Конструкція і дискурс – способи організації текстової єдності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 14Следующая ⇒

Поняття «дискурс» в лінгвістиці визначається самими різними способами. Іноді його розуміють як тип розмови, іноді визначають як складне комунікативне подія в цілому, іноді як конкретна розмова (дискурс завжди стосується мови, тоді як текст має відношення до системи мови) або жанр (науковий, новинний чи терапевтичний дискурси). У цілому усний дискурс можна визначити питаннями «Про що сказано, і що цим сказано, а також зроблено?», А також «Хто це сказав і кому сказав?», Що означає інтеграцію форми і змісту бесіди поточною ситуацією взаємодії мовця і слухача, ситуацією, обумовленої всій їх життям до цієї зустрічі. У більш загальній формі під дискурсом розуміють реалізацію соціальної взаємодії у мовній формі - комунікативну дію. Домінантною характеристикою усного дискурсу є діалогічний аспект, що розглядається у двох вимірах - індивідуально-особистісному та соціальному. «Не можна бути абсолютним хазяїном змісту висловлення, історія і несвідоме вносять свою непрозорість у наївне уявлення про прозорість сенсу для говорить суб'єкта» (Серіо, 1999, 53). Про це ж говорить і М. Бахтін - «Слово не можна віддати одному говорить. У автора (говорить) свої невід'ємні права на слово, але свої права є і в слухача, свої права у тих, чиї голоси звучать в преднайденном автором слові (адже нічиїх слів немає)»(Бахтін, 1976, 149). Таким чином, слово до мовця приходить з боку суспільства, вже багато разів використаним і які несуть різні відтінки смислів. Люди використовують мову у формі социолекта - мови наповненого багатьма смислами і стійко закріпленими соціокультурними нормами, оцінками і переконаннями. Він називає соціолект «пунктом прокату», слова і словосполучення містять «відбитки тих смислових контекстів, у яких побувало«загальнонародне»слово, перш ніж потрапило в наше розпорядження». У цьому сенсі соціолект контролює і регулює індивідуальний дискурс через переймає систему мовних практик, вже містить в собі певний ціннісно-смисловий ставлення до світу. Структура дискурсу відображає, як дзеркало, соціокультурне середовище з усією сукупністю належних їй ідей. Таким чином, індивідуальний дискурс істотно регулюється соціальним, аж до контролю мовних практик у громадян тоталітарних держав (цензура і самоцензура).
За Бахтіним діалог не є лише обміном репліками або смислами, він відбувається не тільки всередині висловлювання, але і між висловлюваннями. Діалогічність тексту, наприклад, визначається перекличкою різних «голосів» (змістів) між висловлюваннями (текстами) і всередині висловлювання одного і того ж людини. Ця особливість тексту (мови в цілому) отримала назву інтертекстуальність або інтердіскурсность, під якими розуміється вписаність тексту або мови в культурний контекст, її початкова діалогічність. Соціальна сутність мови передбачає наявність адресата мовлення. У цієї діалогічної моделі висловлювання не має сенсу, якщо аналізується ізольовано, у відриві від ситуації спілкування і контексту. Тому деякі проблеми клієнта можуть бути розглянуті як артефакт дискурсу, або як відображення групових ідеологічних кліше. Люди можуть незалежно складати тексти, інтерпретувати їх і говорити на будь-яку тему, висловлюючи свою думку. Однак вони завжди є чоловіками або жінками, представниками своєї соціальної групи і своєї культури. І навіть якщо вони і не приймають оцінок або думок, що містяться в дискурсі інших, це не відміняє того факту, що більшість їхніх суджень про світ складається через панівний дискурс. Картина світу, що складається у кожного в процесі засвоєння досвіду, обумовлена ​​багатьма впливами:
- Досвідом інших, «авторитетних носіїв метафор або гіпербол, що підсилюють судження або послаблюють його;
- Порядком отримання знань (уроки, лекції, підручники, інструкції);
- Альтернативними джерелами знань (порівняння думок).
Тому, з одного боку важливо розуміти, як створюється і розуміється дискурс окремим учасником мовної взаємодії, а з іншого як він функціонує в соціальному контексті. Іншими словами, дискурс - це реалізація соціальної взаємодії у мовній формі. Таким чином, діалог і дискурс в онтологічному відношенні нероздільні.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте