­ченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони мо­жуть бути зовнішніми і внутрішніми:

внутрішні – очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавер­ше­ного виробництва на початок періоду, що аналізується; зворотні відходи; влас­не виробництво матеріальних ресурсів; економія під час транспор­ту­вання, зберігання, впровадження новітніх технологічних розробок тощо;

зовнішні – матеріальні ресурси, що надходять від постачальників за укладеними договорами (контрактами).

Планування потреб у ресурсах здійснюється на підставі наукових ме­тодів. Методи визначення потреби в матеріальних ресурсах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, необхідної для здійснення ви­роб­ничої та іншої діяльності підприємства. У практиці планування мате­рі­ально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки техно­ло­гіч­них процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особ­ливостей виробництва та споживання матеріалів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається, враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також за­пасів, матеріальних ресурсів, які необхідні для нормального функціону­вання, на кінець періоду:

                                             МР_і = SMP_ij ´ П_i³,                                         (9.1)

де МР_і – загальна потреба підприємства в і-му виді матеріальних ресурсів;

MР_ij – потреба і-го виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на приріст незавершеного вироб­ниц­тва, на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інстру­мен­ту та спеціального оснащення, на дослідні та експериментальні роботи то­що);

П_і³ – необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

Величина планової потреби у відповідному виді запасів на ви­ко­нання основної виробничої програми, на капітальне будівництво та на не­про­мислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та ін­ших закладів) може бути визначена шляхом множення норми витрачання на кількість продукції або обсяг робіт у попередньому періоді:

                                                                                        (9.2)

де Н_ij – норма витрат i-го матеріалу на виробництво одиниці j-го виду продукції;

П_іj – програма виробництва j-ої продукції у плановому періоді;

Н – кількість найменувань продукції j, на виробництво якої вико­ристовується і-й матеріал.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множен­ня технічно обґрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запасні частини. Аналогічно визначають потребу в напівфабрикатах, готових де­та­лях, вузлах, які одержують за кооперативними поставками. Потребу в ма­те­рі­алах можна розраховувати за допомогою динамічних коефіцієнтів ма­те­ріало­місткості продукції за основними її видами або за динамікою ви­пу­ску про­дукції і витрат матеріальних ресурсів. Потреба в матеріальних ре­сурсах та інші цілі встановлюються в порядку, наве­деному на рис. 9.3.

На підставі даних про приріст обсягу виробництва, середню тривалість виробничого циклу, коефіцієнта приросту втрат у незавершеному виробництві та кількість днів у періоді

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?