Конституційне право як галузь права

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 78Следующая ⇒

Конституційне право – провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування^[11].

Предмет конституційного права охоплює декілька видів суспільних суспільних відносин, зокрема:

· відносини політичного характеру, які становлять основоположні засади народовладдя, суверенітету народу;

· відносини, які опосередковують розбудову держави як організації влади народу і для народу;

· відносини, які пов’язані з організацією і функціонуванням органів державної влади та місцевого самоврядування;

· найважливіші відносини, що складаються в економічній сфері суспільства (основи права власності, забезпечення соціальних потреб членів суспільства та ін.);

· відносини, які визначають характер взаємозв’язків між людиною, громадянином і державою та відображаються в основах правового статусу цих суб’єктів;

· відносини, які визначають державно-територіальну організацію країни^[12].

Метод конституційно-правого регулювання – це сукупність прийомів, способів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права.

Конституційно-правові норми – це встановлені або санкціоновані державою загальнообов’язкові правила поведінки, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права.

Від норм інших галузей права конституційно-правові норми відрізняються: а) своїм змістом, сферою суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані; б) джерелами, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу; в) установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів; г) особливостями внутрішньої структури.

Конституційно-правові норми досить різнорідні і мають свої специфічні риси. За змістом, тобто колом суспільних відносин, що ними регулюються, одні норми пов’язані зі сферою суспільних відносин, в яких встановлюються засади конституційного ладу, другі – із закріпленням основ правового статусу людини і громадянина, треті – територіальним устроєм, четверті – із системою органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, п’яті – із закріпленням виборчої системи, референдуму тощо.

За терміном дії конституційно-правові норми поділяються на постійні, тимчасові та виключні. Більшість норм конституційного права України – постійні.

За територією дії розрізняють конституційно-правові норми, які діють на території: всієї України; Автономної Республіки Крим; окремих адміністративно-територіальних одиниць.

За характером приписів, які містяться в конституційно-правових нормах, останні поділяються на уповноважуючі, зобов’язуючі і забороняючі.

За характером втілених приписів норми конституційного права поділяються на імперативні і диспозитивні.

За функціональною спрямованістю норми конституційного права України поділяють на регулятивні і охоронні. Більшість з них є регулятивними. Охоронні конституційно-правові норми являють собою заборону.

Конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв’язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

· народ України; громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

· Українська держава;

· органи державної влади;

· народні депутати, посадові і службові особи;

· політичні партії і громадські організації;

· територіальні громади, органи місцевого самоврядування; адміністративно-територіальні одиниці;

· державні та інші підприємства, установи, організації, навчальні заклади тощо^[13].

Об’єктами конституційно-правових відносин є: суверенітет народу; державний і національний суверенітет; територія; конституційний лад та його захист; людина, її права і свободи, обов’язки; влада; волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів і органів місцевого самоврядування; розподіл компетенції між владними структурами, між центром і регіонами; власність; питання громадянства; формування і діяльність політичних партій, громадських об’єднань, масових політичних рухів, інших суб’єктів політичного процесу тощо.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии