Тема 2. Методичні основи підготовки та реалізації

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Господарських рішень

2.1. Елементи та умови процесу прийняття господарських рішень.

2.2. Моделі прийняття рішень.

2.3. Технологія вироблення та реалізації господарських рішень.

2.4. Методи та інструменти розробки господарських рішень.

Елементи та умови процесу прийняття господарських рішень

Прийняття рішення – це не одномоментний акт, а результат процесу, який розвивається у часі і має визначену структуру.

Процес прийняття рішення являє собою циклічну послідовність дій суб’єкта управління, направленого на розв’язання певної проблеми підприємства і передбачає аналіз ситуації, генерацію альтернатив, прийняття рішення і його виконання (рис. 2.1). Фактична структура процесу прийняття рішення визначається конкретною ситуацією або проблемою.

Процес прийняття господарських рішень складається із сукупності визначених елементів. Необхідність прийнят­тя рішень зумовлюєть­ся наявністю однієї чи декількох цілей щодо ліквідації, зменшення актуальності або повного вирішення конкретної господарської проблеми, яких необхідно досягнути. Мета є спонуканням до дій.

Аналіз ситуації

Визначення проблем

Визначення критеріїв вибору

Розробка альтернативних рішень

Вибір альтернатив

Узгодження оптимального рішення

Управління виконанням

Контроль і оцінка результатів

РІШЕННЯ

Підготовка

Прийняття

Реалізація

Рисунок 2.1 – Етапи та стадії прийняття управлінських рішень

Господарське рішення розробляється та реалізується уповноваженою осо­бою в межах її компе­тенції, або групою осіб – колективно. Суб’єктом, що приймає рішення може бути керівник, менеджер, фахівець, відділ, підприємство в цілому.

У процесі прийняття рі­шень розробка та порів­няння якомога більшої кількості альтернатив­них варіантів – є особливо важливою задачею. Для прийняття ефективних рішень необхідна можливість вибору, що зумовлює потребу наявності відповідної низки варіантів (сукупності альтернатив). Генерування альтернатив – одне з центральних завдань прийняття рішень.

Поширеними є такі способи генерування альтернатив: пошук альтернатив у патентній і журнальній літературі; залучення кваліфі­кованих експертів; комбінаторика методів модифікації для створення нових альтернатив на базі вже існуючих; штучне включення альтернатив, семантично протилежних про­понованим варіантам. Після генерації альтернатив слід провести попередній аналіз, що має на меті підвищити ефективність їх за­стосування. Рекомендується виділити ті альтернативи, яким влас­тиві: стійкість до зміни деяких зовнішніх умов; надійність; багатоцільова придатність і адаптивність.

Залежно від забезпе­ченості інформацією ОПР може опинити­ся в різних умовах: визначеності, часткової визначе­ності, часткової невизначеності, повної не­визначеності.

Важливим елементом прийняття господарських рішень є критерії вибору за якими ОПР визначає, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб обрати з них найкращий варіант. Ними є кількісні та якісні показники за якими здійснюється ви­бір кращого варіанту рішення. За їхньою допомогою визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях «корисність», «збиток», «прибуток», «витра­ти».

Таким чином, головними елементами процесу прийняття господарських рішень є: мета, суб’єкт, що приймає рішення, альтернативні варі­анти рішення, ступінь забезпеченості інформацією, критерії вибору та результати.

Стилі прийняття рішень відрізняються за способом мислення та відношенням до двозначності. Деякі суб'єкти, що приймають рішення, діють логічно та раціонально, тому вони послідовно опрацьовують інформацію. Інші індивіди мислять творчо, користуючись власною інтуїцією, тяжіють до бачення стану справ у великомасштабній перспективі. Щодо тер­пимості до двозначності, то деякі індивіди мають високу потребу в послідовності та порядку прийняття рішень для мінімізації дво­значності, а інші спроможні впоратися з високим ступенем неви­значеності й одночасно осмислювати багато ідей.

Стилі у прийнятті рішень:директивний, аналітичний, концеп­туальний та біхевіористичний (рис. 2.2).

Аналітичний

Директивний

Концептуальний

Біхевіористичний

Раціональний → Інтуїтивний Спосіб мислення

Рисунок 2.2 – Стилі прийняття рішень

Директивнийстиль репрезентує метод прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціо­нальним способом мислення. Особи з таким стилем мислення ді­ють логічно та ефективно, переважно приймаючи швидкі рішення, зосереджуються на короткому часовому періоді.

Для аналітичногостилю прийняття рішень властивий високий ступінь двозначності, доповнений раціональним способом мислення. Особи з таким способом мислення ретельно досліджують численні альтернативні варіанти.

Представниками концептуального стилю прийняття рі­шень є ОПР із дуже широким світоглядом і здатністю досліджува­ти численні альтернативи. Вони зосереджують увагу переважно на довготерміновому аспекті й часто шукають рішення творчого ха­рактеру.

Біхевіористичний стиль свідчить про індивіда, який мис­лить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю до двозначності.

Шляхи (стилі) прийняття рішення: самостійне; із залученням консультантів – після консультації; групою (керів­ник при цьому виступає як один із членів групи). У разі групового прийняття рішення(5-15 учасників) забезпе­чується участь тих, кого воно безпосередньо стосується, чим під­вищується їхня готовність усвідомлено його виконувати. Перева­гигрупового прийняття рішення полягають у наповненні процесу прийняття рішення широким спектром досвіду та поглядів; полегшенні координації подальшої роботи, поліпшенні комунікацій; збільшен­ні розмаїтості розглянутих альтернатив, розширенні обсягу ви­користовуваної інформації; посиленні сприйняття рішення; зміцненні легітимності. Недоліки групового прийняття рішень:більша тривалість прийняття; групи частіше йдуть на компроміс, нерідко потрапляючи під чийсь вплив; окремі індивідууми можуть використовувати групу для посилення свого впли­ву; іноді групи взагалі не можуть прийняти рішення через внут­рішні чвари; за групового ухвалення рішення відповідальність окремого члена групи не має чіткого вираження.

Ідеальний процес прийняття рішень має бути: послідовним, раціональним; базуватися на точній інформації; бути вільним від емоцій та упереджень.

Розглядаючи рішення як процес, спрямо­ваний на вибір дій людини, підприємства чи групи осіб (підрозділів), не­важко помітити, що дана економічна категорія перетворюється на психологічний процес, у якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження (точки зору, погляди, оцінки), раціональність. Тому у ході прийняття та обґрунтування рішень варто враховувати логіку, інтуїцію та досвід як три сторони трикутника. В ідеалі всі названі елементи мають бути абсолютно збалансованими, але на практиці акценти будуть великою мірою залежати від стилю прийняття рішення (групового чи індивідуального) та типу рі­шення взагалі. Взаємодія цих факторів і визначає форму трикут­ника. Наприклад, стиль прийняття рішень керівником, який дуже покладається на логіку та меншою мірою – на власний досвід, і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію, ілюструватиме трикут­ник, зображений на рис. 2.3.

Характер рішення залежить від рівня його прийняття – стратегічний, тактичний, оперативний рівень (рис. 2.4). У разі прийняття суто інтуїтивного рішення люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний. Цей спосіб при­таманний творчим особистостям з великою потребою в незалеж­ності, діловим егоїзмом, ерудицією, широкими інтересами. Під час прийняття рішень інтуїтивного характеру керуються аналогіями, словеснимиконцептуальними асоціаціями, передбаченням, але відсутній систематичний підхід до вибору альтернатив. При цьому існує дуже великий ризик помилок, тому ці рішення припустимі лише в крайньому випадку, скоріше як виняток, а не правило.

Інтуїція

Логіка

Рисунок 2.3 – Трикутник прийняття рішення, який відображує

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов