Критерії відбору творів для перевиданя.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Однією з важливих складових програми діяльності будь-якого видавництва є повторна підготовка до друку та випуск тих творів, які вже побачили світ. Це можуть бути і власні видання попередніх років, і видання, здійснені свого часу іншими видавцями.

Такі книги вигідні видавництву з кількох точок зору. По-перше, з економічної: редакційні, а нерідко й поліграфічні, затрати для їх підготовки і друку будуть меншими, натомість очікуваний прибуток – майже завжди гарантований. По-друге, з іміджевої: авторитет видавця, який у черговий раз продукує для ненасиченого ринку непроминальну річ, знану читачем з попередніх видань, безумовно, зростатиме. По-третє, з організаційної: час проходження видавничого оригіналу на різних етапах його редакційної підготовки помітно скорочується, і період від задумки до реалізації проекту може бути дуже стислим у часі.

Перевидання — нове видання, яке базується на уже здійсненому.

Перевидання може бути здійснене лише після закінчення терміну, визначеного угодою чи законом.

Коли твір випускається додатковим накладом, без змін, без виплати авторської винагороди, його називають передруком

Проблема полягає в тому, що ДСТУ 3017:95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. не трактує поняття "перевидання". Тому є деякі розбіжності у класифікаціях перевидань, здійснених різними дослідниками-книгознавцями.

Класифікація за А. Мільчиним

Дослідник розрізняє:

- перевидання;

- повторне видання;

- нове видання;

- передрук (видання, здійснене іншим видавництвом).

Класифікація за М. Тимошиком

Дослідник має власну класифікацію перевидань, відмінну від попередньої:

стереотипне;

факсимільне;

виправлене;

доповнене;

перероблене.

Класифікація за В. Шевченком та С. Водолазькою

дослідниці поділили весь масив перевидань на 2 блоки:

перевидання зі змінами

перевидання без змін

До першої групи належать видання, які вийшли із певними змінами тексту чи оформлення:

доповнене видання — видання, яке відрізняється від попереднього певним обсягом доданого матеріалу (але не більше, ніж 23%);

перероблене видання доповнене видання видання, текст якого значно змінено у порівнянні з попереднім. Зміни можуть бути викликані наступними факторами:

поява значного масиву нового матеріалу;

переосмислення автором своїх поглядів.

виправлене видання — видання, у якому виправлені всі допущені у попередному варіанті друкарські та поліграфічні помилки;

розширене видання — має певний обсяг доданих матеріалів.

Друга група перевидань здійснюється без жодних змін:

стереотипне видання — видання, що здійснене без жодних втручань до попередньо видрукованого тексту;

репринтне видання — точне відтворення оригіналу зі збереженням оформлення;

факсимільне видання — твір друку, що графічно точно відтворює давніше випущене оригінальне видання, зокрема, всі особливості паперу та обкладинки. Такі видання покликані передавати "дух епохи".

Що, як, коли і скільки перевидати — ось запитання, правильні відповіді на які у видавничому колективі покликаний знаходити передусім редактор. Якими знаннями і навичками має він володіти, щоб легко орієнтуватися в зазначеній проблематиці й бути готовим пропонуватиповторно до друку заздалегідьбезпрограшні проекти?

З широкого наборутаких знань виділимо найголовніші:

- знання української та світової історії видавничої справи;

- знання тенденцій сучасного видавничого ринку та вплив на нього смаків читацької аудиторії різних вікових груп, а також професійної приналежності;

- знання сучасних тенденцій літературного процесу;

- знання різноманітних освітніх, просвітніх, наукових і навчальних програм, що діють на даний момент і на найближчу перспективу в державі.

Головними критеріями включення творів для перевидання в умовах ринку стали:

- читацький попит на книжковому ринку;

- державотворчий аспект видань з програм держзамовлення;

- рівень професійного виконання твору з точки зору змісту й оформлення;

- заявки мережі публічних бібліотек;

- заявки бібліотек навчальних закладів;

- заявки замовників, які зацікавлені у фінансуванні окремих проектів перевидань;

- зміни в навчальних програмах;

- зміни в нормативно-правовій базі;

- здатність поліграфічного підприємства відтворити видання за заданими видавництвом параметрами.

Окресливши для себе найголовніші критерії відбору, важливо з’ясувати, як впливають вони на проблематику видань. Іншими словами, спробуємо відповісти на запитання: які види видань за тематичним змістом сьогодні найчастіше перевидаються?

1. Навчальна література.

Нині це найпотужніший сегмент літератури, попит на який завжди був і залишається стабільним. Стосується він користувачів різних вікових категорій – від школярів молодших класів до студентів університетів. Проблема лише в тому, що ринок навчальної літератури в останні роки систематично зазнає великих і малих збурень. Пояснюється це,з одного боку, допущенням галузевим міністерством альтернативності у виборі підручників, а з іншого – частою зміною навчальних програм. Отож, перевидавати вдається не всі підручники, а лиш ті, які витримали перевірку часом і визнані як еталонні. Тут редакторові важливо глибоко розбиратися в “юридичній силі” наданих Міністерством освіти і науки України грифів на новостворені підручники, в нюансах домінантних слів грифа – “затверджено”, “рекомендовано”, в часових вимірах, коли підручник із експериментального стає нормативним тощо.

У цьому блоці виділимо такі підвиди перевидань, які можуть бути безпрограшними:

- стабільні шкільні та університетські підручники з головних нормативних дисциплін, включаючи апробовані вже “Букварі”;

- посібники для вступників до ВНЗ;

- бники з вивчення іноземних мов;

- двомовні або тлумачні словники;

2. Класика української та зарубіжної літератури.

З кожним роком дедалі більше видавництв, особливо приватних, береться за продукування попередньо виданих в інших видавничих центрах творів красного письменства, які вивчаються як обов’язкові за шкільними чи університетськими програмами.

Причин тут кілька. По-перше, так звана ера видання хрестоматій, зроблених нашвидкуруч без необхідних коментарів, передмов та приміток, непомітно минула; ринок витребував оригінальні видання з повними текстами та ще й з необхідними науковими додатками. По-друге, в переважній більшості випадків при перевиданні творів класиків відпадає проблема полагодження питань авторського права і відповідно, авторської винагороди, в результаті чого собівартість видання зменшується. По-третє, із поступовим збільшенням фінансування бібліотек заявки від них саме на такі твори в останні роки помітно зростають. Ніша, в якій донедавна в позаконкурентному середовищі володарювали зі своїми серіями “Шкільна бібліотека” державні “Веселка” та “Освіта”, стала інтенсивно заповнюватися іншими видавцями.

3. Виробнича і професійно зорієнтованя література.

У цьому блоці найбільші шанси бути повторно видрукуваними мають довідники й посібники за галузями знань,комп’ютерна література “для чайників”, коментарі до різноманітних нормативних актів. Щоправда, до останніх у редактора завжди були серйозні застереження: в умовах нестабільності становлення української нормативно-правової бази такі видання якщо й повинні мати шанс на перевидання, то лише за умови значної переробки, внесення змін і доповнень.

4 Раритетні, рідкісні видання із золотого фонду української видавничої справи.

Це складні за способом редакційно-видавничої підготовки і поліграфічного відтворення, але надзвичайно престижні видання, які приречені на увагу не лише бібліофілів, а й широкого загалу читачів. Такими є, зокрема, перевидання першодруків “Кобзаря” Тараса Шевченка 1840 року, “Енеїди” І. Котляревського, “Історії запорізьких козаків” Д. Яворницького, “Лексикону словеноруського” Памви Беринди.

5. Перевидання заборонених раніше з ідеологічних причин творів із колишніх спецфондів або вперше надрукованих в українській діаспорі.

Незважаючи на те, що цей сегмент літератури був особливо популярним у перші роки здобуття Україною незалежності, значний масив таких видань ще чекає свого видавця. В непростих умовах державотворення суспільна значущість таких друків не підлягає сумніву. Скажімо, перші видання творів заборонених раніше комуністичним режимом авторів у міжвидавничих серіях “Літературні пам’ятки України”,”Пам’ятки історичної думки України” на багато літ визначили їх популярність не лише серед науковців-фахівців, а й широкого читацького загалу.

У цьому напрямку ряд видавництв результативно продовжує пошук. Для прикладу, київська “Наша культура і наука” ось уже кілька років успішно здійснює канадсько-український проект “Запізніле вороття”, яким передбачено перевидання досі не друкованих в Україні творів видатного діяча українського відродження Івана Огієнка “митрополита Іларіона).

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры