Подвоєння і подовження приголосних.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися. Оскільки у вимові їх витримка вдвічі довша, ніж у звичайних приголосних, вони називаються подовженими. На письмі подовжені приголосні передаються двома буквами: [к’íн:иj] – кінний, [беиз:ýбиj] – беззубий.

Подовжені приголосні виникають у результаті двох мовних явищ:

1) історичних фонетичних змін – такий процес називається подовженням;

2) сучасного словотворення – такий процес називається подвоєнням.

1.Подвоєння приголосних

Подвоєння відбувається у таких випадках:

коли одна морфема закінчується, а наступна починається на той самий звук: беззвучний (без+звучний) віддати (від+дати), наддніпрянський (над+дніпрянський), законний (закон+ний), чавунний (чавун+ний), туманність (туман+ність), розрісся (розріс+ся), піднісся (підніс+ся) піввідра (пів+відра), піввіку (пів+віку), юннат (юний натураліст).

Подвоєння не відбувається у словах: казармений (казарм+ений), по-реформений (по+реформ+ений), буквений (букв+ений), дерев'яний, олов'яний, конопляний, пшоняний.

у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

прикметників, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру вияву якості: страшéнний, здоровéнний, височéнний, нескінчéнний, невблагáнний, несказáнний, нездійснéнний, незлічéнний, нездолáнний, недоторкáнний;

у прикметниках-старослов'янізмах: благословéнний, блажéнний, мерзéнний, огнéнний, окаянний, свящéнний, а також: божéственний.

у словах старáнний, притамáнний, числéнний.

Не подвоюється буква н:

у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру вияву якості, та в дієприкметниках: нескíнчений, нездóланий, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений, жаданий, вихований, з'єднаний, придбаний, в'їжджений, сповнений.

у словах: бовваніти, ссати, лляний (але льняний), Ганна та похідних від них;

у загальних іншомовних назвах подвоєння зберігається тільки в словах тонна, манна, ванна, мадонна, бонна, вілла, брутто, нетто, мотто, мулла та в таких рідковживаних, як аннали, пенні, білль, булла, дурра, мірра (усього 16 слів);

Подвоєння не зберігається:

у словах сума, маса, каса, група, шосе, сесія, колона, хобі, бароко, інтермецо, лібрето, піанісимо;

у запозичених словах апперцепція (бо перцепція), імміграція (бо є міграція, але: еміграція), ірраціональний (бо є раціональний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм);

у власних іншомовних назвах і похідних словах: Марокко, марокканець, Голландія, голландський, Бессарабія, Бессарабська площа, Філіппіни, Бонн, Брюссель, Ніцца, Одіссей, Діккенс, Шиллер, Торрічеллі.

у запозичених чоловічих і жіночих іменах: Аполлінарій, Аполлон, Вассіан, Віссаріон, Геннадій, Еммануїл, Палладій, Алла, Аполлінарія, Аполлонія, Белла, Васса, Віолетта, Жанна, Елла, Емма, Іванна, Ізабелла, Інна,Маріанна, Римма, Стелла, Сусанна.

Основні способи словотворення в сучасній українській літературній мові.

Словотвір, або дериватологія (від лат. derivacio – відхилення, утворення) – це розділ мовознавства, який вивчає закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів.

У сучасній мові можна визначити слова двох типів: первинні, або непохідні, значення яких не мотивується іншим словом; та вторинні слова, або похідні, значення яких мотивується значенням іншого спільнокореневого слова.

Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій.

Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя.

 

Об’єктом вивчення словотвору є тільки похідні слова. Значення похідного слова завжди мотивується семантикою слова, від якого похідне утворене: читач (’людина, яка читає’) ← читати, читачева (’яка належить читачу’) ← читач.

Слово, значення якого пояснюється (мотивується) іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим, а слово, що пояснює (мотивує) значення першого, називається мотивуючим.

Відповідно називаються і основи цих слів. Мотивуюче і мотивоване слово становлять словотвірну пару. При творенні складних та складноскорочених слів мотивуючий компонент словотвірної пари може складатися з декількох слів: жовто-коричневий ← жовтий і коричневий, жовтоцвіт ← жовтий цвіт, МЗС ← Міністерство закордонних справ.

Відношення між компонентами словотвірної пари називається словотвірним зв'язком, або відношенням словотвірної похідності.

Не всі спільнокореневі слова можуть вступати у відношення словотвірної похідності. Наприклад, із трьох спільнокореневих слів школа, школяр, школярський у словотвірному зв'язку перебувають:

школа і школяр: школа ("навчальний заклад") → школяр ("особа, що навчається у школі");

школяр і школярський: школяр → школярський ("той, що належить або стосується школяра"), тобто слово школяр утворене від слова школа, а слово школярський утворене від школяр, але ні в якому разі не від слова школа.

Словотвірні зв'язки між трьома словами відображаються у двох словотвірних парах: школа → школяр та школяр → школярський, але спільнокореневі слова школа і школярський не вступають у відношення словотвірної похідності, а отже, не утворюють словотвірної пари.

Спільнокореневі слова, впорядковані у послідовності їх утворення, тобто у повній відповідності до словотвірних зв’язків між мотивуючим і мотивованим словами, утворюють словотвірне гніздо.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров