Класифікація джерел воєнно-техногенного впливу та воєнно-екологічна культура

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 8Следующая ⇒

Джерело забруднення природного середовища воєнного походження- це

військовий об’єкт, від якого забруднення надходить у навколишнє природне се­редовище. Цей об’єкт можна назвати і джерелом воєнно-техногенного впливу.

Джерелами забруднення природного середовища військової екосистеми є:

- об’єкти комунально-побутового призначення;

- об’єкти забезпечення життєдіяльності;

-  райони і місця проведення бойової підготовки;

 озброєння і військова техніка.

Джерелами впливу на навколишнє природне середовище полі­гону є озброєння, військова техніка й особо­вий склад військових частин та підрозділів, що проходять бойову підготовку на навчальних об’єктах.

Розглядаючи основні воєнно-техногенні фактори впливу слід зауважити, що первинними джерелами забруднення важкими металами, вуг­леводневими і хімічними забруднювачами виступають різноманітні види систем зброї та військової техніки, які можна класифіку­вати на такі основні групи:

-  боєприпаси — артилерійські боєприпаси, бомби, ракетне озброєння;

-  тактична зброя — стрілецька зброя, артилерійська зброя;

-  військова техніка СВ — гусенична, колісна;

-  авіаційна техніка — літаки, вертольоти;

-  корабельна техніка;

- радіолокаційні станції та радіотехнічні пристрої усіх видів і родів військ.

Забруднення навколишнього природного середовища безпосе­редньо пов’язане з утворенням відходів і викидів у результаті екс­плуатації і застосування систем зброї і військової техніки, транс­портних засобів.

При проведенні польових занять і навчань мають місце значні забруднення рослинності, ґрунту, водойм нафтопродуктами й мас­лами (при заправці, обслуговуванні та роботі техніки в результаті витоків і розливу палива і пально-мастильних матеріалів).

Основні воєнно-техногенні  фактори впливу, що є характерними для різних видів систем зброї і військової техніки:

1. Механічний вплив призводить до забруднення середовища технікою, що діє лише механічно, без фізико-хімічних наслідків.

Як правило, механічний вплив обумовлений порушенням ґрунтового покрову та забрудненням ґрунтів металевими відходами із залишків боєприпасів на навчальних полігонах та стрільбищах.

Під час військових навчань, бойових стрільб використовуєть­ся переважно артилерійська та малокаліберна зброя, яка містить сви­нець. Весь свинець залишається в ґрунті військових полігонів і стріль­бищ, вносячи свій вклад в хімічне забруднення довкілля.

Пересування гусеничної та колісної військової техніки при­зводить до знищення рослинності та  руйнуван­ня верхнього родючого шару ґрунтового покри­ву. На трасах пересуван­ня бойової техніки ут­ворюються колії значної глибини, які часто запов­нюються водою, що стає причиною заболочуван­ня місцевості. Через зни­щення рослинності утворюються такі ділянки місцевості, на яких з’являються значні місця другорядного пилоутворення. Пил, який підіймається вій­ськовою технікою, розповсюджується на значні площі.

2. Хімічний вплив заходів бойової підготовки призводить до змі­ни природних параметрів компонентів навколишнього природно­го середовища (повітря, поверхневих та ґрунтових вод, ґрунтів) під  дією забруднюючих речовин, що утворюються внаслідок експлуа­тації систем зброї та військової техніки.

3. Під фізичним впливом слід розуміти зміну фізичних парамет­рів середовища за рахунок розповсюдження техногенних полів внаслідок застосування систем зброї і військової техніки.

Оцінка і прогнозування впливу військової діяльності на навколишнє середовище є ключовим завданням в галузі охо­рони навколишнього середовища та екологічної безпеки у збройних силах. Перевірка збройних сил, а саме інспектування проводиться не більш як один раз у чотири роки посадовими особами управління екології за Планом інспектування Збройних Сил України з питань організації екологічного забезпечення та радіаційної безпеки у навчальному році, затвердженим начальником Генерального штабу Збройних Сил України - першим заступником Міністра оборони України, або під час проведення інспекції військ (сил) - за рішенням Міністра оборони України.[12]

В аналізі впливу військової діяльності на стан довкілля пе­реважають, головним чином, оцінки розмірів порушення при­родного середовища та концентрацій забруднюючих речовин у тих чи інших екосистемах.

 У зв’язку з цим постає необхідність проведення як опера­тивної оцінки та прогнозування безпосередньо реального впли­ву військової діяльності на природне середовище (повсякденна діяльність військ, бойова підготовка, випробування нових сис­тем зброї і військової техніки і т. ін.), так і можливих наслід­ків реалізації програмних документів щодо розвитку Збройних Сил України.

Законом України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. №0045 визначається - Екологічна експертиза в Україні , як вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.[1]

Застосування екологічної експертизи у військах надає змогу контролювати діяльність Збройних сил України за загальнодержавними нормами та критеріями.

Воєнно-екологічна культура — це ступінь досконалості, який досягнуто людьми, чия діяльність пов’язана з воєнною організацією держави в опануван­ні екологічними знаннями, видами і формами природоохоронної діяльності. Воєнно-екологічна культура визначає екологічно-безпечний розвиток Збройних Сил України, нормальне існування та сталий розвиток держави. Складові воєнно-екологічної культури представлені на додатку №1. Воєнно-екологічна культура визначає екологічно-безпечний розвиток Збройних Сил України, нормальне існування та сталий розвиток держави.

У кінцевому підсумку воєнно-екологічна культура постає як іс­торично усталені форми діяльності та їх наслідки.

Воєнно-екологічна культура розвивається через певні програ­ми природокористування і будує через них свій історично-конкретний процес взаємодії з природою.

Виховання екологічного мислення, почуття особистої відповідаль­ності за стан навколишнього природного середовища, переконаності в необхідності бережливого ставлення до природи і суворого дотри­мання природоохоронного законодавства послужить певною запору­кою вирішення актуальних екологічних проблем військової діяльності.

Кожен командир, начальник, спеціаліст будь-якого профілю, який зай­мається питаннями експлуатації технічних систем та озброєння, по­винен володіти певними екологічними, теоретичними і практичними знаннями, вмінням контролювати та оцінювати ступінь забруднення довкілля, планувати заходи екологічного захисту військ та відновлення навколишнього середовища в сфері своєї діяльності.

Необхідно, щоб воєнно-екологічна культура зайняла пріори­тетне місце у свідомості командирів усіх рангів. Турбота про охо­рону навколишнього природного середовища в військах повинна стати повсякденною справою не тільки військовослужбовців, але й усіх без винятку посадових осіб.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов