Дослід 3. Визначення вмісту сечовини в сироватці крові та сечі за реакцією з діацетилмонооксимом.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Принцип методу. Сечовина в кислому середовищі за наявності тіосемикарбазиду і солей феруму утворює з діацетилмонооксимом комплексну сполуку червоного кольору, оптична густина якої при зеленому світлофільтрі (500 – 560 нм) пропорційна концентрації сечовини.

Матеріальне забезпечення: розчин трихлорацетатної кислоти (ТХАК) (100 г/л), розчин сечовини (7 ммоль/л – 42г/100 мл), кольоровий реактив - до 30 мл робочого розчину феруму хлориду (основний розчин – 5 г феруму хлориду доводять до 100 мл водою і підкислюють додаванням 1 мл сульфатної кислоти конц.; з основного розчина готують робочий: 1 мл основного розчину феруму хлориду доводять до 100 мл водою, додають 8 мл конц. сульфатної кислоти і 1 мл 85 % ортофосфатної кислоти; зберігають 2 тижні у темному посуді) додають 20 мл води, 1 мл розчину діацетилмонооксиму (25 г/л, водний стабільний розчин) і 0,25 мл розчину тіосемикарбазиду (2,5 г/л водний розчин стабільний при зберіганні у темному посуді за кімнатної температури) спектрофотометр, водяна баня з температурою 100° С, сироватка крові, добова сеча профільтрована, розведена ізотонічним розчином натрію хлориду або дистильованою водою 1:50 або 1:100. Кольоровий розчин готують кожен раз перед використанням.

Хід роботи. Визначення з депротеїнуванням. Зразки: сироватка (плазма) крові ліпемічна або гемолізована; цільна кров (плазма).

Хід визначення проводять за таблицею:

Вміст пробірок ретельно перемішують, отвір закривають алюмінієвою фольгою і пробірки ставлять у киплячу водяну баню на 20 хв. Потім пробірки швидко охолоджують водою і вимірюють оптичну густину стандартної (А_станд.) та дослідної (А_досл.) проб при зеленому світлофільтрі (500 – 560 нм) проти контрольної проби в кюветі завтовшки 1,0 см. Забарвлення залишається стійким впродовж 15 хв. Звернути увагу на наступне: якщо вміст сечовини в пробі перевищує 17 ммоль/л, пробу необхідно розвести дистильованою водою і аналіз провести повторно. Результат необхідно перемножити на розведення.

Розрахунок вмісту сечовини проводять за формулою:

С = (А_досл.: А_станд.) ´ 7,

де: С – вміст сечовини в дослідній пробі, ммоль/л;

А_досл. – оптична густина дослідної проби;

А_станд. – оптична густина стандартної проби;

7 – вміст сечовини у стандартному розчині, ммоль/л.

Пояснити отриманий результат. Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Синтез сечовини відбувається в печінці (цитозоль і мітохондрії), головним чином, з аміаку, який утворюється при дезамінуванні амінокислот, розпаді пуринових і піримідинових нуклеотидів. За добу з сечею здорової людини виділяється 20 – 35 г (або 333 – 583 ммоль) сечовини. У нормі вміст сечовини в сироватці крові становить 3,3 – 8,3 ммоль/л.

Збільшення вмісту сечовини в сироватці крові є однією з головних ознак порушення видільної функції нирок. Крім того, зростання рівня сечовини у сироватці крові може мати позаниркове походження: втрата організмом рідини (блювання, пронос, зневоднення), посилений розпад білків (гостра жирова дистрофія печінки). Зменшення вмісту сечовини може спостерігатися при захворюваннях печінки (паренхіматозна жовтяниця, цироз печінки) внаслідок порушення її синтезу в цьому органі.

Підвищений вміст сечовини у сечі спостерігають при дефіциті білка в їжі, злоякісній анемії, гарячці, інтенсивному розпаді білків в організмі, після прийому саліцилатів, при отруєнні фосфором. Знижений вміст сечовини спостерігається при цирозі печінки, паренхіматозній жовтяниці, нефриті, ацидозі, уремії.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?