Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 151Следующая ⇒

Права АПК

Далі систему законодавства агропромислового комплексу Укра-

їни за їх юридичною силою формують підзаконні нормативно-правові

акти, до яких включаються укази і розпорядження Президента Украї-

ни, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження

Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України.

Підзаконними названі правові акти є саме тому, що вони в ієрархічній

структурі системи законодавства перебувають під законами і наділені

меншою юридичною силою, ніж закони.

Постанови Верховної Ради України, спрямовані на врегулю-

вання аграрних відносин, є також джерелами права в АПК. Однією з

особливостей постанов Верховної Ради України є їх програмний хара-

ктер, коли відповідні органи державної влади та місцевого самовряду-

вання зобов'язуються розробити певні концепції розвитку аграрних

відносин, проекти законів, спрямованих на врегулювання таких відно-

син прийняти інші нормативно-правові акти у межах компетенції цих

органів. Наприклад, постановою Верховної Ради України «Про вико-

нання земельного законодавства при реформуванніаграрного сектора

економіки» від 11 січня 2000 р. № 1364-ХГУ Кабінет Міністрів Украї-

ни було зобов'язано розробити та подати на розгляд Верховної Ради

51

України проект Концепції (основних засад) ефективного функціону-

вання та розвитку аграрного сектора України, а також внести на роз-

гляд нову редакцію проекту Земельного кодексу України і цілу низку

законопроектів щодо врегулювання аграрних відносин.

Іншою особливістю постанов Верховної Ради України є введен-

ня в дію окремих законів або відхилення прийняття проектів відповід-

них законів. Наприклад, постановою Верховної Ради України від 14

лютого 1992 р. № 2115-ХП було введено в дію Закон України «Про

колективне сільськогосподарське підприємство». Водночас постано-

вою Верховної Ради України від 9 липня 1999 р. №901-ХГУ було від-

хилено проект Закону України «Про розмір плати за оренду земельної

частки (паю)».

Ще однією особливістю постанов Верховної Ради України є

розширювальний характер дії їх окремих положень. Так, уже згадува-

на постанова «Про порядок введення в дію Закону України «Про ко-

лективне сільськогосподарське підприємство» розширює дію цього

закону за рахунок включення норми про те, що об'єкти соціально-

побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективно-

го сільськогосподарського підприємства не підлягають.

Постанови Верховної Ради України можуть також встановлюва-

ти заборону на вчинення певних дій, які становлять перешкоди у за-

безпеченні розвитку певного виду аграрних відносин. Такою є поста-

нова ВР України «Про впровадження мораторію на закриття загально-

освітніх навчальних закладів у сільській місцевості» від 19 грудня

2008 р. за № 778-УІ, якою виражається неприпустимість дій щодо за-

криття сільських загальноосвітніх навчальних закладів через брак ко-

штів на їх утримання. Тому до кінця 2009 р. було введено мораторій

на закриття таких навчальних закладів у сільській місцевості.

Іноді постанови Верховної Ради України виражають ставлення

законодавця до певних негативних, на його думку, суспільних проце-

сів у сфері аграрних відносин, наслідком чого є позитивне зобов'язу-

вання певного органу державної влади. Наприклад, у постанові «Про

недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в

сільській місцевості» від 6 вересня 2005 р. за № 2794-ІУ виражається

позиція Верховної Ради України щодо неприпустимості закриття

шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних ліка-

52

рень, інших об'єктів соціально-культурного призначення в сільській

місцевості без відповідного рішення територіальної громади. Як на-

слідок, Кабінет Міністрів України зобов'язано вжити невідкладних

заходів щодо недопущення скорочення та відновлення діяльності за-

значених об'єктів із визначенням необхідних джерел їх фінансування.

Укази Президента України. Президент України відповідно до

ч. З ст. 106 Конституції України видає укази і розпорядження, які є

обов'язковими до виконання на території України. Якщо укази містять

правові норми, які встановлюють, змінюють і припиняють певні агра-

рні правовідносини і стосуються широкого кола осіб, то розпоряджен-

ня є актами застосування норм права, які мають індивідуальну спря-

мованість на конкретних осіб. Таким чином, укази Президента Украї-

ни є нормативно-правовими актами, на відміну від розпоряджень, які

мають характер індивідуальних правових актів. Виходячи зі змісту

розпоряджень Президента України, вони не врегульовують аграрні

відносини, а тому не є актами аграрного законодавства. Навпаки,

спрямованість саме указів Президента України на врегулювання агра-

рних відносин робить їх частиною аграрного законодавства. Як пра-

вило, укази Президента України містять норми права, що розкривають

і конкретизують норми аграрних законів, приймаються на підставі цих

законів, а їх дія спрямована на їх виконання.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Від-

повідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в

межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обо-

в'язковими до виконання. Поряд із цим розпорядження переважно

мають одноразове застосування і не створюють нових норм, що вре-

гульовують аграрні відносини. У зв'язку з цим важливого значення у

сфері регулювання аграрних відносин набувають саме постанови Ка-

бінету Міністрів України.

Постанови Кабінету Міністрів України посідають важливе місце

у системі нормативно-правових актів аграрного законодавства через їх

правову природу, що полягає у конкретизації загальних положень ме-

ханізму правового регулювання аграрних відносин, який міститься у

вищих за юридичною силою нормативно-правових актах.

Ще однією складовою системи аграрного законодавства є ві-

домчі нормативні акти відповідних галузевих міністерств, комітетів

53

і відомств. Міністерством, що здійснює державне управління та конт-

роль у галузі аграрних відносин, є Міністерство аграрної політики та

продовольства України.

Наступними є акти Державного комітету ветеринарної медици-

ни, утвореного постановою Кабінету Міністрів України «Питання

Державного департаменту ветеринарної медицини» від 30 серпня 2007

р. № 1075. Відповідно до п. 8 затвердженого зазначеною постановою

Положення про Державний комітет ветеринарної медицини Держком-

вет медицини у межах своїх повноважень видає накази, обов'язкові

для виконання центральними та місцевими органами виконавчої вла-

ди, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами

та організаціями незалежно від форми власності і громадянами.

Ще одним органом, який видає нормативно-правові акти аграр-

ного законодавства у формі наказів, є Міністерство охорони здоров'я

України. Зазначені акти мають комплексний характер, але їх спрямо-

ваність на врегулювання аграрних відносин робить їх нормативно-

правовими актами аграрного законодавства.

Акти органів місцевого самоврядування видаються на підставі

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня

1997 р. за № 280/97-ВР. Компетенцію сільських, селищних і міських

рад розкриває ст. 26, їхніх виконавчих органів — статті 27—40, голів

цих рад — ст. 42, а районних і обласних рад — ст. 43 зазначеного За-

кону. Для аграрних відносин це повноваження щодо затвердження

програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних

сільських адміністративно-територіальних одиниць; вирішення питань

регулювання земельних відносин у частині земель сільськогоспо-

дарського призначення; надання дозволів на спеціальне використання

природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування тако-

го дозволу; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів; за-

твердження в установленому порядку місцевих містобудівних про-

грам, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів,

іншої містобудівної документації.

Місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні

акти у формі рішень. Виконавчі комітети цих рад у межах своїх пов-

новажень також приймають рішення. Сільський, селищний, міський

голова, голова районної у місті, районної, обласної ради видає розпо-

54

рядження.

Акти місцевих органів державної влади. Одним із основних за-

вдань місцевих державних адміністрацій є забезпечення виконання

державних і регіональних програм соціально-економічного та культу-

рного розвитку села, програм охорони довкілля, а також виконання

відповідних місцевих програм. Окремо слід зазначити, що повнова-

ження місцевих органів виконавчої влади в галузі правового регулю-

вання земельних відносин визначаються ст. 17 ЗК України. Голова

місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає

розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній те-

риторії всіма органами, підприємствами, установами та організаціями,

посадовими особами та громадянами. Нормативні акти місцевих орга-

нів державної влади, як правило, є комплексними, тобто приймаються

з широкого кола проблемних питань, серед яких перебувають і аграрні

відносини. Поряд з цим приймаються й акти, спрямовані на врегулю-

вання суто аграрних відносин.

Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських

підприємств є також складовими системи аграрного законодавства.

Локальними такі акти називаються через вузький ареал поширення їх

дії в межах одного підприємства. Це означає, що локальні правові ак-

ти одного сільськогосподарського підприємства не мають юридичного

значення для інших підприємств, бо не створюють жодних прав і обо-

в'язків. Тому локальні акти належать до внутрішніх нормативно-

правових актів сільськогосподарських підприємств.

Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських під-

приємств мають такі ознаки: 1) існування лише на сільськогосподар-

ських підприємствах, які є юридичними особами. Наприклад, у особи-

стих селянських господарствах локальні правові акти не приймаються;

2) належність до внутрішніх правових актів, тобто спрямування на

врегулювання внутрішніх членських, майнових, трудових, організа-

ційно-управлінських і соціальних відносин; 3) санкціонований харак-

тер норм локальних актів. Це означає, що держава не приймає безпо-

середньо норми локальних документів, а покладає повноваження (са-

нкціонує) щодо їх прийняття на відповідні органи сільськогосподар-

ських підприємств (загальні збори та інші органи управління) і визнає

правовий характер цих норм. При цьому висувається вимога відповід-

55

ності норм локальних актів законам і підзаконним актам, що прийма-

ються державою; 4) відповідність певній процедурі прийняття (напри-

клад, затвердження більшістю голосів (часток, акцій) співвласників

від 2/3 присутніх на зборах); 5) загальнообов'язковість дотримання

всіма членами і найманими працівниками відповідного сільськогоспо-

дарського підприємства.

До локальних правових актів сільськогосподарських підпри-

ємств доцільно застосувати таку класифікацію: 1) акт, що визначає

основи локальної нормотворчості (Положення про порядок розробки і

прийняття локальних нормативних актів); 2) установчі документи

(статут, засновницький договір); 3) акти регулювання трудових відно-

син (Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний дого-

вір, Інструкція з охорони праці); 4) організаційно-управлінські акти

(рішення загальних зборів, правлінь, накази і розпорядження керівни-

ків підприємства, Положення про ревізійну комісію, Положення про

правління, Положення про генерального директора (або директора)

тощо; 5) акти фінансово-економічного змісту (Положення про розпо-

діл (використання) прибутку, Положення про порядок нарахування і

оплати дивідендів, Положення про фонди і резерви та ін.).

Завдання до самостійної роботи студентів

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Дайте відповіді на поставлені питання:

1. Розкрийте зміст поняття джерел права в АПК.

2. Які критерії існують для їх класифікації?

3. Яке значення має Конституція України для правового регулю-

вання відносин у агропромисловому комплексі?

4. Назвіть статті Конституції України які визначають основи

правового регулювання правових відносин в АПК.

5. Охарактеризуйте міжнародні договори як джерело права у аг-

ропромисловому комплексі України.

6. Яке значення мають підзаконні нормативно-правові акти в си-

стемі джерел права агропромислового комплексу?

7. Назвіть основні закони України, які є джерелами аграрного

56

права.

Завдання 2. Побудуйте структурно-логічну схему на тему

«Джерела галузей права в агропромисловому комплексі».

Завдання 3. Продовжте роботу над складанням словника осно-

вних понять законодавства та права в агропромисловому комплексі.

Поняття Визначення

Джерела права в АПК

Аграрно-правовий звичай

Правовий прецедент

Нормативно-правовий акт

Міжнародний договір України

Завдання 4. Розв’яжіть тестові завдання:

1. Джерелом аграрного права є:

а) правовий звичай;

б) Верховна Рада України;

в) правовий прецедент;

г) нормативно-правовий акт;

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?