Вторинна імунологічна недостатність

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

Вторинна імунологічна недостатність

СНІД – це інфекційне захворювання, яке виникає внаслідок ураження вірусом імунної і інших систем, внаслідок чого організм стає високочутливим до вторинної інфекції та злоякісним пухлинам.

Етіологія: зараження лімфотропним вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Патогенез: уражує клітини, які на мембрані мають білок CD₄ (він є рецептором до білку вірусної оболонки др-120).

Найбільш чутливими до ВІЛ CD₄ – Т-лімфоцитів, вони є Т-хелперами.

Механізми:

1. Пошкодження Т-хелперів вірусними частками на виході після репродукції
2. Утворення нежиттєздатного синцитію з уражених Т-хелперів
3. Знищення Т-хелперів Т-кіллерами
4. Знищення Т-кіллерами неуражених Т-хелперів, на поверхні яких є вірусні білки.

Імунологічна толерантність

Імунологічна толерантність – це стан специфічної імунологічної ареактивності до даного АГ, який обумовлений попереднім контактом з цим АГ.

Механізми:

1. Елімінація або блокада антиген специфічних клонів лімфоцитів (природна пасивна толерантність)
2. Активація антиген специфічних Т-супрессорів (активна толерантність)

Методи створення імунологічної толерантності:

1. Введення АГ в організм плода в період становлення толерантності до власних АГ.
2. Введення великих доз АГ (імунний параліч Фелтона).
3. Введення гаптену з неімунним носієм.
4. Введення АГ на тлі штучно створеного імунодефіциту.
5. Введення АТ проти специфічних детермінант Ig.
6. Введення антиген специфічних Т-супресорів від толерантного організму.

Реакція «трансплантат проти хазяїна»

Реакція «трансплантат проти хазяїна» -це імунна агресія пересаджених клітин донора, спрямована проти АГ-структур хазяїна (реципієнта).

Умови виникнення:

1. Імунологічна недостатність реципієнта.
2. Трансплантація імунокомпетентних клітин.
3. Антигеннесумісність донора та реципієнта.

Методи неспецифічної імуностимуляції:

1. Введення ад’ювантів або біологічних модифікаторів імунної відповіді. Ад’юванти – речовини, які посилюють імуногенність АГ незалежно від його специфічності.
2. Застосування імуностимуляторів (левам ізол, цеметидин).
3. Застосування факторів тимусу (тимопостин, тимулін, тимопептин, тирозин).
4. Введення лімфокінів і інших цитокінів (IL₂, IL₁, інтерферон).
5. Замісна пересадка кісткового мозку, введення Ig.

Методи імуносупрессії:

1.Хірургічні:

а) видалення центральних і перефірічних органів лімфоїдної тканини.

б) видалення циркулюючих лімфоцитів (хронічний дренаж грудної лімфатичної протоки).

в) плазмафарез (видалення з плазми Ig та системи комплементу).

2. Фізичні: Rö та γ-випромінювання.

3. Хімічні: імунодепресанти.

4. Імунологічні: введення сироваток (антилімфоцитарні, антимоноцитарні та інші.)

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте