Строкові торговельні валютні операції

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 41 из 51Следующая ⇒

Протягом останніх 20—25 років значного поширення набув строковий сегмент світового валютного ринку, представлений форвардними угодами, валютними ф'ючерсами, свопами, опціонами, а також їхніми різновидами та комбінаціями.

Форвардні угоди (forwardcontracts, або fwd) є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який дає змогу здійснити обмінну валютну операцію на певний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Форвардний контракт — угода з обміну однієї іноземної валюти на іншу за раніш узгодженим курсом, яка укладається сьогодні, а дата валютування (тобто реального зачислення валюти на відповідний рахунок) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Валютними ф'ючерсами називають строкові контрактні угоди на купівлю або продаж в майбутньому стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та узгодженою ціною.

Валютний опціон є своєрідною формою строкової угоди двох сторін — продавця (емітента) і покупця (власника опціону), внаслідок якої останній отримує право, але не зобов'язання, купити у першого або продати йому заздалегідь визначену суму однієївалюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) у визначений момент або протягом певного періоду в майбутньому за валютним курсом, що встановлюється у момент укладення угоди.

Валютний "своп" (currencyswap) - валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард".

Форвардні угоди - є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який лає змогу здійснити обмінну валютну операцію на певний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Форвардний контракт - угода з обміну однієї іноземної валюти на іншу за раніш погодженим курсом, яка укладається сьогодні, а дата валютування (тобто реального зачислення валюти на відповідний рахунок) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Схема проведення форвардної операції наведена на рис. 7.5.

Пояснення до рис. 7.5

1. звертання клієнта у банк з клопотанням про здійснення валютної операції"форвард";

2. укладення форвардної угоди з конверсії валют у майбутньому з визначенням курсу обміну;

3. проведення конверсії валют за визначеним курсом;

4. передача валюти клієнту.

Рисунок 7.5 Схема здійснення форвардної угоди.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти на певну дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення угоди. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані і, як правило, не перевищують 12 місяців; найбільш поширеними є угоди на 1, 2. З, 6, 9 та 12 місяців. На практиці ці періоди позначаються: ЇМ, 2М, ЗМ тощо.

Основне призначення форвардних валютних угод — забезпечити надійне страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами.

Форвардні угоди с твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти

Форвардні контракти мають певні умови:

• валютний курс фіксується в момент укладення форвардної угоди;

• реальна поставка валюти здійснюється, як правило, через певний

обумовлений стандартний проміжок часу:

• під час підписання угоди ніякі авансові платежі не здійснюються;

• обсяги контрактів не с стандартизованими.

Фінансовий зміст форвардної операції полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одержання прибутку чи запобігання збиткам.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу ("спот"-курсу) і форвардного диференціалу, який може виступати як надбавка (премія) або знижка (дисконт). Якщо валютний курс "аутрайт" котирується і форвардною премією, то для його визначення до спот-курс) додається форвардна премія. Якщо ж котирування здійснюється з форвардним дисконтом, то для визначення курсу "аутрайт" від значення спот-курсу віднімають величину форвардної знижки.

Для розрахунку премії чи дисконту з метою визначення курсу "аутрайт" ні купівлю валюти вона буде такою:

П(Д) _куп. (7.1)

де П(Д) _куп— премія (або дисконт) дія форвардного курсу купівлі певної валюти;

К _с.куп — спот-курс купівлі певної валюти;

С _д.в — процентна ставка за міжбанківськими депозитами для валюті котирування;

С _Кр.б — процентна ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюті (база котирування);

Т — термін форвардної угоди (днів), шо на нього розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за такою формулою:

П(Д) _пр. (7.2)

де П(Д) _пр— премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певно валюти;

К _с.пр — спот-курс продажу валюти;

С _Кр.в — процентна ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

С _д.б — процентна ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Таким чином, курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

К _ф.куп = К _с.куп + П(-Д) (7.3)

де К _ф.куп — курс "аутрайт" на купівлю певної валюти: К _с.куп — спот-курс на купівлю валюти;

П — премія;

Д — дисконт.

К_ф.прод = К_с.прод +П (-Д) (7.4)

Де К_ф.прод — курс "аутрайт" на продаж валюти;

К_с.прод — спот-курс на продаж валюти.

Інформація про форвардні курси регулярно публікується у провідних фінансових виданнях світу.

Валютними ф'ючерсами називають строкові контрактні угоди на купівлю або продаж в майбутньому стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та узгодженою ціною.

Торгівля валютними ф'ючерсами є своєрідною строковою валютою операцією, пов'язаною одночасно як з хеджуванням валютних ризиків, так і з проведенням спекуляцій.

Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов'язання обміняти обумовлену стандартизовану суму однієї іноземної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Схема проведення операції з валютними ф'ючерсами наведена на рис. 7.6.

Пояснення до рис. 7.6

І наказ клієнта-наказодавця брокеру на купівлю певної кількості валютних ф'ючерсних контрактів;

2,3 — вихід брокера на ф'ючерсну або валютну біржу і купівля там необхідної кількості ф'ючерсних контрактів з визначеним валютним курсом, внесок і гарантійного депозиту (5 - 10 % вартості базового активу) на спеціальний рахунок в розрахунковій (кліринговій) палаті та інформування про це біржу;

4, 5 — передача куплених контрактів через брокера клієнту, сплата комісійних;

6 — щоденний перерахунок (переоцінка) строкової біржової позиції клієнта;

7—внесення клієнтом (у разі необхідності) варіаційної маржі на відкритий рахунок у розрахунковій палаті;

8— реалізація ф'ючерсних контрактів, тобто проведення конверсії валют за
визначеним курсом;

9— повернення гарантійного внеску клієнту.

Здійснення операцій з валютними ф'ючерсами відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків.

Рисунок 7.6 - Здійснення угоди з валютними ф'ючерсами

Особливостями ринку валютних ф'ючерсів є:

• високий ступінь стандартизації контрактів;

• обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

• висока ліквідність контрактів;

• надійність укладених угод;

• можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Фінансовий зміст хеджування за допомогою валютних ф'ючерсів полягає в тому,

що хеджер може перекласти певну частку своїх ризиків на професійних спекулянтів, які забезпечують ліквідність ринку. Таким чином, можна стверджувати, що застосування валютних ф'ючерсів, зрештою, дає змогу знизити собівартість і ціни ні продукцію та підвищити ефективність експорту та імпорту.

Основними учасниками ф'ючерсного ринку с великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які працюють на фондовому ринку, члени й спеціалісти ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.

Валютний опціон с своєрідною формою строкової угоди двох сторін — продавця (емітента) і покупця (власника опціону), внаслідок якої останній отримує право, але не зобов'язання, купити у першого або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) у визначений момент або протягом певного періоду в майбутньому за валютним курсом, що встановлюється у момент укладення угоди. Цей фіксований валютний курс називають ціною реалізації (виконання) опціону, або страйковою ціною.

Вартість опціону с договірною величиною і залежить від обсягів купівлі продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Остання, в свою чергу, залежить від поточного валютного курсу та перспектив його зміни, інформацією про що можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у різних фінансових виданнях.

Схема здійснення угоди з валютними опціонами подана па рис. 7.7.

Рисунок 7.7 - Схема здійснення угоди з валютними опціонами.

Пояснення до рис. 7.7

1 — купівля опціону, сплата опціонної премії покупцем опціону його продавцю (емітенту) за надане право реалізувати або відмовитися від реалізації даного опціону, визначення курсу обміну (страйкової ціни);

2— купівля або продаж (залежно від виду опціону) іноземної валюти за визначеним курсом або відмова від реалізації опціону; при цьому опціонна премія не повертається.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (trader option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону, назву операції (купівля або продаж), суму валюти, курс обміну (ціну реалізації), дату завершення опціонного періоду, умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (оvеr-the-соunter орtіоn, ОТС орtіоn) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із транснаціональними корпораціями.

Валютний "своп" — валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард".

Іншими словами здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Основними перевагами "свопів" перед іншими валютними деривативами є такі:

• можливість використання переваг іноземних ринків позичкових капіталів;

• можливість одержання прибутку з наявної відкритої валютної позиції або можливість закрити цю позицію;

• страхування руху капіталу в іноземній валюті;

• диверсифікація джерел фінансування;

• страхування довгострокових валютних форвардів;

• страхування нових або вже наявних активів і пасивів шляхом відкриття різних валютних позицій.

Розрізняють класичні операції "своп" та їх різновиди у вигляді опціонних, валютно-процентних "свопів" тощо. Класичні "свопи" залежно від послідовностівиконаних операцій спот і форвард поділяють на репорт і депорт.

Репорт — це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах

форвард.

Депорт — купівля валюти на умовах "спот" і одночасна її продаж на умовахфорвард.

Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард-форвард", або "форвардний своп".

У разі укладення угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датоювалютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, — датою завершення "свопу".

Залежно від термінів укладення угоди "свопи" поділяють:

• на звичайні (операції репорту і депорту);

• тижневі "свопи", коли перша угода виконується на умова "спот", а друга — на умовах тижневого "форварду";

• одноденні "свопи, коли перша операція здійснюється з датою валютування "завтра", а зворотна — на умовах "спот";

• форвардні ("форвард-форвард").

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии