Види політичної стабільності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 44Следующая ⇒

Політична стабільність - складова частина загального поняття стабільності держави. Синоніми «стабільності» - «постійність», «незмінність», «стійкість». «Політична стабільність розглядається, як психологічна спроможність населення зберегти спокійну поведінку, незважаючи на зовнішні чи внутрішні несприятливі умови. Політична нестабільність розвивається тільки в тих випадках, коли маса людей психологічно підготовлена ​​агресивно реагувати на будь-які суспільно-економічні події»

Абсолютна (повна) стабільність політичних систем, як уже зазначалось, є абстракцією, оскільки не має під собою реальних механізмів втілення. Така стабільність можлива у абсолютно замкнутій системі, яка не взаємодіє з середовищем. Стабільність плюралістичних демократичних режимів, заснована на саморегулюючій політичній системі, визнанні опозиції, грі різних політичних сил може бути визначена як динамічна, консолідаційна. Стабільність командно-адміністративних систем, що забезпечується репресивними методами,

спрямованими на усунення будь-якої існуючої чи потенційної опозиції, утвердження монізму в усіх сферах життя є статичною та стагнаційною.

Статична стабільність характеризується створенням і збереженням непорушності, постійності соціально-економічних і політичних структур, зв’язків, відношень. Вона ґрунтується на уявленнях, необхідностізбереження консервативних традицій, домінуючої ідеології, створення адекватних стереотипів політичної

свідомості і поведінки. Однак життєздатність політичної системи подібного рівня стабільності, є обмеженою,через закритість і відсутність зворотного зв’язку між політичною системою та суспільством, елітою тасуспільством. Оскільки демократичне суспільство є відкритою системою, то воно здатне порівняно безболісно пристосовуватися до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі свого існування. Така стабільність єдинамічною, виступає умовою самовідтвореннядемократичних режимів. Її можна вважати “живою”,

конструктивною.

Важливу роль у забезпеченні стабільності відіграє забезпечення політичної спадкоємності. В широкому розумінні йдеться про спосіб зміни уряду іншим. В. Кольверт зазначає, що в вужчому розумінні спадкоємність співвідноситься з таким законодавчо встановленим процесом передання влади, який дає змогу уникнути

кризових ситуацій, насилля, що виникають у подібних випадках, і тримати цей процес під контролем.

З позиції структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон) така стабільність є основою стабілізації суспільної системи. Вона відповідає вимозі постійного функціонування системи. Але, по суті, йдеться про виправдання і раціоналізацію існуючого порядку. Поза тим розвиток політичного життя, його адекватність

політичним інтересам вимагає якісних змін як умови рівноваги.

Стагнаційний тип політичної стабільності (франц. stagnatio, від лат. Stagnum – стояча вода) –характеризується застоєм, закостенінням інституційних форм, згортанням змін, розпадом структур політичного життя, що призводять до припинення політичного розвитку, аж до краху політичної системи суспільства чи

політичного регресу загалом [7, с. 632–633]. Політична стагнація в суспільстві настає тоді, коли стабілізаційні механізми якісних політичних трансформацій перестають діяти. Політична стагнаця розпочинається, на перший погляд, як неполітичний. Відразу помітити його дуже важко. Відбуваючись повільно і тривало, він діє

надзвичайно руйнівно. Головними особливостями політичного життя, що перебуває на стадії політичної стагнації, є пасивність, а згодом звуження сфери діяльності всіх елементів політичної системи; стандартизація політичного життя, розвиток суспільства за розробленим політичним сценарієм, несвоєчасне розв’язання

політичних конфліктів з одночасним прагненням до стабільності.

Види та напрями політики.

Політика - це діяльність груп, партії, індивідів, держави, пов'язана з реалізацією загальнозначущих інтересів за допомогою політичної влади.

Отже, політика - багатоманітний світ відносин, діяльності, поведінки, поглядів і комунікаційних зв'язків між людьми з приводу влади і управління суспільством.

Розрізняють політику внутрішню і зовнішню. Внутрішня політика охоплює основні напрямки діяльності держави, її структур і органів державної влади з регулювання взаємодії людей усередині країни. Залежно від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, внутрішню політику можна класифікувати на:

· економічну політику;,національну політику;соціальну політику;

· демографічну політику;культурну політику;аграрну політику;

· науково-технічну політику; екологічну політику;військову політику, або оборонну політику;антропологічну політику.

Національна політика являє собою науково обґрунтовану система заходів, спрямованих на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин^[5].

Зовнішня політика — діяльність держави на міжнародній арені, що регулює її стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями, іншими громадськими об'єднаннями, міжнародними організаціями. Зовнішньополітичний курс будь-якої держави визначається, головним чином, характером її внутрішньої політики, і в водночас істотно впливає на внутрішню політику. Зрештою і внутрішня, і зовнішня політика вирішують одну задачу — збереження і зміцнення існуючої в державі системи суспільних відносин.

За пріоритетами політика поділяється на нейтральну, відкритих дверей, національного примирення, компромісів; за змістом і характером — на прогресивну і реакційну, на науково обгрунтовану і волюнтаристичну тощо.

Під політичним курсом звичайно розуміють напрям державної політики на досягнення глобальних політичних цілей. Політичний курс відображає мету окремого державного політика або суспільства в цілому, спільноти, які реалізують свою владу, досягнення політичних цілей, шляхом їх сприйняття і визнання міжнародною спільнотою.

Елементами політичного курсу є державний устрій, політична тактика й економічна політика.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров