Розлади травлення в ротовій порожнині.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 48Следующая ⇒

Порушення травлення в порожнині рота найчастіше пов`язане з розладами:

- жування і

- функції слинних залоз.

Недостатність жування може бути наслідком:

- порушення іннервації жувальної мускулатури (неврит трійчастого нерва),

- травми щелепи,

- захворювання зубів (карієс, пульпіт, пародонтоз).

Карієс зуба - патологічний процес, який проявляється демінералізацією і

прогресуючою деструкцією твердих тканин зуба з утворенням дефекту у

вигляді порожнини.

Причина карієсу полягає в накопиченні мікробів типу стрептокока,

стафілокока, лактобактерій у зубному нальоті. При цьому виникає

бактеріальне бродіння вуглеводів з утворенням органічних кислот, зокрема

молочної. Вони пошкоджують емаль і відкривають бактеріям доступ у

дентинові канальці. Бактерії поглинають кальцій із дентину і розм`якшують

його, що спричиняють руйнування твердих тканин зуба.

Розрізняють:

а) стадію плями,

б) поверхневий,

в)середній і

г) глибокий карієс.

Проникнення інфекції в пульпу через розширені дентинові канальці або

безпосередньо через вузьку стрічку розм`якшеного дентину дна каріозної

порожнини і при пенетрацї її спричиняє запалення - пульпіт.

За локалізацією розрізняють:

- коронковий,

- тотальний і

- кореневий пульпіти,

За перебігом розрізняють:

- гострий,

- хронічний із загостренням.

Ускладненням пульпіту є періодонтит - запалення з подальшою деструкцією

періодонта і кісткової тканини зубних перетинок, формування ясенної і

пародонтальної кишень.

Пародонтоз є незапальним захворюванням первинно-дистрофічного характеру з

хронічним перебігом.

Причина його невідома.

Захворювання проявляється ретракцією ясен з оголенням шийки, а в кінцевій

фазі – і кореня зуба без гінгівіту і парадонтиту.

Недостатність травлення в ротовій порожнині, пов ’ язане з патологією слинних залоз.

Гіперсалівація -збільшення виділення слини (5-14 л за добу. Норма - 2 л).

Вона спостерігається при:

- запальних процесах в ротовій порожнині,

- задишці,

- отруєннях,

- у вагітних та істеричних осіб.

Надходження в шлунок великої кількості слини спричиняє зсув кислотності в

лужний бік, що порушує процеси травлення і призводить до загноювання його

вмісту.

Гіпосалівація зумовлена органічним пошкодженням слинних залоз, а саме:

а) сіалоаденітом

б) склерозом,

в) утрудненням відтоку через утворення каменів у протоках.

При гіпосалівації:

- утруднюється жування і ковтання,

- висихає слизова,

- утворюються тріщини,

- активується мікрофлора, що призводить до стоматиту.

Стоматит - запалення слизової оболонки м`яких тканин порожнини рота.

Може бути самостійним захворюванням або проявом і ускладненням

соматичних захворювань.

Форми стоматиту:

1.Травматичний.

2.інфекційний

3.інтоксикаційний

4.алергічний

5. при патології ССС, травного каналу (ревматичній хворобі, порушення

обміну, дерматозах)

За характером запалення він буває:

а)катаральний,

б) катарально-виразковий,

в) гангренозний з утворенням везикул, пухирів, вогнищ пара- і

гіперкератозу.

Ангіна

Ангіна(тонзиліт) – інфекційне захворювання з вираженими запальними

змінами лімфоїдної тканини глотки і піднебінних

мигдаликів.

Етіологія: викликається

стрептококами,

стафілококами,

аденовірусами;

переважно це аутоінфекція, спровокована загальним або місцевим

переохолодженням; важлива роль належить сенсибілізації організму.

Ангіна частіше зустрічається у дітей і у дорослих до 40 років.

Перебігає гостро і хронічно.

Гостра ангіна за характером запального процесу поділяють на:

а) катаральну

б) фібринозну

в) гнійну

г) лакунарну

д) фолікулярну

є) некротичну

ж) гангренозну

При катаральній ангіні слизова мигдаликів і дужок піднебіння:

- різко повнокровна,

- синюшна,

- набрякла,

- вкрита серозно-слизовим (катаральним) ексудатом.

Фібринозна ангіна – зустрічається при дифтерії і проявляється при дифтерійному

запаленні; слизова оболонка мигдаликів вкривається біло-жовтою

плівкою яку важко зняти.

Гнійна ангіна – збільшення розмірів мигдаликів у зв’язку з їх набряком і

нейтрофільною інфільтрацією; за характером гнійного запалення цей вид

ангіни поділяють на:

а) флегмонозну

б) абсцедуючу.

Лакунарна ангіна – характеризується скупченням у глибині лакун серозного,

слизового або гнійного ексудату, його видно на поверхні набряклих

мигдаликів у вигляді жовтих плівок, які легко знімаються.

Фолікулярна ангіна – мигдалики великі, гіперемовані, фолікули значно збільшені з

центральним гнійним розплавленням.

Некротична і гангренозна ангіна – зустрічається у хворих на скарлатину і лейкози

(при некротичній ангіні визначають поверхневий або глибокий некроз

слизової мигдаликів із крововиливами, вона може переходити в

гангренозну, для якої характерно розпад тканини).

Хронічна ангіна розвивається в результаті чисельних рецидивів гострої.

Для неї характерні:

- гіперплазія і склероз лімфоїдної тканини мигдаликів та їх капсул,

- розширення лакун,

- іноді поверхневі виразки.

Ускладнення:

1. паратонзилярний або заглотковий абсцес;

2. флегмона клітковини зіва;

3. тромбофлебіт;

4. сепсис;

5. ревматизм;

6. гломерулонефрит.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману