Регулювання відносин в апк на основі кодексів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 151Следующая ⇒

Важливе місце серед джерел права в агропромисловому компле-

ксі належить кодифікованим нормативно-правовим актам.

Кодекс (лат. codex — книга) — кодифікований нормативно-

правовий акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної

сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини,

розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї

чи іншої галузі права.

Одним із головних джерел права в агропромисловому комплексі

є Земельний кодекс України. Він регулює такі інститути: форми влас-

ності на землю; користування землею; порядок передачі земель у вла-

сність та користування; окремі права і обов'язки власників землі та

землекористувачів; використання земель; вирішення земельних спорів

тощо. Даним кодексом передбачено право власності на землю грома-

дян і юридичних осіб у межах населених пунктів для підприємницької

47

діяльності. Визначено, що громадяни й юридичні особи, крім прав

власності на землю, набувають інших прав на земельні ділянки, у тому

числі права оренди, права забудови, сервітуту, права переважного

придбання тощо.

Принципово важливими положеннями кодексу є:

- створення умов для еволюційного розвитку аграрного землево-

лодіння й землекористування від підсобного, натурального до велико-

го, високотоварного шляхом зняття верхніх (граничних) меж земель-

них ділянок;

- зняття обмежень щодо придбання у власність земельних діля-

нок громадянами та юридичними особами;

- суттєве розширення умов використання сільськогосподарських

земель несільськогосподарськими підприємствами;

- обов'язковість використання земель сільськогосподарського

призначення безпосередньо власником або орендарем.

Важливу роль у сфері правового регулювання агропромислових

відносин належить Цивільному кодексу України. Регулюючи особис-

ті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) відповідних

учасників, він встановлює загальні положення щодо фізичних осіб, в

тому числі тих, що мають статус суб'єктів аграрного господарювання,

щодо юридичних осіб та їх організаційно-правових форм, щодо угод

(правочинів) та інституту представництва, норми зобов'язального пра-

ва та щодо недоговірних зобов'язань.

Важливим нормативним актом у сфері аграрного господарюван-

ня, що має силу закону, є Господарський кодекс України. Саме цей

нормативний акт визначає основні засади господарювання в Україні,

містить загальні положення щодо господарських зобов'язань, відпові-

дальності за порушення у сфері господарювання, особливості право-

вого регулювання в окремих галузях господарювання тощо, тобто ре-

гулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та

здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання,

а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері

господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарювання —

фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх,

правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організа-

ційний механізм здійснення ними діяльності. Разом з тим, Господар-

ським кодексом України нормативна база щодо регулювання відносин

48

в агропромисловому комплексі не вичерпується.

Так, для аграрного права немає потреби дублювати загальну

процедуру створення і припинення сільськогосподарського підприєм-

ства, загальні положення про юридичну особу і підприємство, порядок

укладення і виконання господарських договорів і трудових договорів,

процес притягнення до юридичної відповідальності тощо. Всі ці по-

ложення вже містяться у Цивільному і Господарському кодексах

України.

Не менш важливе значення серед джерел аграрного права нале-

жить Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адмі-

ністративні правопорушення та іншим кодифікованим актам, які скла-

дають загальне законодавство.

Так, на підставі Господарського процесуального кодексу Украї-

ни вирішуються господарські спори між підприємствами, установами,

організаціями, іншими юридичними особами (в тому числі суб’єктами

аграрного господарювання). Митний кодекс України встановлює по-

рядок переміщення через митний кордон України товарів та інших

предметів, що поставляються за підприємницькими договорами, спла-

ти мита та митних зборів, а також процедуру митного контролю. По-

вітряний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс,

Кодекс України про надра також регулюють відносини в агропромис-

ловому комплексі.

Закони України в АПК

На наступному місці за юридичною силою перебувають закони,

які повинні прийматися відповідно до норм Конституції України, до

міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою.

Закон — це нормативно-правовий акт найвищої юридичної си-

ли, який приймається Верховною Радою України і тому виражає деле-

говане волевиявлення всього або більшої частини населення країни, і

який врегульовує найважливіші суспільні відносини.

В аграрній сфері економіки внаслідок специфіки її існування

має місце багатопрофільна система господарювання, неодмінно пов'я-

зана з використанням землі, води та інших природних ресурсів, спеці-

альних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, капіталу й

людської праці. Це зумовлює існування різних підходів до організації

виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберіган-

ня, реалізації і споживання людьми, тваринами й іншими живими іс-

49

тотами. Все це вимагає інтеграції усіх галузей господарської діяльнос-

ті в аграрній сфері. В організаційному плані така інтеграція відбува-

ється шляхом створення єдиного агропромислового комплексу Украї-

ни. Організаційно-правове об'єднання діяльності сільського господар-

ства, виробництва сільськогосподарської продукції (рослинництва й

тваринництва), переробки сільськогосподарської продукції, її збері-

гання і реалізації є основою АПК і спрямоване на створення єдиного

механізму функціонування аграрної сфери

Джерелами галузей права в АПК є норми загального характеру,

що містяться також у окремих спеціальних законах. Для прикладу, до

таких законів належать закони України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обме-

жень» та інші, які створюють загальну правову основу створення, дія-

льності і припинення сільськогосподарського підприємства. Аграрні

закони охоплюють своїм впливом виключно аграрні відносини, виок-

ремлюючи при цьому специфіку їх правового регулювання.

Джерелами аграрного права є уніфіковані закони, які спрямовані

на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин з метою по-

будови цілісної органічної системи внутрішньокомплексних галузевих

нормативно-правових актів, наділених єдиним правовим змістом.

Уніфіковані акти аграрного законодавства є джерелом аграрного пра-

ва і формою відтворення їх норм, підґрунтям яких є інтеграція регу-

лювання аграрних відносин.

Виходячи з цих позицій, аграрні закони групують за предметом

регулювання окремих груп аграрних відносин, забезпечуючи при

цьому їх загальну єдність і єдину спрямованість на забезпечення інте-

грованої діяльності всіх елементів комплексу.

У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів Укра-

їни, що стосуються АПК:

1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудову

структури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товарови-

робників сільськогосподарської продукції. До цієї групи належать за-

кони, що стосуються організаційної перебудови в АПК: «Про колек-

тивне сільськогосподарське підприємство», «Про сільськогосподарсь-

ку кооперацію», «Про особисте селянське господарство», а також за-

кони України «Про споживчу кооперацію»;

50

2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель

сільськогосподарського призначення й земельну реформу;

3) уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво,

тваринництво і меліорацію земель: закони України «Про насіння і са-

дивний матеріал», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову про-

дукцію з них», «Про племінну справу в тваринництві», «Про ветери-

нарну медицину».

Ефективність аграрного законодавства забезпечується поєднан-

ням уніфікації і диференціації в процесі його розвитку.

Диференційовані акти аграрного законодавства — це норматив-

но-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у ста-

тусі суб'єктів аграрного підприємництва.

Диференційованими можна вважати такі закони: «Про зерно та

ринок зерна в Україні»; «Про насіння й садивний матеріал»; «Про ри-

бу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», Закон Укра-

їни «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» та інші.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология