Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Інші компоненти лікування ЦД типу 1 у дітейСодержание книги
Поиск на нашем сайте ●Позитивний вплив на вуглеводний обмін справляють деякі лікарські рослини (козлятник, листя чорниці, суниці, шовковиці, стручки квасолі, корінь лопуха, кульбаби тощо). Нараховують більше 150 видів рослин, які мають гіпоглікемічну активність. В клінічній практиці використовують лише частину з них. Фітотерапія при ЦД типу 1 у дітей може використовуватися тільки як допоміжний метод лікування. ●Важливими компонентами комплексного лікування ЦД у дітей є фізіотерапевтичне і санаторно-курортне лікування. Існують спеціалізовані санаторії у Трускавці, Миргороді, Харківській області («Березовські Мінеральні Води»), в деяких санаторіях виділені спеціалізовані ліжка для хворих на ЦД, а також місцеві санаторії. ●Основними методами санаторно-курортного лікування є дієтичне харчування, мінеральні води, кліматотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура. ●Ефективність даного виду лікування залежить від правильного відбору хворих, урахування показань та протипоказань. Диспансерне спостереження ●Огляд педіатра-ендокринолога – 1 раз на місяць та при необхідності. ●Обстеження в умовах стаціонарного спеціалізованого дитячого відділення – 1 раз на місяць, якщо немає ускладнень, за наявності ускладнень – 1 раз на 6 міс. ●Клінічний аналіз крові і сечі – за показаннями, але не рідше 2-х разів на рік. ●Глюкоза крові – щоденно; при маніфестації захворювання та декомпенсації - 5 разів на день. ●Глюкоза сечі – щоденно, при маніфестації захворювання та декомпенсації – 4-5 разів на день. ●Ліпідний спектр крові – 2 рази на рік. ●НвА1с – 1 раз на 3 міс. ●Мікроальбумінурія – трикратно, 2 рази на рік через 5 років від початку діабету. ●Оцінка фізичного і статевого розвитку – 2 рази на рік. ●ЕКГ – 1 р. на рік та за показаннями; реовазографія ніг, флюорографія органів грудної клітини – 1 раз на рік. ●Огляд окуліста – 1 раз на рік, при раптовому погіршенні зору – терміново. ●Невролог, хірург – 1 раз на рік та за показаннями; стоматолог – 1 раз на рік. ●Диспансерне спостереження – протягом усього життя.
Невідкладні стани при ЦД типу 1 у дітей Невідкладні стани – це гострі ускладнення цукрового діабету. До них належать: • гіпоглікемічні стани та гіпоглікемічна кома; • діабетичний кетоацидоз та кетоацидотична кома; • гіперосмолярна некетоацидотична кома; • лактатацидотична кома. Два останніх види коматозних станів у дітей та підлітків розвиваються рідко.
Діабетичний кетоацидоз і кетоацидотична кома Діабетичний кетоацидоз (ДКА) – це стан тяжкої метаболічної декомпенсації ЦД, який розвивається внаслідок інсулінової недостатності. При маніфестації ЦД типу 1 ДКА розвивається у 80% дітей. Якщо своєчасно не усунути недостатність інсуліну, прогресування патологічного процесу приведе до розвитку кетоацидотичної коми. Етіологія Розвитку кетоацидозу та кетоацидотичної коми у дітей сприяють такі фактори: • недіагностований та нелікований цукровий діабет; • порушення режиму лікування: ◊ неправильне лікування (призначення недостатніх доз інсуліну); ◊ припинення введення інсуліну, пропуск ін’єкцій або значне зниження його дози; ◊ введення простроченого інсуліну або препарату, який неправильно зберігався; ◊ використання несправних шприц-ручок; ◊ заміна одного препарату на інший, до якого хворий виявився нечутливим; • недостатній контроль рівня глікемії; • грубі порушення дієти та режиму; • різке зростання потреби в інсуліні. Підвищення потреби в інсуліні зумовлено впливом контрінсулярних гормонів і резистентністю периферичних тканин до інсуліну. Це може бути спричинене різними факторами: • гострі інфекційні та інші інтеркурентні захворювання, особливо гнійні при відсутності відповідної корекції; • гострі харчові токсикоінфекції; • оперативні втручання; • травми (фізичні та психічні), інші стресові впливи (особливо у підлітків); • супутні ендокринні захворювання, які супроводжуються гіперфункцією (дифузний токсичний зоб, гіперкортицизм та ін.); • застосування деяких лікарських препаратів (в першу чергу, глюкокортикоїдів); • тривала хронічна декомпенсація цукрового діабету є однією з причин інсулінорезистентності.
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 170; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.217.128 (0.006 с.) |