Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Содержание книги
- Книга перша загальні положення
- Справедливість, добросовісність та розумність.
- Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
- У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
- Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
- Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
- Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
- Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом
- Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
- Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
- Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
- Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
- У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
- Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття і 184 цього Кодексу).
- Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
- При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.
- Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності.
- При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
- Поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
- Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.
- Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються кабінетом міністрів України.
- Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
- Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
- Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.
- Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.
- Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
- Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
- У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
- Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
- Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
- Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
- Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
- Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.
- З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
- Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
- Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.
- За рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
- У першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
- Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
- Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
- Призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
- І. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
- Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
- Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю
- Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
1. У систему джерел цивільного права вводяться звичаї, у тому числі звичаї ділового обороту, які застосовуються в сфері підприємницької діяльності. Сфера підприємницької діяльності не пов'язується з якою-небудь сферою економічного життя суспільства або територією. Звичаї можуть бути галузевими, міжгалузевими, міжнародними, загальнонаціональними, регіональними, локальними та ін. Важливо, що за своїм призначенням і природою вони належать до групи джерел цивільного права, застосовуваних у сфері цивільно-підприємницького обороту. Звичай — це джерело зобов'язального, а не речового права.
В абзаці 2 ч. 1 коментованої статті наведено поняття звичаю як правила поведінки, тобто правової норми, не передбаченої цивільним законодавством. При вичленовуванні правил поведінки, що належать до звичаїв, посилання лише на відсутність законодавства, як про це говориться в нормі, недостатнє. Звичаєм ділового обороту може вважатися правило поведінки, не передбачене також іншими офіційними актами, прийнятими державою в сфері її нормо-творчої діяльності (указами Президента України, постановами KM України, відомчими нормативними актами).
Правило поведінки, яке розглядається як звичай, повинне бути стійким у відповідній сфері діяльності. Крім того, як здається, зазначене правило повинне бути і загальновизнаним. Тобто варто говорити про сформоване і широко застосовуване правило поведінки в якій-небудь області діяльності.
За формою вираження воно може бути усним чи письмовим, зафіксованим у якому-небудь документі. Звичаями ділового обороту є «Міжнародні правила тлумачення торгових термінів» («Інкотермс»), видавані Міжнародною торговельною палатою, збірники звичаїв торгових портів тощо.
2. Звичаї, як зазначено в ч. 2 коментованої статті, мають підлегле становище не лише щодо законодавства (інших нормативних актів, прийнятих державою), але і щодо договору. Сторони вправі включати в договір умови, що суперечать звичаям ділового обороту. Так само вони можуть трансформувати звичаї ділового обороту в умови договору, і в цьому випадку звичаї втрачають силу джерел цивільного права.
Звичаї торгового обороту можуть застосовуватись як норми, що визначають умови зобов'язальних правовідносин (див. статті 526, 529, 531,532 ЦК), так і використовуватися при тлумаченні умов договору (ст. 213 ЦК).
Стаття 8. Аналогія
і. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
1. Для застосування положень цієї статті потрібно дотримання двох необхідних умов. По-перше, відносини, про які йдеться в статті, мають перебувати в межах правового простору, що регулюється цивільним законодавством. По-друге, ці відносини не врегульовані конкретними правовими нормами, що містяться в законах, інших нормативних актах чи звичаях ділового обороту. Іншими словами, щодо цих відносин є прогалина у джерелах цивільного права. Посилання в ч. 1 цієї статті на договір здається неправомірним, оскільки угода сторін, тобто договір як такий, не належить до числа джерел цивільного права. Більше того, саме договір найчастіше є об'єктом застосування аналогії закону і права. Аналогія закону має пріоритет перед аналогією права.
2. Під аналогією закону розуміється застосування до певних відносин закону, що регулює такі відносини. Застосовуватися повинен лише закон, а не будь-який інший нормативний акт, у тому числі указ Президента України або постанова KM України. До числа таких належать, наприклад, відносини, що виникають з врегульованого законом однотипного договору (договору підрядного типу; пов'язаного з користуванням майном та ін.).
3. Під аналогією права розуміється застосування до певних відносин загальних засад і змісту цивільного законодавства з урахуванням вимог справедливості, добросовісності і розумності, якими мають керуватися суб'єкти цих відносин. Аналогія права застосовується при неможливості використання аналогії закону.
Загальні основи і значеннєве призначення цивільного законодавства закріплені в статтях 1 і З ЦК. Крім того, при застосуванні аналогії права правоохоронні органи мають користуватися й іншими загальними положеннями, що містяться в ЦК.
Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України
до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин
1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
|
