Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Словотвір. Твірна основа і словотворчі засоби. Морфологічні і неморфологічні типи словотворення в українській мові.
Содержание книги
- Творчість Івана Вишенського в контексті полемічної літератури.
- Російська поезія початку ХХ ст.
- Голосні фонеми, їх класифікація і характеристика. Позиційні чергування голосних звуків у наголошених і ненаголошених складах.
- Новаторство поетики збірки «Сад Божественних пісень» Григорія Сковороди.
- Енеїда” І.П.Котляревського як явище просвітительського реалізму.
- Асиміляція і дисиміляція приголосних, відбиття цих явищ на письмі. Спрощення груп приголосних.
- Проза Г.Квітки-Основ’яненка як явище просвітительського реалізму.
- Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса
- Поняття про фонему. Основний вияв фонеми і її позиційні та комбінаторні варіанти.
- Акмеїзм і творчість Анни Ахматової.
- Орфоепія. Основні правила української вимови, причини їх порушень.
- Творчість Т.Шевченка періоду «трьох літ».
- Українська графіка. Співвідношення між буквами і звуками української мови. Алфавіт. Українська орфографія та її принципи.
- Творчість Гійома Аполлінера.
- Лексика української мови з погляду значення.
- Творчість Бориса Пастернака.
- Групи слів за значенням. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.
- Творчість В.Підмогильного. Роман «Місто».
- Історична основа та проблематика роману П.Куліша “Чорна рада”.
- Творчість Фрідріха Дюрренматта.
- Українська лексикографія. Короткі відомості з історії української лексикографії. Типи словників.
- Твори І. Нечуя-Левицького з життя селянства.
- Соціально-психологічний роман Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- Організаційна роль М. Старицького у розбудові українського професійного театру.
- Символізм і творчість Олександра Блока.
- Словотвір. Твірна основа і словотворчі засоби. Морфологічні і неморфологічні типи словотворення в українській мові.
- Розширення можливостей соціально-психологічної драми у творчості І. Карпенка-Карого («Бурлака», «Сто тисяч», «Безталанна», «Хазяїн», «Мартин Боруля»).
- Граматика. ЇЇ розділи та їх основні структурні компоненти. Способи та мовні засоби вираження граматичних значень в українській мові. Граматична форма слова. Граматична категорія.
- Значення творчості І. Франка для розвитку української літератури іі-ї пол. Хіх ст.
- Авангардистські та модерністські тенденції в зарубіжній поезії на початку хх ст.
- Творчість М.Хвильового та його значення у літературному процесі.
- Західна проза другої половини хх ст. І творчість Е. Хемінгуея
- Семантико-граматичні категорії (розряди) іменників.
- Особливості відмінювання іменників четвертої відміни.
- Субстантивація (перехід прикметників у іменники).
- Західна драматургія другої половини хх ст.
- Відмінювання кількісних числівників.
- Творчість Олександра Купріна
- Способові дієслівні форми; їх семантична, синтаксична та морфологічна особливість.
- Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- Творчість Райнера Марії Рільке.
- Прислівник. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Структурно-семантичні розряди, способи утворення. Перехід інших частин мови у прислівники (адвербіалізація).
- Творчість письменників празької школи. Напам’ять: вірш на вибір.
- Творчість Михайла Булгакова.
- Лірика В. Сосюри. Напам’ять «так ніхто не кохав».
- Футуризм і творчість Володимира Маяковського.
- Частки. Значення і функції часток, їх класифікація. Вигук як особлива частина мови.
- Повісті О. Кобилянської «людина», «царівна», «у неділю рано зілля копала».
- Творча індивідуальність М. Коцюбинського.
- Модерністська проза в зарубіжній літературі на початку хх ст.
Похожие статьи вашей тематики
Словотвір (дериватологія) - це розділ мовознавства, який вивчає лексичні одиниці за способом їх творення.
З погляду словотворення розрізняють основи слів похідні, непохідні та твірні.
Похідною називається така основа, творення якої можна пояснити. Навпаки, непохідна основа - це основа, творення якої не можна пояснити. Так, у слова ліс основа непохідна, а у слова лісник - похідна, бо утворилась від основи слова ліс шляхом додавання суфікса. Твірною основою називають частину слова (слово чи частину слів словосполучення), від якої твориться похідне. Наприклад, твірною основою слова водяний є основа іменника вода.
Словотворчі афікси, наголос, чергування звуків разом із твірними основами є засобами словотворення.
У сучасній українській мові розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвоення.
До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів. Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію. До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані.
Префіксальний спосіб - творення похідних слів за допомогою префікса: казати - роз казати, зелень - про зелень.
Суфіксальний спосіб - творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига - криж ин а, ясний - ясн і ти.
Постфіксальний спосіб - це творення похідних слів за допомогою постфіксів: вмивати - вмивати ся; що - що- небудь.
Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса: ліс - про ліс ок, робити - не роб ств о.
Суфіксально-префіксально-постфіксальним способом творяться дієслова від іменників, прикметників, числівників, дієслів, прислівників: каблук - викаблучуватися, дивитися - вдивлятися, бідний - прибіднятися.
Основоскладання - поєднання кількох основ за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід).
Словоскладання - поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня, вагон-ресторан).
Абревіація відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: профком, МУ “РЕГІ”.
До неморфологічних способів словотвору належать: морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний.
Морфолого-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають внаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої. Головні з них такі: перехід прикметників і дієприкметників у іменники (субстантивація) (молодий, черговий, заручений, наречений); перехід дієприкметників у прикметники (ад’єктивація) (вбраний, вчений); перехід окремих слів з іменників і прикметників у займенники (прономіналізація) (числівники один, другий, що виступають у значенні займенників той, інший, сам, якийсь); перехід повнозначних самостійних слів у службові: прислівників, іменників - у прийменники (препозитивація) (близько, поруч, навкруг, подібно, коло, кінець); іменників і іменникових словосполучень - у вигуки (інтер’єктивація) (Матінко! Боже! Лишенько!) тощо; спостерігаються також різні переходи між службовими словами.
Похідні слова можуть з’являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий спосіб словотвору називають лексико-синтаксичним. Так, внаслідок зрощення складених числівників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва, прислівники горілиць, втридорога, чимдуж.
Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен-зілля, татар-зілля.
Лексико-семантичний словотвір. Похідне слово може з’являтися і семантичним шляхом - через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії.
|
