Прискореного зменшення залишкової вартості

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється

Кумулятивний

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання

Виробничий

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів

37. Для того, щоб розпочати аналітичну роботу по оцінці ефективності операцій з цінними паперами, потрібно спочатку визначитись з якою метою це робиться, які результати потрібно отримати, та в яких мовах функціонують об'єкти дослідження, а оскільки, вкладання в цінні папери є одним з видів інвестиційної діяльності, то розпочинати потрібно саме з оцінки інвестиційного ринку загалом та окремих його елементів.

Стан інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів характеризують такі елементи як попит, пропозиція, ціни, конкуренція.

Величина цих елементів ринку постійно змінюється. Динаміка формується під впливом великої кількості різнорідних і різноспрямованих внутрішньоринкових і загальноекономічних чинників. Інвестору також важливо знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку в цілому чи окремих його сегментів йому слід орієнтуватися під час розробки інвестиційної стратегії і формування інвестиційного портфеля. Якщо майбутній стан інвестиційного ринку визначений невірно, неминучі прорахунки щодо вибору об'єктів інвестування, зниження рівня інвестиційних доходів, а в окремих випадках втрати всього інвестиційного капіталу.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів визначається виявлення ринкової кон'юктури.

Аналіз та прогнозування кон'юктури інвестиційного ринку є ймовірнісним процесом і здійснюється за наступними трьома етапами.

Етап 1. Вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткотерміновий (до 1 року), середньотерміновий (від 1 до 3 років ) і довготерміновий (більше ніж 3 роки) прогнози.

Етап 2. Визначення глибини прогнозних розрахунків. Ця глибина (детальність визначається цілями інвестиційної діяльності і пов'язана з відповідною детальнішою сегментацією інвестиційного ринку.

У процесі деталізованої сегментації можуть бути виділені окремі галузі підгалузі, регіони, фірми тощо.

Етап 3. Вибір методів аналізу та прогнозування і здійснення прогнозних розрахунків. Прогнозування кон'юктури інвестиційного ринку здійснюється, в основному , за двома методами: факторним і трендовим.

Факторний метод аналізу кон'юктури інвестиційного ринку ґрунтується на вивчені окремих чинників, що впливають на попит, пропозицію та ціни, а також визначення можливих змін цих чинників у прогнозованому періоді (ці чинники поділяють на загальноекономічні і внутрішньоринкові).

Трендовий метод ґрунтується на екстраполяції (продовженні в майбутньому) виявленої під час аналізу кон'юктурної тенденції на прогнозований період (з урахуванням змін стадій кон'юктури) . Цей метод вважається не досить точним, він може використовуватись лише для короткотермінового прогнозування.

Окрім того, інвестиції в цінні папери завжди пов'язані з ризиком і тому аналізуючи кон'юктуру інвестиційного ринку необхідно приділяти увагу оцінці

ризику цінних паперів. Для цього, в першу чергу потрібно визначити, який взагалі може бути ризик для всіх цінних паперів загалом, а також окремих їх видів.

38. Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
- прямі іноземні інвестиції;
- портфельні іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обўєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.
Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :
а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
б) реінвестування прибутку;
в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобовўязання; інструменти грошового ринку та інші).
Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для обох країн. Водночас, характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій. Якщо у 80-х роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50% всього міжнародного руху капіталу, то в кінці 90-х – вже 25%. Частка є портфельних інвестицій зросла з 20% до 60%:

39. С.С.Донцов [1, c.83] пропонує оцінювати інвестиційну привабливість підприємства за допомогою аналізу надійності цінних паперів. Для оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів конкретного підприємства можна використовувати низку коефіцієнтів, що характеризують його фінансову стійкість і економічну ефективність. Надійність цінних паперів оцінюється за фінансовою звітністю емітента. Аналізуючи бухгалтерський баланс і звіт про результати фінансово-господарської діяльності, розраховують три групи показників, що характеризують фінансовий стан емітента: 1) показники першої групи характеризують надійність підприємства в цілому (борг на капітал, коефіцієнт покриття поточних зобов’язань ліквідними активами); 2) показники другої групи визначають надійність емітента з погляду повернення коштів, вкладених інвестором у цінні папери підприємства (Коефіцієнт покриття облігацій, Коефіцієнт покриття привілейованих акцій, Коефіцієнт покриття простих акцій); 3) за третьою групою показників можна оцінити надійність емітента з погляду гарантії одержання інвестором доходу за конкретними цінними паперами (коефіцієнт покриття процентних виплат за облігаціями, коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями, коефіцієнт покриття дивідендів за простими акціями). Позитивною стороною даного методу є те, що з його допомогою можна швидко, розрахувавши вісім показників, оцінити інвестиційну привабливість підприємства та доцільність вкладання коштів в його цінні папери .Негативним же моментом є те, що оцінити з допомогою цього методу можна лише підприємства акціонерної форми власності.

40. Суб'єкти інвестиційної діяльності

– орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки країни;

– визначення державних пріоритетів інвестиційного розвитку;

– формування нормативно-правової бази у сфері інвестиційної діяльності;

– створення умов для збереження, розвитку та використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

– ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності. підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

– здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

– фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інвестиційної діяльності;

– сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури.

Єдину державну політику у сфері інвестиційної діяльності визначає Верховна Рада України, яка: створює законодавчу базу для сфери інвестиційної діяльності; затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм соціально-економічного та науково-технічного потенціалу; в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інвестиційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх компетенції затверджують регіональні інвестиційні програми. що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інвестиційних програм.

41. Закордонні інвестиційні інститути (ЗІ І)

До найбільших З І І , які працюють в Укр. відносять групу світового банку та Європ. банк рекрнстр. та розвитку(ЄБРР).Світовий банк—це міжнарод. установа, яка сприяє ек-му розвитку країн-членів і має такі структурні підрозділи: 1)МБРР(міжнар. банк реконстр. і розвитку); 2)МАР(міжнар. асоціація розвитку); 3)МФК (міжнар. фін. корпорація); 4)МІГА (міжнар-не інвестиц. гарантійне агентство).

МБРР був створений разом з МВФ 1944р. в Бреттон-Вуді. Головне завдання банку: стимулювання ек-го розвитку країн, що розвиваються шляхом надання їх довго строк. позик(15-20р.).Позики надаються лише на цілі вироб-го призначення, як правило, під держ. гаранти, але надання послуги не супрововоджується умовою викор-ня кредитного кап-лу на закупівлю у визначених країнах-членів.

МАР—створена в 1960р. для вирішення тих же завдань, що і МБРР, але відносно найвигідніших країн світу( обсяг ВВП на душу нас-ня 650 дол. У цінах 1998р.—це найбідніша країна.Кредитна позика надається на безпроцентній угоді лише урядом країн-членів на термін 35-40р. із пільговим періодом на 10р. МФК не залеж. від світового банку, ств-на в 1956р. з метою сприяння розвитку приватного сектора ек-ки.Членами МФК є 147 країн.Організація надає кредити під 7,5-8% річних із маржею 0,5%.МФК, як правило, кредитує до 25% вартості нових інвес-х проектів а також до 40% вартості проекту модернізації.Найбільша сума, яку врна може інвес-ти із власних коштів—70млн. дол.Найб. розмір кредиту що надає МФК скл-є 1-2 млн. дол.Фін-х гарантій з боку уряду не потребує, але наполягає, щоб час-на гот. прод-ї від реал-ї інвес-го проекту реципієнт продавав за валюту.

ЄБРР є між нар-м інстит-м з кап-лом 10 млрд. євро.Членами банку є 40 країн.Почав працювати в 1991р., штаб знах. в Лондоні.Банк має два оперативних департамента: 1) діловий банк—фін-є проекти приватних і приватизованих підпр-в; 2) банк розвитку—фін-є проекти розвитку інфрастр-ри ринк. ек-ки в т. ч. банк. сфері.Банк надає довго строк. позики із максим. терміном платежів 10 р. для комерц. пілпр-в і 15р. для проектів по інфрастр-рі.Обсяг коштів не повинен перевищ. 35% вар-ті проекту.Мінім. сума позики 5 млн. євро.Банк не потребує урядових гарантій, але обов'язковою умовою є повне повернення позичкових коштів.

42. Амортизаційна політика є діючим інструментом активізації інвестиційних процесів в умовах ринкової трансформації економіки. Вона повинна забезпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкладень. Саме за рахунок амортизації в розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій.[3, c.90]

Однак сучасна амортизаційна політика не створює мотивації до швидкого відновлення основних фондів і утворення необхідних для відтворення основних коштів фінансових ресурсів. На сучасному етапі результати впровадження діючого нині амортизаційного механізму є дуже скромними. Заміна методологічного підходу до нарахування амортизації, що діяв до проведення реформ амортизаційної політики, не привела до росту амортизації як власного джерела інвестицій підприємств і посиленню мотивації до впровадження сучасних технологій.

Недоліками амортизаційної політики є наступне:

1. підприємствам, при наявності серед них великої кількості збиткових, нав'язали лише прискорену амортизацію, хоча вона дає перевагу лише рентабельним підприємствам.

2. скорочення числа застосовуваних норм амортизації при нарахуванні амортизації від реального терміну служби основних фондів, що порушило економічно обґрунтовані строки їхнього відтворення.

3. для більшості видів основних фондів норми амортизації значно завищені;

4. нараховується амортизація від залишкової, а не відновної вартості основних фондів. Це приводить до подовження їхнього амортизаційного періоду й строків окупності капітальних вкладень;

5. двадцять відсотків видів активної частини основних фондів переведені на більше низький норматив амортизації;

6. не був уведений механізм об'єктивної й своєчасної переоцінки основних фондів.

Після проведення реформи амортизаційної політики між податковим і бухгалтерським обліками виникли важливі розбіжності в методах нарахування амортизації. На практиці розмежування на податкову й економічну амортизацію при застосуванні різних методів нарахування амортизації приводить до перекручування відтворювального процесу в економіці. Як правило, економічна амортизація є більшою за податкову. Тому підприємства значну частину економічної амортизації направляють на сплату податку на прибуток. Тобто сучасна амортизаційна політика призвела до того, що підприємства зобов'язані включити в базу оподатковування податком на прибуток різницю між економічною й податковою амортизацією.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров