Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 19Следующая ⇒

Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота і орфографічним та орфоепічним словниками)

Мета:знати правописні правила української мови;вміти використовувати правила орфографії сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні.

Тип заняття: практичне

Питання до заняття

1. Орфоепічні норми української літературної мови.

2. Правопис прізвищ, імен та по батькові з українській мові.

3. Правопис складних іменників та прикметників. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

4. Правопис прислівників.

Література:

1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. - 400 с.

2.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001. -384 с.

3.Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.-К., 2005

4.Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови - стереотип, вид. - Кл Наукова думка, 2003.-240 с.

5.Паламар Л., Кацавець Г. Мова ділових паперів.-К., 2000

Питання 1

Вимова звукосполучень

1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як [с':а], [ц':а]: [зв'ітуйес \а], [у'чиец':а], [лиестуйец':а] (орфографічне: звішуєшся, учиться, листується).

2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с а], [цс а]: не [ур'і'з'с'а], не [мороц'с'а] (орфографічне: не вріжся, не морочся).

3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд н(ий) [пройізний]. Таку вимову приголосних закріплює український правопис: злісний, тижневий, якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існадц'ат], [ш'іс:от], [ш'ізде"с'а'т]. Така ж невідповідність спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: президентський [пре"зиеде'нс'кий], агентський [агенс кий}. Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.

Вимова слів іншомовного походження

 Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями: 1. Голосні [і] та [й] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [й], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [й], а не [і]: тираж, режим, шифр. Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [й] вимова [і] є орфоепічною помилкою. 2. В іншомовних словах ненаголошемий [о] ниюлн не переходить в [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]). 3. Ненаголошені [ё], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [й], [є]; [те'нде'нц'ійа]

Вимова голосних

[а]

Вимовляється як неогублений голосний заднього ряду низького піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɑ].

[о]

В наголошеній позиції вимовляється як огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɔ].

Ненаголошений звук [о] перед складом з [у́], [і́] в основі слова наближається до [у]: [коужу́х], [поудру́ж’:а]. При дуже швидкій вимові ненаголошений [о] може вимовлятися як [у°], наприклад: [гу°лу́бка], [з°узу́л'а]. Проте перед складом з наголошеним [у], [і], що належать до закінчення, ненаголошений [о] якісно не змінюється, тобто вимовляється як у звичайній ненаголошеній позиції.

Порушенням норми української орфоепії є вимова замість [о] звуку [а], що є характерним для російської мови.

[у]

Вимовляється як [огублений голосний заднього ряду високого піднесення], у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [u].

 [е]

У наголошеній позиції вимовляється як неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɛ].

У ненаголошеній позиції вимовляється здебільшого із наближенням до [и], але ступінь наближеності у залежності від позиції буде різним. Ненаголошений [е] вимовляється:

з найбільшим ступенем наближеності до [и] перед складом з наголошеними [і́], [у́], [и́]: [ниес'і́мо] (несімо)

як [и] перед складом з наголошеним [и́] при швидкому темпі мовлення: [види́], [вили́киǐ]

як [еи] (з середнім ступенем наближеності) перед складом з іншою голосною, а перед складом з наголошеним [е́] із найменшим ступенем наближеності: [чеика́ти], [меине́].

як [иі] перед складом з наголошеним [і́]: [пиіч’і́т']

як [еі] між м'якими приголосними [окра́йеіц']. У цій позиції також допускається вимова [іе] або [іи]: [за́йіиц']

Виразно (як [е]) вимовляється у наголошеній позиції, а також в ненаголошених закінченнях називного відмінка іменника, прикметника, порядкового числівника, займенника, дієприкметника середнього роду, а також в особових закінченнях дієслів: [поле], [тепле], [наше], [писане], [кличе], [пише].

Вимова приголосних

1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [тридцат']. Примітка.3 усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко], [во'хкий], [д'охт'у] (орфографічне: легко, вогкий, дьогтю). 2. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [с тобо'йу], [спи'сати]. 3. Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розписка] і {расписка], {розказати} і Іросказа'ти]. 4. Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці слова та складу вимовляються твердо: [знов], [велич], [сім], [л'убо'вйу], [обчисле*н':а]. Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл], [ш'іс'т], [к' іно']. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [збіж':а], [р'іч':у]. 5. Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: \дз\вінок\ прису[дж]увати, відря[дж]ення, нагоро[дж]ення. Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[д][з]ивати, пі[д][з]вітний, пере[д][з]'їздівський, пі[д][ж]ену. 6. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [н] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутне], [нат ак], [сіл]. 7. Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт, ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати) та ін.

Питання 2

Імена

 1. Коли виникає потреба в перекладі, то в російському тексті українські й білоруські імена передаються їх російськими відповідниками, і навпаки – російські й білоруські імена в українському тексті передаються їх українськими відповідниками.

У російській мові для передачі національної приналежності письменників, акторів інших народів дозволяється відступ від традиції (тобто зберігається білоруське чи українське написання імен: Павло Тичина, Пятрусь Бровка, Микола Бажан, Наталя Ужвий та ін).

2. Імена народів Сходу супроводжуються словами на позначення родинного стану, соціальних стосунків, поваги та ін. Ці слова можуть писатися з іменами разом, окремо і через дефіс.

а) Разом з власною назвою пишуться слова бай, бібі, заде, джан (Марабай, Подшобібі, Гусейнзаде, Алімджан);

б) через дефіс пишуться слова ага, ака, бек, паша, хан, мелік (Мустафа – ага, Хайдаркул – ака, Касум – бек, Осман – паша, Аюб – хан);

 В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка: Олеже, пане Савченко, Ірино Григорівно, Іване Віталійовичу. Правильність творення кличного відмінка можна перевірити, скориставшися орфографічним словником.

По батькові

При твореннi чоловiчих iмен по батьковi використовується суфiкс -ОВИЧ: Iванович, Сергiйович, Васильович.

При твореннi жiночих iмен по батьковi використовується суфiкс -IВН-: Iванiвна, Сергiївна, Василiвна.

Прізвища передаються на письмi за загальними нормами українського правопису, вiдповiдно до усталеної вимови. Наприклад: Литвиненко, Марченко, Солов’яненко, Юрчук.

% Увага! В українськiй мовi вiдмiняються прiзвища з суфіксом –КО та нульвим закінченням, якщо вони належать чоловікові: Шевченко, Шевченка, Шевченку; Канівець, Канівця, Канівцем тощо.

Записуючи росiйськi прiзвища українською мовою, слiд дотримуватися таких правил:

                - ЙО- а/на початку слова: Йотов, Йоржик;

рос. -Ё-            б/пiсля голосної: Майоров, Водойомов;

передається      в/пiсля твердих приголосних: Муравйов, Воробйов;

                -ЬО- пiсля м’яких приголосних: Дехтярьов, Лавреньов;

           -О- пiсля Ж,Ч,Ш,Щ,Ц у ненаголошенiй позицiї: Горбачов, Личов.             

                -Е-: пiсля приголосних: Александров, Леонов

рос. -Е-

передається -Є-:  а/на початку слова: Єлькiн, Євтушенко;

   б/пiсля м’якого знаку та апострофа: Васильєв, Аляб’єв;

   в/ у суфiксах -ЄВ, -ЄЄВ, якщо вони стоять не пiсля Ж,Ч,Ш,Щ,Ц: Голубєв, Фадєєв, Муромцев, Аракчеєв;

  г/там, де в спорiдненому словi завжди виступає I: Бєлiнський /бо бiлий/, Лєсков /бо лiс/;

рос. -И-          -I-       а/на початку слова: Iванов, Iсаєв;

передається         б/пiсля приголосних, крiм Ж,Ч,Ш,Щ,Ц: Нiкiтiн, Нiколаєв;

                  -Ї-   пiсля голосних, апострофа та м’якого знаку:Воїнов, Мар’їн, Iльїн;

                  -И- а/пiсля Ж,Ч,Ш,Щ,Ц: Щипачов, Живков;

б/ там, де у спорiдненому словi виступає -И-:Писарєв /бо писар/, Тихомиров /бо тихий i мир/;

                         в/ у префiксах ПРИ-: Приходько, Приймаков;

                         г/у суфiксах -ИЧ, -ИК: Зiнкевич, Малик.

Практичні завдання для самоперевірки

Від поданих словосполучень утворити кличну форму:

• Олег Андрійович, пан Іваненко, Оксана Володимирівна, пані Дорошенко, Сергій, Інна.

       Зразок: Олеже Андрійовичу, Оксано Володимирівно, пані Дорошенко.

• Світлана Володимирівна, Валерій Вікторович, пан Березюк, пані Шевчук, Марія, Петро.

• Наталія Володимирівна, Олександр Іванович, пан Ющенко, пані Зелінська, Віталій, Ірина.

Перекласти подані прізвища українською мовою:

• Безхутрый Юрий Николаевич, Александрова Юлия Николаевны, Варич Оксана Петровна, Афанасьев Николай Александрович, Лосев Алексей Федорович.

• Васильева Ирина Григорьевна, Ковалёв Роман Викторович, Вересаев Николай Ильич, Репин Илья Ефимович, Сенкевич Ольга Юрьевна.

• Королёв Андрей Викторович, Бердяев Алексей Иванович, Александровская Татьяна Вячеславовона, Тургенев Иван Сергеевич, Карел Чапек.

Питання 3    

Складнi слова можуть писатися разом  та через дефiс.

Разом пишемо:

       а) коли слово утворене вiд словосполучення, в якому одне слово залежить вiд iншого:

            варити /що?/сталь - сталевар

            будувати /що?/машини - машинобудiвний

            снiг /який?/бiлий - бiлоснiжний

            любити /що?/волю - волелюбний;

      б) складноскороченi слова: колгосп, держбанк, мiськком;              

      в) складноскороченi слова з першими частинами АВIА-, АВТО-, АГРО-, ГАЗО-, ГIДРО-, ЕЛЕКТРО-, КОСМО-, МОНО-, НЕО-, РАДIО-, СУПЕР-, ТЕЛЕ-, ТУРБО-, ФОТО- та iншi: електромеханiчний, авторемонтний, турбогенератор, неокласики;

       в) складнi слова, першою частиною яких є кiлькiснi числiвники: дев’ятиповерхівка, семирiчний, сторіччя;

       г) частина ПIВ-, НАПІВ-, ПОЛУ- з словами, якi не є власною назвою: пiваркуша, пiв’яблука, напівсон, полумисок.

Через дефіс пишемо:

а) якщо словосполучення утворене вiд словосполучення, в якому слова є рiвноправними: масово-полiтичний, трамвайно-тролейбусний, прем'єр-міністр, експерт-бухгалтер,

б) вiдтiнки кольорiв: жовто-блакитний, синьо-зелений, АЛЕ: жовтогарячий;

в) частина ПIВ- з словами, якi є власними назвами: пiв-Харкова, пiв-Європи;

г) словосполучення, утворенi повторенням однакових або близьких за значенням слiв: ледве-ледве, тишком-нишком, з дiда-прадiда, великий-превеликий.

Практичні завдання для самоперевірки

Запишіть слова, знявши риску, поясніть написання слів.

• Машино/будівний, електро/зварювання, жовто/блакитний, гучно/мовець, дизель/електрохід, п'ятдесяти/річчя, зірви/голова, генерал/майор, електро/двигун, місяце/хід, магазин/салон, кіно/репортаж, телефон/автомат, експерт/бухгалтер, блок/система, життє/радісний.

Зразок: машинобудівний – разом пишемо слова, частини яких є взаємозв’язаними; електрозварювання – разом пишемо слова, першою частиною яких є частка електро-; жовто-блакитний – через дефіс пишемо відтінки кольорів.

• Паровозо/будівний, гостро/дефіцитний, науково/технічний, садово/городній, військово/зобов'язаний, вісімнадцяти/градусний, лісо/захисний, всесвітньо/відомий, народно/пісенний, лінгво/стилістичний, політико/економічний, приватно/власницький, східно/український, дерево/обробний, м'ясо/молочний, молочно/консервний, електронно/обчислювальний,

•Фінансово/промисловий, теоретико/пізнавальний, нутрішньо/артеріальний, вокально/інструментальний, спортивно/оздоровчий, жовто/гарячий, темно/шоколадний, важко/доступний, високо/авторитетний, культурно/освітній, українсько/американський, індо/європейський, червоно/гарячий,  вельми/шановний, високо/авторитетний, три/кутний,

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии