Якщо дружба - перший акт душевного зближення людей, то любов – заключний, що становить вершину людської інтимності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 26Следующая ⇒

ЛЮБОВ – це не лише почуття, а й здатність любити іншу людину, а також можливість бути коханим. Вона потребує зусиль і старання, кінцеву мету програми яких можна виразити одним словом - самовдосконалення, тобто підняття себе до висот гідності любові, до здатності дарувати її іншим. Любов - це також мистецтво, якому треба вчитися і в якому необхідно постійно вдосконалюватися.

Любов – це такий вид стосунків між людьми, який не допускає панування однієї людини над іншим чи беззаперечного підпорядкування одного іншому. У любові обидві сторони рівні, одна не жертвує собою заради іншого, і кожен, нічого не втрачаючи, лише набуває. Люди в цьому типі відносин не залишаються розділеними. Разом вони складають нероздільне ціле, кожна сторона, частина якого служить умовою і найважливішою передумовою для вдосконалення інший.

Любов передбачає турботу про іншу людину, зацікавленість у поліпшенні його життя і розвитку. Де немає цього, там не може бути справжнього кохання. Любов - це милосердя і відповідальність люблячого за улюблене істота. Це і повага до нього, і активне проникнення в нього з метою пізнання, але без порушення права мати таємниці та залишатися особистістю.

Пристрасне пізнання іншого в любові відрізняється від бездумного споглядання і байдужого мислення, використовуваного як бездушне засіб пізнання світу. Це пізнання шляхом духовного зближення, ідентифікації з коханою людиною, переживання тотожності з ним.

Людина, глибоко й по-справжньому любить когось, не може любити тільки його одного. Свої благодатні якості його любов поширює на інших навколишніх людей. Люблячий, особисто збагачений цим почуттям, надлишок його дарує іншим людям у вигляді доброти і сердечності, чуйності і людяності.

Існує кілька видів любові: братерська, материнська, еротична, любов людини до самої себе і любов до Бога.

Братська любов - це любов між рівними. Вона однаково поширюється людиною на всіх близьких йому людей.

Материнська любов - це любов сильного до слабкого, захищеного до беззахисного, маючому до незаможному. Материнська любов найбільш безкорислива і відкрита для всіх.

Еротична любов - це любов психофізичного плану до єдиній людині, спрагла повного злиття з ним і народження потомства. Цей вид любові на відміну від двох попередніх є винятковим в тому сенсі, що вимагає переваги, особливого виділення улюбленого істоти серед інших йому подібних і особливого, виняткового до нього відношення.

Любов до себе як цінність до недавнього часу заперечувалася в нашій літературі, оскільки вважалося, що любити інших - чеснота, а самого себе - гріх. Ця ідея мала широке поширення серед людей нашої ідеологічно спотвореної культури. А якщо задуматися: чи може любити інших людей, не здатний любити себе? Логічно припустити, що при тверезому роздумі відповідь буде негативним. Кожна людина таке ж істота, як і оточуючі його люди. Якщо він любить інших, то чому ж не повинен любити самого себе? Не може бути двох різних типів любові: до людей і до самого себе, кохання як високе почуття або є, або її зовсім немає.

До псевдолюбовних почуттів можна віднести сентиментальну любов. У цьому типі любові на перше місце виходить поверхове, ритуальне залицяння, театральне поведінку з епізодами мелодрами. Тих, хто реалізує таку любов, насправді не характеризує скільки-небудь глибоке почуття до коханої людини. Вони, скоріше, зайняті самозамилуванням, самими собою, ніж проявами почуття любові до іншої людини, на яке вони, ймовірно, взагалі не здатні.

Любов, що починається з сексуального потягу чи заснована тільки на ньому, майже ніколи не буває міцною. Вона зазвичай не довговічна тому, що в ній немає справжніх високих почуттів, про які йшлося вище. Сексуальний потяг може скріплювати любов, але тільки при її наявності.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности