Тема 12. Видатки бюджету на соціальну сферу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

Необхідність, суть і види соціального захисту населення

Фінансування держаного захисту населення в умовах нестабільної економічної ситуації в країні є одним з основних напрямів використання коштів державного бюджету.

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій насе­ленню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики. До таких гарантій належать:

– гарантування кожному працюючому громадянину міні­мального рівня заробітної плати, її індексація згідно з прожитковим мінімумом;

– задоволення освітньо-культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з метою всебічного розвитку особистості;

– захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

– вирівнювання рівня життя окремих категорій населення тощо.

Забезпечення цих гарантій можливе за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конститу­ційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, запро­вадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім’ям та сім’ям, які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Отже, зміст соціальних гарантій у цілому і соціального захисту населення зокрема – є методом забезпечення з боку держави задоволення необхідних потреб громадян на рівні соціально визна­чених норм. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямо­ваність, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують.

Основними видами соціального забезпечення і захисту насе­лення є:

– пенсійне забезпечення;

– соціальне страхування;

– пільги ветеранам війни та праці;

– допомога сім’ям з дітьми;

– інші види соціальної допомоги;

– пенсії військовослужбовцям та особам начальницького рядового складу органів внутрішніх справ;

– утримання установ соціального забезпечення;

– інші види.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист насе­лення, залежить від фінансових можливостей держави, і визначаються обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) та науково-обґрун­тованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи соці­альні виплати, держава повинна дотримуватись визначених парамет­рів, але за умов економічної кризи не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні.

Основними джерелами фінансування соціального забезпе­чення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів та інші. Окремі цільові фонди згідно з чинним законодавством включаються до державного бюджету України, а деякі функціонують самостійно. За допомогою коштів соціальних фондів оплачуються соціальні видатки понад суми, передбачені у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення.

Порядок формування і використання коштів позабюджетних соціальних фондів визначається відповідними положеннями.

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпе­чення включають:

– виплату пенсій та допомоги (кошти, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу та їхнім сім’ям);

– пільги ветеранам війни та праці;

– допомогу сім’ям з дітьми;

– інші види соціальної допомоги;

– пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

– видатки на дитячі заклади-інтернати (будинки-інтернати для малолітніх інвалідів);

– видатки на притулки для неповнолітніх;

– видатки на програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат на шкільні їдальні; інші програми соціального захисту неповнолітніх);

– видатки на будинки-інтернати для старих і інвалідів;

– кошти бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України;

– видатки на молодіжні програми;

– видатки на інші заклади та заходи в галузі соціальної полі­тики (заходи, пов’язані з поверненням кримсько-татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з Укра­їни; видатки на утримання додаткової мережі соціально-культурних закладів та на виплату компенсацій, пов’язаних з поверненням депор­тованих німців в інші регіони України; навчання та трудове влаштування інвалідів; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу; утри­мання будинків-інтернатів агропромислового комплексу; фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів.

Розрахунковий обсяг видатків бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення визначається виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового нормативу бюджетної забезпе­ченості та контингенту утримувачів соціальних послуг окремо за кожним видом таких видатків.

Підвищення обсягів видатків на соціальний захист населення гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страху­ванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забез­печення; створення мережі державних, комунальних, приватних зак­ладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України передбачає, що пенсії, інші види со­ціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Практичне заняття № 9

по темі № 12

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии