Методологія проектування організаційних форм управління

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 26Следующая ⇒

Принципи побудови організаційної структури:

Оптимальності це створення мінімально необхідної кількості звязків між органами управління;

Оперативності та гнучкості – здатність швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі і самій структурі;

Надійності – гарантія достовірності передачі інформації і безперервність функціонування системи;

Простоти і економічності – полягає у відсутності дублювання робіт та у мінімізації витрат на реалізацію цілей;

Спеціалізації – це цілеспрямування окремих підрозділів на виконання функцій управління;

Незалежність системи управління від окремих осіб – організаційна структура повинна будуватись не під конкретну особу, а навпаки за своїми здібностями повинні підбиратися для виконання цілей організації;

Єдинопочатку – кожен працівник повинен підпорядковуватись 1 керівнику і нести відповідальність тільки перед ним;

Принцип стратегічної направленості – проектування організаційної структури повинно здійснюватись згідно з наміченою стратегією організації.

Методи проектування організації

Вдосконалення управління і підвищення ефективності діяльності організації залежать від розвитку методів проекту­вання організаційних структур. Це пов'язано з такими момен­тами:

- у нових умовах не можна оперувати старими організаційними формами, які не задовольняють вимоги ринкових відносин;

- у сферу управління неможливо переносити закономірності управління технічними системами;

- під час створення структури варто спиратися не тільки на досвід, аналогію, інтуїцію, але і на наукові методи організаційного проектування;

- у процесі проектування складного механізму — механізму управління — слід покладатися на фахівців, що володіють методологією формування організаційних систем.

Проектування організаційних структур управління здійс­нюється на основі таких основних методів: аналогій, експерт­ного, структуризації цілей та організаційного моделювання.

Метод аналогій передбачає використання досвіду проекту­вання структур управління в аналогічних організаціях та ви­роблення типових структур управління в різних видах органі­зацій, визначення різних меж, умов і механізму застосування. Необхідно підкреслити, що типові організаційні структури по­винні мати варіативний характер, що передбачає можливість коректування, відхилення у разі зміни умов, в яких діє органі­зація.

Експертний метод базується на вивченні рекомендацій та пропозицій експертів і досвідчених управлінців-практиків. Мета цього методу — виявити специфічні особливості роботи апарату управління, можливі недоліки в діяльності різних ла­нок організаційних структур, обґрунтовані рекомендації з їх удосконалення. На основі опитування експертів здійснюються діагностичний аналіз організаційних структур організацій, що діють, та їх оцінювання. Визначаються основні наукові принципи формування організаційних структур з урахуван­ням конкретних ситуацій та умов діяльності.

Метод структуризаци цілей передбачає вироблення сис­теми цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне фор­мулювання, подальший аналіз організаційних структур з по­гляду їх відповідності системі цілей. У процесі його застосу­вання виконуються такі етапи: розробка системи цілей; екс­пертний аналіз пропонованих варіантів організаційної струк­тури; складання таблиць повноважень та відповідальності за досягнення мети як кожним підрозділом, так і за комплексни­ми поліфункціональними видами діяльності, де конкретизу­ються межі відповідальності (матеріальні ресурси, виробничі, інформаційні процеси), визначення конкретних підсумків, за досягнення яких встановлюється відповідальність, повнова­жень, якими наділяються відповідні органи управління.

Метод організаційного моделювання є розробкою формалі­зованих математичних, графічних, машинних та інших відоб­ражень розподілу повноважень і відповідальності в організа­ції, що є базою для побудови, аналізу й оцінювання різних варіантів організаційних структур за взаємозв'язком їх змін­них. Виділяють такі основні типи організаційних моделей:

- математико-кібернетичні моделі ієрархічних управлінських структур, що описують організаційні зв'язки і відносини у вигляді математичних рівнянь та нерівностей (моделі багатоступінчатої оптимізації);

- графоаналітичні моделі організаційних систем, що є мережевими, матричними і іншими табличними та графічними відображеннями розподілу функцій, повноважень, відпові дальності, організаційних зв'язків (матриці розподілу повно­важень і відповідальності);

- натурні моделі організаційних структур і процесів, що полягають в оцінюванні їх функціонування у реальних організаційних умовах (експерименти);

- математико-статистичні моделі залежностей між початковими чинниками організаційних систем та характеристиками організаційних структур (регресивні моделі залежності показників спеціалізації, централізації, стандартизації управлінських робіт за типом організаційних завдань та інших характеристик).

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры