Певний стиль процесу прийняття господарських рішень

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

В основі раціонального рішеннялежить не минулий емпірич­ний досвід, а об’єктивний аналіз умов, у яких підприємство діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому. Прийняття раціонального рішення здійснюється в кілька етапів. Вивчаються всі альтернативи та наслідки, котрі можуть виникнути в кожному можливому випад­ку. Для того щоб раціонально приймати рішення, ОПР повинна зважати на всі можливі цілі, всі альтернативні варіанти розв’язання проблеми, відносні «за» та «проти» кожної альтернативи та ранжирувати їх за ступенем важливості; завжди вибирати альтерна­тиву, що максимізує досягнення мети.

В основі рішень, заснованих на судженні (адаптаційні рішення) лежать знання й осмислений досвід минулого. Використовуючи їх та зважаючи на здоровий глузд, з екстра­поляцією на сьогоднішній день, обирається той варіант, що при­ніс найбільший успіх в аналогічній ситуації у минулому. Однак здоровий глузд у людей не завжди превалює, тому даний спосіб прийняття рішень не дуже надійний, хоча приваблює своєю швид­кістю й дешевизною.

У теорії управління виділяють три основні організаційні моделі (способи) прийн­яття рішень: класичну, поведінкову та ірраціональну (табл. 2.1).

На прак­тиці обґрунтування більшості господарських рішень здійснюється з використанням сполучення раціонального та інтуїтивного способів.

Усі стадії процесу прийняття рішень зазнають впливу різних факторів внутрішнього та зов­нішнього середовища підприємства. Основними є:

- значущість рішення;

- час для прийняття рішення;

- умови, в яких діє ОПР.

ТАКТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ, СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Інтуїтивне рішення – вибір, зроблений на основі відчуття того, що він є правильним

Інсайтне рішення – вибір, зроблений на основі чіткого усвідомлення розв’язання проблеми

Раціональне рішення – приймається на основі об’єктивного аналітичного процесу, із застосуванням економічних законів, наукових підходів

Рішення, засноване на судженні – вибір, зумовлений знаннями чи накопиченим досвідом

Ризиковане рішення – ОПР не боїться негативних наслідків у разі його прийняття та не потребує ретельного обґрунтування своїх гіпотез

Інертне рішення – результат обережного пошуку, є обмеженим оригінальністю та новаторством, оскільки за його прийняття контрольні та уточнюючі дії домінують над генеруванням ідей

Імпульсне рішення – недостатньо перевірене та надійне; в більшості випадків приймається необґрунтовано

Урівноважене рішення – достатньо перевірене та надійне, в більшості випадків приймається обґрунтовано та зважено

Обережне рішення – приймається за умови ґрунтовної оцінки, критичного підходу до справи та характеризується відсутністю новизни і оригінальності

ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Рисунок 2.4 – Характер рішень, що приймаються суб’єктами господарювання

Таблиця 2.1 – Основні моделі прийняття рішень

На прак­тиці обґрунтування більшості господарських рішень здійснюється з використанням сполучення раціонального та інтуїтивного способів.

Усі стадії процесу прийняття рішень зазнають впливу різних факторів внутрішнього та зов­нішнього середовища підприємства. Основними є:

- значущість рішення;

- час для прийняття рішення;

- умови, в яких діє ОПР.

Відносна значущість рішеннявизначається на основі таких критеріїв, як: кількість осіб, які зазнають впливу даного рішення; кількість витрачених коштів і ступінь впливу рішення на зміну прибутковості підприємства; час, що керівники витрачають на обґрунтування та реалізацію рішення.

Інший фактор, що впливає на процес прийняття рішення та його якість, – це кількість часу,який відведено керівнику для прийняття рішення (тиск часу).Коли тиск часу значний, керів­ники можуть бути не в змозі одержати достатню інформацію чи розглянути необхідну кількість альтернатив. Тиск часу впливає також на сам процес прийняття рішень. Наприклад, керівники в разі дефіциту часу більше уваги звертають на негативні, ніж на позитивні обставини, і розглядають тільки декілька факторів під час прийнят­тя рішення.

Умови, в яких діє ОПР. Середовищевизначає умови діяльності системи та накладає певні обмеження на прийняття рішень. Поняття “середовище” включає: стан підриємства в майбутньому; його місце в загальній системі управління; економічне оточення й умови діяльності; навколишнє природне середовище. Практика прийняття рішень характеризується су­купністю умов і обставин (ситуацій), що створюють ті чи інші відносини, ситуації, склад у системі обґрунтування рішень.

Один із способів ранжування навколишніх умов базується на кількісних та якісних характеристиках інформації, наявної в ОПР. Для опису навколишніх умов використовуються такі поняття, як «ви­значеність – невизначеність», можна виділити такі умови (ситуації) прийняття господарських рі­шень:

- визначеності (достовірності);

- невизначеності (ненадійності);

- ризику (ймовірнісної визначеності).

Рішення приймаються в умовах визначеності,коли керівник досить точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі. Однак на практиці важко оцінити всі можливі умови для прийняття рішень, тому ситуації повної визначеності, як правило, відсутні. Прикладами прийняття рішень за умов визначеності є: інвестування надлишку готівки підприємства в державні серти­фікати, визначення на найближчу перспективу витрат на вироб­ництво певного виробу.

Якщо існує кілька варіантів майбутнього розвитку навколиш­нього середовища, що зумовлюють відповідні економічні резуль­тати, то може виникнути ситуація або ризику, або невизначенос­ті. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли ОПР не може точно, навіть із певним ступенем імовірності оцінити їх мож­ливі результати. Умови невизначеності створюють фактори стану зовнішнього середовища та внутрішніх реалій усередині організації. Невизначеність виявляється в неможливості визначення ймовірності настання різних станів середовища через їх необме­жену кількість і відсутність способів оцінки. Невизначеність вра­ховується різними способами, вона зменшується, якщо звести її до умов ризику.

Рішення, що приймаються в умовах ризику,єрішеннями з відо­мою ймовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналі­зу ринку). Ймовірність визначається як ступінь появи певної по­дії та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов’я­зані з використанням математичного апарату.

Для прийняття обґрунтованих рішень необхідно оцінити як об’єктивний (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб’єктивний (можливість втрат, яку встановлюють експертним шляхом) рівні ризику. Задля цього використовується апарат імовірності: нерівність Чебишева, рівномірний розподіл і вибірки, правило Байєса щодо уточнення суб’єктивних ймовірностей ри­зику. Спроби оптимізації рішень привели до розробки нового специфічного математичного апарата й виникнення таких галузей математики, як лінійне та динамічне програмування, тео­рія ігор, теорія керування запасами, теорія великих систем, загаль­на теорія систем тощо.

У ринкових умовах, поряд із ситуаціями невизначеності та ризику, як наслідок конкурентної боротьби виникає конфлікт. У такій ситуації одна зі сторін виграє за рахунок програшу ін­шої. Конфліктна ситуація аналізується з використанням теорії ігор.

Існує багато інших способів ранжирування умов прийняття рішень (табл. 2.2). Наприклад, використовуються такі характеристики, як: «прос­тий – складний», «статика – динаміка», тощо. До простих нале­жать ті умови, за яких є кілька розглянутих факторів та невели­ка кількість можливих рішень, до складних – умови з багатьма факторами та великою кількістю альтернатив. У статичних умо­вах фактори залишаються в основному сталими протягом три­валого часу, змінюються передбачувано та поступово. У динамічних умовах ступінь зміни факторів дуже значний.

Як показали дослідження, фактори “статика – динаміка” справля­ють більший вплив на ОПР, ніж фактори “простий – складний”. У таблиці наведено характеристики ступеня невизначеності за “простих” і “складних” умов, що впливають на методи та про­цес прийняття господарських рішень.

Якщо в умовах визначеності використовуються в основному стандартні методи та прийоми прийняття рішень, що виправдали себе на практиці, то в разі невизначеності найчастіше залучають­ся досвід, інтуїція, творчі здібності керівників.

ОПР можуть використовувати такі стратегії:

- уникнення невизначеності (ігнорування джерел невизначе­ності та очікування кращого результату);

- зведення невизначеності до визначеності (уявлення про те, що майбутнє буде таким самим, як і минуле, та виходячи з цього приймати такі ж рішення, як у минулому);

- зниження невизначеності внутрішніх реалій організації та зовнішнього середовища (впливати на джерела невизначеності, послідовно з’ясовуючи невідомі обставини, тощо).

Таблиця 2.2 – Ранжирування умов прийняття рішень

Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень. Приймаючи господарське рішення, керівник як людина, як біосоціальна й духовна самокерована система, перебуває під впливом низки законів природи, синергічний ефект поєднання яких без їх знання може привести до різних, причому не завжди позитивних, наслідків.

У загальному розумінні законявляє собою стійкі відносини між об’єктами та явищами, яким властиві необхідність, загаль­ність і повторюваність. Основні закони, що їх повинні врахо­вувати ОПР, – це загальні закони, котрі визначають поведінку людини; закони зв’язку із зовнішнім середовищем; соціально-психологічні та біопсихічні закони (табл. 2.3). Форми реалізації господарських рішень:

- ділова бесіда – спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздале­гідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;

- ділова гра (тренінг) – спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;

Таблиця 2.3 – Основні закони та закономірності, що впливають на прийняття рішення

Продовження табл. 2.3

Продовження табл. 2.3

- засідання –вузькопрофесійна нарада для розв'язання в ос­новному організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);

- звіт (у письмовій та усній формі) – рішення спеціаліста щодо результатів індивідуальної або колективної роботи з реалі­зації господарських рішень;

- методика – сукупність методів для професійного виконан­ня будь-якої діяльності;

- навчання – ділова бесіда – проводиться керівником для на­дання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;

- нарада,колективна ділова бесіда – проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, ви­користання колективного розуму, обміну інформацією та нако­пиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень.

- настанова – ділова бесіда проводиться керівником і має на меті навчити, передати досвід щодо успішного виконання госпо­дарського рішення;

- особистий приклад – дії керівництва у сфері підпорядку­вання, за заздалегідь підготовленим сценарієм, для розвитку у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;

- порада – ділова бесіда – проводиться керівником для того, щоб поділитися власними поглядами з виконавцями рішення щодо його виконання; є необов’язковою для виконання підлег­лими;

- примушування – ділова бесіда – ведеться керівником у ви­гляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;

- рекомендаційний лист – рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;

- роз’яснення – ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті пояснити, зробити більш зрозумілим суть і склад госпо­дарського рішення.

Основні форми вираження господарських рішень представлені у табл.

Таблиця 2.4 – Основні форми вираження господарських рішень

Продовження табл. 2.4

Найпоширеніші сполучення форм розробки та реалізації гос­подарських рішень наведено у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 – Основні сполучення форм реалізації та вираження господарських рішень

Моделі прийняття рішень

Модель «сміттєвого контейнера» (Джеймс Марч). Означає процес зіткнення різноманітних про­блем, рішень, завдань. Генеровані невпинним по­током завдання, пропозиції щодо їх розв’язання потрапляють до «сміттєвого кошика». При цьому буде розглянуто та залучено до фінального висновку лише малу частку запропонованих рі­шень. За даної моделі існують комплекти готових очікуваних конкурентних рішень.

Раціонально-дедуктивна модель. Найвідоміша модель прийняття рішень. Хоч опо­середковано, але передбачає, що у керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень. Спонукає ОПР до виконання певного алгоритму: визначення проблеми; пояснення проблеми на визначення пріо­ритетних цілей; розробка системи альтернатив­них цілей; оцінка кожної з альтернатив за від­повідною аналітичною методикою; порівняння очікуваних результатів від кожного з можливих рішень та поставлених цілей; вибір рішення, яке найбільшою мірою відповідає цілям.

Дискретно-інкрементальна модель (Чарлз Ліндблом). Рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання пробле­ми, і кожне наступне рішення не зале­жить від попереднього. Модель звільняє менеджерів від тягаря попередніх по­милок.

Універсальне передбачення. 1960-80-ті роки за наявності достат­нього обсягу комп’ютерних ресурсів та необхідних даних можливо перед­бачити все. Приймаючи рішення мож­на усунутися від відповідальності за вибір варіантів – людина мусить поступитись місцем машині.

Редукціонізм. Це не просто модель, а науковий рух, який ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшо­го її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку в усій цілісності.

Науковий менеджмент: «тейлоризм» (Фредерік Тейлор). Передбачає необхідність щохвилинного розподі­лу індивідуальних завдань працівників. За допо­могою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищува­лась її ефективність. Обчисленням кожного окремого моменту й кожної окремої операції, необхідних для виконання певного завдання, можливо визначити оптимальний час його закінчення. При цьому керівні кадри – фактор обмеження мож­ливості прийняття рішення.

Тотальне управління якістю (ТQМ). Закладання якісності в саму серцеви­ну виробничих та управлінських про­цесів. Філософія «вивіреного часу» та «нульових дефектів». Участь кожного члена організації, працівника підпри­ємства є необхідною умовою для ус­піху всієї організації (підприємства). Вимагає емпіричних даних, визначен­ня кількісних показників, вимірюван­ня ефективності процесів.

Теорія хаосу. 1980-ті роки. Взаємодія та взаємний вплив подій. Конфлікт двох, здавалося б, жод­ним чином не пов’язаних подій у різних кінцях може спричинити непередбачувані наслідки. Незначна, мала дія може бути посилена впродовж її руху в системі аж до того ступеня, коли її мож­ливі наслідки значно переважать саму дію. Існує три варіанти цього процесу: стабільна зрівноваженість – система, в якій елементи перебува­ють у стані рівноваги та швидко повертаються до цього стану в разі порушення рівноваги; хаос (межова нестабільність) – система, в якій спів­існують порядок та безлад; вибухонебезпечна нестабільність – система невпорядкована та не модельована.

Теорія ігор (Дж. фон Нейман). 1950-ті роки. За будь-яких обставин існує стратегія, що вестиме гравця до успіху. Розу­міння непомітних правил, які завжди мають місце будь-де, дають змогу перемогти. Різно­види: “дилема в'язнів” – уявний сценарій, у якому діють двоє арештантів, звинувачених в одному й тому самому злочині, і якщо обидва зізнаються, то отримають середній термін ув’язнення; рівновага Неша– ситуація, за якої жоден із гравців, навіть змінивши стратегію, не може поліпшити свою позицію. Типи ігрових ситуацій: гра з нульовою сумою (ситуація, за якої один виграє те, що інший програє); перевтілення – здійснення аналізу позиції іншого (так, якби ви стали на його міс­це й уявляєте, які наступні ходи він робитиме та які наслідки це матиме); взаємовигідні си­туації – прорахувати вигоди альтернативних стратегій, так званих ситуацій подвійного ви­грашу, що обіцяють взаємну вигоду.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров