Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Справедливість, добросовісність та розумність.
Содержание книги
- Книга перша загальні положення
- Справедливість, добросовісність та розумність.
- Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
- У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
- Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
- Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
- Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
- Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом
- Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
- Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
- Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
- Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
- У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
- Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття і 184 цього Кодексу).
- Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
- При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.
- Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності.
- При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
- Поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
- Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.
- Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються кабінетом міністрів України.
- Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
- Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
- Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.
- Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.
- Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
- Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
- У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
- Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
- Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
- Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
- Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
- Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.
- З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
- Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
- Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.
- За рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
- У першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
- Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
- Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
- Призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
- І. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
- Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
- Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю
- Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
1. У статті закріплюються основні засади (принципи) цивільного законодавства, що ґрунтуються на положеннях Конституції України і виражають як сутність цивільно-правових відносин, так і особливості цивільного законодавства України в умовах переходу до ринку.
До таких основних принципів належать: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини, в цілому, відображає положення ст. 32 Конституції України і дістає
подальший свій розвиток у главах 20-22 ЦК, присвячених особистим немай-новим правам фізичної особи.
У змісті принципу неприпустимості свавільного втручання кого-небудь у сферу особистого життя людини ключовим є поняття особистої справи як діяльності фізичної особи (як приватної особи), заснованої на приватному інтересі в сфері застосування приватного, а не публічного права. Це може бути і підприємницька діяльність, і приватне життя громадянина, і взагалі все те, що перебуває за межами державної, політичної або іншої публічної діяльності, що переслідує суспільні інтереси. Особисте життя повинне бути захищене законом від свавільного втручання в нього з боку будь-якої особи і держави. Зрозуміло, ступінь закритості передбачається різний залежно від характеру приватної справи. Один ступінь захисту буде, наприклад, застосовуватися при збереженні недоторканності приватного життя, інший — при зайнятті, наприклад, роздрібною торгівлею на вулиці міста.
Принцип неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є також конституційним. Він закріплюється в ст. 41 Конституції України. Його сутність — забезпечення власнику можливості спокійно здійснювати всі наявні в нього правомочності щодо належного йому майна з одночасним усуненням всіх інших осіб від неправомірного доступу до майна і якого-небудь втручання в його діяльність як власника, крім випадків, прямо передбачених у законі, наприклад при реквізиції (ст. 353 ЦК) і конфіскації (ст. 354 ЦК).
Поняття свободи договору, що міститься у коментованій статті, може бути розкрите як право фізичних і юридичних осіб вільно встановлювати свої права й обов'язки на основі договору і у визначенні будь-яких умов договору, які не суперечать законодавству. Додаткова характеристика свободи договору наведена в ст. 627 ЦК, яка встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З поняттям свободи договору пов'язане і поняття диспозитивних норм, широко застосовуваних у цивільному законодавстві. На відміну від усіх інших основних засад (принципів), що належать до всього цивільного законодавства, принцип свободи договору, яким би важливим він не був, має більш локальне значення і застосовується лише в договірному праві.
Принцип свободи підприємницької діяльності відображає положення ст. 42 Конституції України.
Принцип судового захисту порушеного цивільного права й інтересу відображають і розвивають положення статей 55, 124 Конституції України про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Щодо принципів справедливості, добросовісності і розумності, то «справедливість» — це відповідність поведінки суб'єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; «добросовісність» означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці; «розумність» — усвідомлення правомірності своєї поведінки.
2. Жодна із зазначених засад (принципів) цивільного законодавства не має абсолютного характеру. Усі вони підлеглі якимось виняткам юридичного, а здебільшого фактичного порядку. Головна цінність цих засад (принципів) полягає в тому, що у своїй сукупності вони формують цивільне законодавство як цілісне системне утворення демократичного типу, здатне найбільш ефективним способом регулювати майнові і немайнові відносини у суспільстві. Втім, у ряді випадків основні засади цивільного законодавства можуть бути безпосереднім джерелом при визначенні прав і обов'язків сторін у конкретних правовідносинах, наприклад при використанні аналогії права (ч. 2 ст. 8 ЦК).
Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
|