Процес соціалізації особистості.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 26Следующая ⇒

Соціальне середовище – це все те, що оточує людину в її соціальному житті, це конкретний прояв, своєрідність (своеобразие) суспільних стосунків на певному етапі її розвитку. Соціальне середовище залежить від типу суспільно-економічної формації, від класової і національної належності, від внутрішньокласових різниць («середовище міста», «селищне середовище», «виробниче середовище», «артистичне середовище» тощо).

Таким чином, суспільно-економічна формація в її історичній, географічній, національній конкретності формують дане соціальне середовище, який породжує той чи інший образ життя і внаслідок цього – образ мислення і поведінки.

Отже,

такий принциповий шлях формування особистості.

Соціалізація особистості представляє собою процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого людина перетворює соціальний досвід власні цінності і орієнтації, вибірково вводить в свою систему поведінки ті норми і шаблони поведінки, які прийняті в суспільстві чи групі.

Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, які прийняті в даному суспільстві.

Стадії соціалізації:

1. первинна соціалізація чи стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує (імітує (подражает));

2. стадія індивідуалізації (з’являється бажання виділяти себе серед інших, критичне відношення до суспільних норм поведінки). В підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення – «світ і Я» - характеризується як проміжна (промежуточная) соціалізація, так як все це нестійке у світогляді і характері підлітка;

3. стадія інтеграції (з’являється бажання знайти своє місце в суспільстві, «вписатися» в суспільство). Інтеграція відбувається благополучно, якщо якості людини сприймаються групою, суспільством. Якщо не сприймаються, то можливі наступні наслідки:

  а) збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством;

 б) зміна себе («стати як всі»);

  в) конформізм, зовнішнє погодження (догідництво-угодовство рос. угодничество - соглашательство) адаптація.;

4. трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його шляхом активного впливу на зовнішнє середовище через свою діяльність;

5. після трудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, який вносить суттєвий вклад у відтворення соціального досвіду в процес передачі його новим поколінням.

Кожна людина, яка живе в суспільстві, включена в безліч різних соціальних груп (родина, навчальна група, дружня компанія тощо).

В кожній з цих груп людина займає певне положення, володіє певним статусом, до якого пред’являються певні вимоги. Таким чином, одна і та ж людина повинна вести себе в одній ситуації, як батько, в другій, як друг, в третій, як керівник, іншими словами, виступати в різних ролях.

Соціальна роль – відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в залежності від її статусу чи позиції в суспільстві, в системі між особистих відносин.

Засвоєння соціальних ролей – частина процесу соціалізації особистості, неодмінна умова «вростання» людини в суспільство собі подібних.

Соціалізацією називається процес і результат засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду, який відбувається в спілкуванні і діяльності.

Прикладами соціальних ролей є статеві ролі (чоловіча чи жіноча поведінка), професійні ролі. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поведінки, вчиться оцінювати себе з боку і самоконтролю вати. Однак, в силу того, що в реальному житті людина включена в багато видів діяльності і відносин, змушена виконувати різні ролі, вимоги до яких можуть бути суперечливими, виникає потреба в якомусь механізмі, який дозволяв би людині зберігати цілісність свого «Я» в умовах безлічі зв’язків із світом (іншими словами, залишатися собою, виконуючі різні ролі). Особистість (а точніше, сформована підструктура спрямованості) якраз і є тим механізмом, функціональним органом, який дозволяє інтегрувати своє «Я» у власну життєдіяльність, здійснювати власну моральну оцінку своїх вчинків, знаходити своє місце не тільки в окремій соціальній групі, але й у житті в цілому, виробляти сенс свого існування, відмовлятися від одного на користь другого.

Кожна людина в соціальній системі займає декілька позицій. Кожна з цих позицій обумовлює певні права і обов’язки і це називається статусом. Людина може мати декілька статусів. Але частіше за все тільки один визначає її положення в суспільстві. Цей статус називається головним чи інтегральним. Часто буває так, що головний (інтегральний) статус обумовлюється посадою (директор, професор). Соціальний статус відображається як у зовнішній поведінці, вигляді (одежа, жаргон, інші ознаки соціальної та професійної належності), так і внутрішній позиції (в установках, ціннісних орієнтаціях, мотиваціях тощо).

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология