Вплив рн середовища на активність ферментів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 14Следующая ⇒

Мета: Дослідити вплив рН реакційного середовища на активність ферменту – α-амілази та визначити оптимум рН для дії α-амілази.

Теоретична частина: Активність ферментів залежить від рН середовища. Оптимальне значення рН для дії більшості ферментів складає 6,0 – 8,0. Винятком є шлунковий фермент пепсин, який активний при рН менше 2.

Прилади та матеріали: водяний термостат, термометр, рН-метр, розчин з молярною концентрацією калій дигідрогенфосфату 0,07 моль/л, розчин з молярною концентрацією натрій гідрогенфосфату 0,07 моль/л, розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %, йод у розчині з масовою часткою калій йодиду 3 %, стандартні буферні розчини, досліджувана сироватка крові.

Хід визначення

За завданням викладача готують 4 – 5 буферних розчинів із певним значенням рН, користуючись таблицею 13.

Таблиця 13

Склад стандартних буферних розчинів

Дві бюретки заповнюють розчином з молярною концентрацією натрій гідрогенфосфату 0,07 моль/л і розчином з молярною концентрацією калій дигідрогенфосфату 0,07 моль/л. Змішуванням різноманітних об'ємів того та іншого розчинів одержують суміші з певним значенням рН.

Точні значення рН визначають на рН-метрі або на йономірі зі скляним індикаторним електродом (розд. 2.4).

Для цієї роботи можливо використати серію стандартних буферних розчинів, попередньо визначивши значення рН на рН-метрі. Бажано підбирати розчини з таким значенням рН, щоб діапазон рН охоплював кисле, нейтральне та лужне середовище.

У пробірки вносять по 5 мл буферного розчину з певним значенням рН, 1 мл розчину з масовою часткою крохмалю 0,5 %, 1 мл розведеної в 10 разів сироватки і старанно перемішують вміст за допомогою скляної палички. Пробірки вміщують у водяний термостат, нагрітий до 37 ⁰С, і через 3 – 5 хвилин у всі пробірки капають декілька крапель розчину йоду (розчин у пробірках забарвлюється у синій колір). Через кожні 2 – 3 хвилини проводять спостереження за зміною забарвлення. Для кожної із пробірок відзначають час, коли зникне синій колір (закінчення амілолітичного розщеплення крохмалю).

Отримані результати виражають графічно: по осі абсцис завдають значення рН дослідів, а по осі ординат – час розщеплення крохмалю при відповідних значеннях рН.

Роблять висновок про залежність активності ферменту від значення рН і визначають оптимум рН для дії α-амілази.

Лабораторна робота № 14

Вплив активаторів та інгібіторів

на активність ферменту α-амілази

Мета: Дослідити вплив хімічних речовин на активність ферменту – α-амілази.

Теоретична частина: Активаторами ферментів є йони металів, органічні кислоти, самі ферменти (аутоактивація). Інгібуючу дію виявляють концентровані мінеральні кислоти, солі важких металів. Активатором α-амілази є натрій хлорид, а інгібітором – купрум (II) сульфат. Вплив цих речовин на активність α -амілази визначають за ступенем гід­ролізу крохмалю під впливом ферментів у присутності солей.

Прилади та матеріали: водяний термостат, досліджувана сироватка крові, розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %, розчин з масовою часткою йоду 0,1 % в розчині з масовою часткою калій йодиду 0,2 %, розчин з масовою часткою натрій хлориду (NaCl) 1 %, розчин з масовою часткою купрум (II) сульфату (CuSO₄) 1 %.

Хід визначення

здійснюють за табл. 14. Проби досліджують у хімічних пробірках.

Після ретельного перемішування пробірки занурюють у термостат при температурі 37 – 38 ⁰С. Через 5 хвилин інкубації додають по 3 краплі розчину йоду. Рідина у першій пробірці забарвлюється у червоний або фіолетовий колір; у другій – у червоний або жовтий; у третій – у синій.

За отриманими результатами роблять висновок про вплив різноманітних солей на активність ферменту – α-амілази.

Таблиця 14

Вміст досліджуваних проб

Лабораторна робота № 15

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии