Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Содержание книги
- Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
- Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
- Призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
- І. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
- Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
- Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю
- Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
- IvHnia перша, оагальні положення, Розділ
- Цей договір не є установчим документом товариства.
- І. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
- Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
- Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим кодексом та іншим законом.
- Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.
- Участь держави, автономної республіки
- Стаття 175. Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад
- Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовуєть для здійснення підприємницької діяльності.
- Книга перша. Загальні положення. Розділ ill
- Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
- Іунига перша, загальні положення. Розділ IV
- Інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
- Стаття 215. Недійсність правочину
- У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
- Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- Сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
- Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
- Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
- Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
- Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
- Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
- Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
- Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
- Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
- Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
- У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
- Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
- Перелік особистих немайнових прав, які встановлені конституцією України, цим кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
- Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
- Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
- Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.
- Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
- Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.
- У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти восьми тижнів.
- Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.
- Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
- Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
- Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.
- Фізична особа має право на особисту недоторканність.
- Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
.... Вчинення сторонами удаваного правочину спричиняє наслідки у вигляді визнання його недійсним. Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети — приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили. Але як зазначено в п. 14 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у тому разі коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочину, який вони мали на увазі.
322
323
лнига перша, кагальні положення. Розділ IV
Стаття 236
   Стаття 236. Момент недійсності правочину
і. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
1. Обидва види недійсних правочинів (оспорювані і нікчемні) згідно з
коментованою статтею вважаються недійсними з моменту їх вчинення.
Моментом вчинення дво- та багатосторонніх правочинів за загальним правилом слід вважати момент, визначений ч. 1 ст. 638 ЦК, тобто досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Законодавством можуть бути передбачені й інші моменти набуття чинності договорів (наприклад, частини 2, 3 ст. 640 ЦК). Так, реальні договори, навіть незважаючи на те, що сторони домовилися про всі істотні умови, не можуть вважатись укладеними, оскільки для їх укладення потрібне також передання майна або вчинення іншої дії. Виходячи з цього, реальні договори, які не набули чинності, вважаються неукладеними, а тому не можуть бути визнані недійсними. Аналогічна ситуація складається з договорами, щодо яких сторони не досяг-ли всіх істотних умов (ст. 638 ЦК). Такі договори також не можуть бути визнані недійсними. Так, наприклад, в п. 7 Оглядового листа ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами» від 12 квітня 2001 р. № 01-8/442 зазначається, що відсутність у договорі оренди усіх істотних умов є підставою для визнання такого договору не-укладеним та припинення провадження у справі про визнання його недійсним.
Оскільки згідно з ч. 5 ст. 202 ЦК до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину, вказані вище положення щодо набуття чинності договорами є справедливими і для односторонніх правочинів.
2. Коментована стаття встановлює тільки один момент, з якого правочини
вважаються недійсними, — момент їх вчинення.
Момент набуття чинності договором слід відрізняти від строку виконання зобов'язань. Строк виконання зобов'язань встановлюється сторонами. Момент набуття договором чинності встановлюється законодавством і не може бути змінений сторонами. Не вважається виключенням із цього правила й обумовлення сторонами строку набуття договором сили через деякий час після його підписання, оскільки такі договори є вже укладеними і обов'язковими для сторін внаслідок досягнення ними істотних умов і будь-яка сторона не може в односторонньому порядку відмовитися від їх виконання. Ці договори також визнаються недійсними з моменту їх вчинення, але наслідки визнання недійсними таких договорів передбачені в ч. 2 ст. 236 ЦК — припинення можливості настання прав і обов'язків за таким договором. Це є справедливим також і для договорів, в яких обумовлено настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (ч. 1 ст. 212 ЦК).
Враховуючи те, що ЦК визначив тільки один момент правочину — момент його вчинення, виникає проблема з договорами найму, а також деякими вида-
ми договорів про надання послуг, зокрема юридичних, аудиторських та ш. Справа в тому що у випадку, коли виконавці за такими договорами надають послуги чи наймодавець майно, то застосувати реституцію до таких договорів при їх визнанні недійсними неможливо. Порядок визнання недійсними таких договорів визначався ч. 2 ст. 59 ЦК 1963 p., яка передбачала, що якщо з само-го змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. За чинним ЦК такі договори можуть бути визнані недійсними з моменту їх вчинення, що при практичному застосуванні цієї норми викличе зазначені вище проблеми.
324
 Глава 17 ПРЕДСТАВНИЦТВО
Стаття 237. Поняття та підстави представництва
1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (пред ставник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сто рони, яку вона представляє.
|
