Доведіть доцільність використання ампліфікаційних дієслів. Яка їх роль у тексті? Які мовні елементи увиразнюють загальний настрій текстів?

1. З горя лине горобчик до мами, плаче мама гіркими сльозами. Тато каже: “Тікай, лобуряко! Бо коли б ще і ти не заплакав”. І поплентавсь горобчик із дому. 2. Шпак бурчить: “З ним водитись негоже! Він шпачат зіпсувать мені може”. 3. В нас є розбійник у дворі: он він цвірінькає вгорі. Ну, хай би кривдив він малят, але й мене він просто зо світу жене. З-під носа вихопить шматок. “Це не про твій, — кричить, — роток!” А сам мерщій на гілку — скік! 4. Вся малеча дріботить, знявши писк і галас. Раптом хтось як закричить: “Утікайте зараз!” Жовтодзьобий горобець впав серед подвір’я та й стрибає навпростець, розпустивши пір’я. “Це моє пшоно, моє! Хто вхопив зернинку?” — Та курчатко як штовхне, та як дзьобне в спинку (З тв. М.Пригари).

· Визначте спосіб дієслів у поданих реченнях

1. Уздовж дороги стояла пшениця, колосок до колоска (Є. Гуц.). 2. Дніпро синій шумів, і легкий туманець качався над ним (М. Вовч.). 3. О пісне! Де тих слів мені добрать, які б тебе були, святої, гідні! (М. Рил.). 4. Грай, моя пісне, як вітер сей грає! 5. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, росте у вашому садочку? (М. Коц.). 6, Ой не шуми, луже, зелений байраче! Не плач, не журися, молодий козаче (Н. тв.). 7. У цю пору в поле вже виїхали б трактори з сівалками (О. В.). 8. Батьку, ми ровесники з тобою. Обірвав свинець твої літа. Над твоєю двадцять третьою весною вічність проліта (Б. Ол.).

· Переписати речення. Підкреслити дієслова, визначити час та спосіб. Провідміняти виділені дієслова в теперішньому та минулому часі, підкреслити їх особові закінчення.

1. Відбагряніло, відпадало,

Візьметься попелом за мить.

Відгомоніло, відридало,

Віддаленіло, відспівало,

Та все щемить, та все болить.

Віджевріло, відгримотіло.

Лиш десь насподі, в глибині...

Відтанцювало, відбриніло,

Відшаленіло, відраділо,

Та все відлунює мені.

Боїться лиш твого дихання,

Боїться доторку долонь,

Щоб знов не вибухнуть коханням,

Жагучим, буйним чаруванням,—

А як згасить отой вогонь?

(В. Малишко)

2. Яка то була втіха вибратись на самісіньку маківку пагорба, переможцем поглянути на засніжене село, що бавилось димами, всістись на свого самоката і — гайда, гайда, гайда на весь дух донизу! Машинерія твоя летить, аж гуде, вітер у вухах пересвистує, збоку собаки гавкають, на дзвіниці дзвонять, перед тобою хати хитаються, підстрибують, уся земля йде обертом, а ти, мов кум королю, розсівся на своїх ногах, щоб не так мерзли, і переганяєш дівчат або якогось страхополоха, з розгону врізаєшся у чиїсь санчата і м'ячем вилітаєш на сніг. А ззаду ще й ще хтось наїжджає на тебе, і вже росте отакенна купа, в якій усе регоче, верещить, клубочиться, видирається наверх і жужмом котиться вниз (М. Стельмах).