Класифікація власного капіталу банку за ознаками.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 51Следующая ⇒

Залежно від способу розрахунку: балансовий капітал. регулятивний капітал.

Залежно від форми власності:— приватний;— колективний;— державний.

Залежно від способу розрахунку.

Балансовий капітал банку відображають у 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку; він складається: — зі статутного капіталу банку;— емісійних різниць;— загальних резервів банку;— результатів минулих років; —результатів переоцінки основних засобів;— результатів поточного року. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) та додаткового (2-горівня) капіталу. Основний капітал вважається більш незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та використанню для покриття поточних збитків. Додатковий капітал має менш постійний характер, та його обсяг піддається змінам.

До основного капіталу (капітал першого рівня, ОК) відносять:

• Фактично сплачений зареєстрований статутний капітан. За підсумками року на основі фінансової звітності обсяг статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної НБУ.

• Розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, оприлюднені у фінансовій звітності):

• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу:

• емісійні різниці;

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій:

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікує затвердження. Загальний обсяг основного капіталу зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями;операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю: простроченимипонад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахованими доходамизаактивними операціями; коштами, розмішеними на кореспондентських рахунках убанках (резидентах і нерезидентах), що визнані банкрутами або ліквідовуються зарішенням уповноважених органів, або зареєстровані в офшорних зонах;

- нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

• збитківпоточного року.

Додатковий капітал (капітал другого рівня, ДК) складається з таких елементів:

— резерви під стандартну заборгованість інших банків;

— резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціямибанків;

• результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, шо враховується до капіталу (субординований капітал).

Для визначення обсягу регулятивного капіталу загальна величина капіталу 1-го II та 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банками;

• інвестиції в капітал установ в обсязі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

• кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.
Відповідно до чинного законодавства, при розрахунку загальної суми

регулятивного капітану величина додаткового капіталу не може бути більшою за І величину основного капіталу.

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб — резидентів і нерезидентів, як в національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до угоди можна взяти з банку не раніше, ніж через 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума такихкоштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % від обсягу основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом 5 останніх років дії угоди.

Кошти, залучені па умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть бути погашені за ініціативою власника;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• дають змогу відстрочити обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

Вимоги щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу:

• строк діяльності банків-боржників — не менше одного року;

• залучення коштів (депозитів) може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів, так і шляхом випуску банком боргових цінних паперів (ощадних/депозитних сертифікатів);

• залучення коштів може здійснюватися у вигляді кредитів і депозитів від банків та небанківських установ;

• мінімальна сума залучених коштів становить 100 тис. ірії при емісії сертифікатів.

Угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу мас відповідати таким критеріям:

1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж на п'ять років.

Процентна ставка за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу:

— в національній валюті — не може перевищувати величину облікової ставки
Національного банку протягом усього періоду дії угоди;

у разі випуску ощадних/депозитних сертифікатів — на час укладання депозитного договору та випуску сертифіката і залишається незмінною протягом періоду дії договору;

в іноземній валюті — не може перевищувати ставку LIBOR за відповідний період плюс 4 % річних (у разі укладання прямих договорів на дату укладення угоди і коригується щокварталу на кожне перше число).

3. Капіталізація процентів за субординований боргом не допускається. Нарахування процентів за субординований боргом здійснюється щомісяця методом "факт/факт" згідно з правилами бухгалтерського обліку.

4. Сплата процентів за субординований боргом може бути призупинена за ініціативи банку-боржника (якщо це зазначено в угоді) або на вимогу Національного банку в разі:

— погіршення фінансового стану банку-боржника (зниження платоспроможності, ліквідності, достатності капіталу, дохідності та рентабельності, зміни структури активів, відсутності позитивного фінансового результату для позичальника за відповідний період);

— прийняття банком програми фінансового оздоровлення.

5. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативи банку та за згодою Національного банку лише за умови збільшення основного капіталу банку в обсязі згідно з планом капіталізації, але не меншому, ніж величина залучених коштів на умовах субординованого боргу, шо планується повернути інвестору.

6. Залучені кошти на умовах субординованого боргу включаються в розрахунок
капіталу з першого числа наступного місяця після прийняття Комісією
Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків
рішення про надання дозволу.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии