Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 46 из 78Следующая ⇒

Органи виконавчої влади є ключовими суб’єктами адміністративного права, оскільки їм належить провідне місце і роль у виникненні й функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.

Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган» (або «орган державної влади»). В цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів.

Орган державної виконавчої влади – це носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має юридичний (нормативно зафіксований) статус органу державної виконавчої влади.

Якісні ознаки органів виконавчої влади:

- насамперед, це різновид державних органів, найбільш значна частина державного апарату, які в сукупності утворюють його управлінський апарат;

- вони створюються у встановленому законом порядку спеціально для здійснення управлінських функцій – функцій виконавчої влади; тобто вони органічно пов’язані з функціонуванням виконавчої влади, втілюють у собі її завдання та функції й призначені забезпечувати практичну реалізацію цієї влади;

- цільовим призначенням цих органів є практична реалізація державної політики в певній галузі чи сфері суспільного життя, здійснення виконавчо-розпорядчої (управлінської) діяльності шляхом безпосереднього і повсякденного керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом у державі;

- свою діяльність у межах наданої компетенції вони здійснюють офіційно, від імені держави;

- кожний орган виконавчої влади наділений державно-владними повноваженнями, має певний обсяг прав та обов’язків у сфері державного управління, тобто володіє відповідною адміністративною правосуб’єктністю;

- для здійснення своїх завдань і функцій ці органи також наділені правом широкого застосування заходів державного, зокрема, адміністративного примусу та мають спеціальний апарат примусу;

- орган виконавчої влади – це відповідним чином оформлена державна субстанція, частка державного апарату, що має свою внутрішню структуру та штат: певний колектив державних службовців; свою назву та символи: печатку, штамп тощо;

- органам виконавчої влади властива організаційно-структурна відокремленість та оперативна самостійність дій в певних територіальних межах чи галузях;

- кожен орган виконавчої влади є суб’єктом державної власності, утримується, як правило, за рахунок державного бюджету;

- має статус юридичної особи, є самостійним учасником адміністративно-правових відносин.

Правовий статус органів виконавчої влади знаходить своє конкретне вираження в їх компетенції, тобто конкретно визначеному обсягу прав та обов’язків, якими вони наділяються для виконання покладених на них державою завдань та функцій у сфері державного управління.

Правове становище, завдання, функції, в цілому правовий статус органів виконавчої влади визначаються відповідно: Конституцією України, законами України, підзаконними актами.

Адміністративно-правовий статус органа виконавчої влади як статус колективного суб’єкта складається з наступних блоків:

- цільовий (включає норми про цілі, задачі, функції та принципи діяльності);

- організаційно-структурний (містить у собі правові розпорядження, що регламентують: порядок створення, реорганізації та ліквідації; структуру; лінійну та функціональну підпорядкованість);

- компетенційний як сукупність владних повноважень і підвідомчості (компетенція в області планування, контролю і т. д.).

Види органів виконавчої влади:

1) За масштабами діяльності органи виконавчої влади поділяються на вищі, центральні, місцеві і спеціальні:

- до вищих належать органи, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється на всю територію України (Уряд України – Кабінет Міністрів);

- до центральних органів виконавчої влади – належать ті, що керують відповідними галузями, або здійснюють функціональне (міжгалузеве) управління. Це міністерства, служби, агентства, інспекції, незалежні регулятори й органи зі спеціальним статусом^[36]. Згідно ст. 116 Конституції України робота центральних органів виконавчої влади спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України;

- до місцевих органів виконавчої влади належать державні адміністрації;

- до спеціальних органів виконавчої влади належать органи, які не віднесені законодавством ні до вищих, ні до центральних, ні до місцевих, проте наділені статусом органа виконавчої влади.

2) У залежності від обсягу і характеру компетенції виділяють:

- органи загальної компетенції, що здійснюють державне управління соціально-громадським комплексом на підвідомчій території у повному обсязі. Це Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації;

- органи галузевої компетенції – здійснюють управління окремими сферами галузями державного управління (наприклад, міністерства, департаменти);

- органи внутрішньогалузевої компетенції – керують у рамках галузей дорученими ділянками робіт (наприклад, територіальні органи міністерств);

- органи міжгалузевої (функціональної) компетенції – виконують загальні спеціалізовані функції для усіх або більшості галузей і сфер управління;

- органи змішаної компетенції, тобто органи, що мають ознаки як галузевої, так і міжгалузевої сфери діяльності (наприклад, Міністерство охорони здоров’я України керує підвідомчими установами та органами охорони здоров’я і здійснює міжгалузеве управління медичними службами Міністерства внутрішніх справ і Міністерства оборони).

3) За порядком утворення органи виконавчої влади поділяються на:

- конкретні органи, які утворюються внаслідок прямої дії конституційних норм. Це Кабінет Міністрів України й місцеві державні адміністрації;

- органи які утворюються Президентом України. Згідно п. 15 ст. 106 Конституції України Президент утворює, реорганізує і ліквідує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- утворені Кабінетом Міністрів України (урядові органи державного управління);

- утворені центральними відомчими органами (окремі територіальні підрозділи).

4) залежно від організаційно-правової форми органів виконавчої влади виділяють:

- уряди;

- міністерства;

- державні комітети;

- комітети;

- служби;

- агентства;

- головні управління;

- управління;

- інспекції;

- департаменти;

- адміністрації;

- відділи тощо.

5) Відповідно до становища управлінської ієрархії виділяють:

- вищестоящі органи;

- нижчестоящі органи.

6) За порядком вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на:

- єдиноначальні – органи, у яких право вирішення питань їхньої компетенції належить керівникам, що очолюють ці органи;

- колегіальні – організаційно і юридично об’єднані трупи осіб, яким належить пріоритет у прийнятті рішень з усіх питань компетенції цих органів. У колегіальних органах рішення приймаються більшістю їхніх членів в поєднанні з персональною відповідальністю за їх виконання, за керівництво дорученою ділянкою роботи.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры